| Неемія 6:1-19 |
| 1. І сталося, коли почув Санваллат, і Товійя, і араб Ґешем та решта наших ворогів, що я збудував мура, і що не позосталося в ньому вилому, але до цього часу дверей у брамах я не повставляв, |
| 2. то послав Санваллат та Ґешем до мене, говорячи: Приходь, і вмовимося разом у Кефірімі в долині Оно! А вони замишляли зробити мені зло... |
| 3. І послав я до них послів, говорячи: Я роблю велику працю, і не можу прийти. Нащо буде перервана ця праця, як кину її та піду до вас? |
| 4. І посилали до мене так само чотири рази, а я відповідав їм так само. |
| 5. І так само Санваллат п'ятий раз прислав до мене слугу свого, а в руці його був відкритий лист. |
| 6. А в ньому написане: Чується серед народів, і Ґашму говорить: Ти та юдеї замишляєте відділитися, тому то ти будуєш того мура, і хочеш бути їм за царя, за тими словами. |
| 7. Та й пророків ти понаставляв, щоб викрикували про тебе в Єрусалимі, говорячи: Цар в Юді! А тепер цар почує оці речі. Отож, приходь, і порадьмося разом! |
| 8. І послав я до нього, говорячи: Не було таких речей, про які ти говориш, бо з серця свого ти їх повимишляв!... |
| 9. Бо всі вони лякали нас, говорячи: Нехай ослабнуть їхні руки з цієї праці, і не буде вона зроблена! Та тепер, о Боже, зміцни мої руки! |
| 10. І я ввійшов до дому Шемаї, сина Делаї, Мегетав'їлового сина, а він був задержаний. І він сказав: Умовмося піти до Божого дому, до середини храму, і замкнемо храмові двері, бо прийдуть забити тебе, власне вночі прийдуть забити тебе... |
| 11. Та я відказав: Чи такий чоловік, як я, має втікати? І хто є такий, як я, що ввійде до храму й буде жити? Не ввійду! |
| 12. І пізнав я, що то не Бог послав його, коли він говорив на мене те пророцтво, а то Товійя та Санваллат підкупили його... |
| 13. Бо він був підкуплений, щоб я боявся, і зробив так, і згрішив. Це було для них на злий поговір, щоб образити мене. |
| 14. Запам'ятай же, Боже мій, Товійї та Санваллатові за цими вчинками його, а також пророчиці Ноадії та решті пророків, що страхали мене! |
| 15. І був закінчений мур двадцятого й п'ятого дня місяця елула, за п'ятдесят і два дні. |
| 16. І сталося, як почули про це всі наші вороги, та побачили всі народи, що були навколо нас, то вони впали в очах своїх та й пізнали, що ця праця була зроблена від нашого Бога! |
| 17. Тими днями також шляхетні юдеї писали багато своїх листів, що йшли до Товійї, а Товійїні приходили до них. |
| 18. Бо багато-хто в Юдеї були заприсяженими приятелями йому, бо він був зять Шеханії, Арахового сина, а син його Єгоханан узяв дочку Мешуллама, Берехіїного сина. |
| 19. І говорили передо мною добре про нього, а слова мої передавали йому. Товійя посилав листи, щоб настрахати мене. |
| Неемія 7:1-73 |
| 1. І сталося, як був збудований мур, то повставляв я двері, і були понаставлювані придверні, співаки та Левити. |
| 2. І призначив я над Єрусалимом свого брата Ханані та зверхника твердині Хананію, бо він був чоловік правдивий, і Бога боявся більше від багатьох інших. |
| 3. І сказав я до них: Нехай не відчиняються єрусалимські брами аж до спеки сонця. І поки вони самі стоять, нехай позамикають двері, і так тримайте. І поставити варти з єрусалимських мешканців, кожного на його сторожі, і кожного навпроти його дому! |
| 4. А місто було широко-просторе й велике, та народу в ньому мало, і доми не були побудовані. |
| 5. І поклав мені Бог мій на серце моє зібрати шляхетних, і заступників та народ, щоб переписати. І знайшов я книжку перепису тих, хто прийшов перше, а в ній я знайшов написане таке: |
| 6. Оце виходьки з округи, що прийшли з полону вигнання, яких вигнав був Навуходоносор, цар вавилонський, і вони повернулися до Єрусалиму та до Юдеї, кожен до міста свого, |
| 7. ті, що прийшли були з Зоровавелем, Ісусом, Неемією, Азарією, Раамією, Нахаманієм, Мордехаєм, Білшаном, Місперетом, Біґваєм, Нехумом, Бааною. Число людей Ізраїлевого народу: |
| 8. синів Пар'ошових дві тисячі сто й сімдесят і два, |
| 9. синів Шеватіїних три сотні і сімдесят і два, |
| 10. синів Арахових шість сотень п'ятдесят і два, |
| 11. синів Пахат-Моавових, із синів Ісусових та Йоавових дві тисячі й вісім сотень вісімнадцять, |
| 12. синів Еламових тисяча двісті п'ятдесят і чотири, |
| 13. синів Заттуєвих вісім сотень сорок і п'ять, |
| 14. синів Заккаєвих сім сотень і шістдесят, |
| 15. синів Біннуєвих шість сотень сорок і вісім, |
| 16. синів Беваєвих шість сотень двадцять і вісім, |
| 17. синів Азґадових дві тисячі три сотні двадцять і два, |
| 18. синів Адонікамових шість сотень шістдесят і сім, |
| 19. синів Біґваєвих дві тисячі шістдесят і сім, |
| 20. синів Адінових шість сотень п'ятдесят і п'ять, |
| 21. синів Атерових, з синів Хізкійїних дев'ятдесят і вісім, |
| 22. синів Хашумових три сотні двадцять і вісім, |
| 23. синів Бецаєвих три сотні двадцять і чотири, |
| 24. синів Харіфових сто дванадцять, |
| 25. синів Ґів'онових дев'ятдесят і п'ять, |
| 26. людей з Віфлеєму та Нетофи сто вісімдесят і вісім, |
| 27. людей з Анототу сто двадцять і вісім, |
| 28. людей з Бет-Азмавету сорок і два, |
| 29. людей з Кір'ят-Єаріму, Кефіри та Беероту сім сотень сорок і три, |
| 30. людей з Рами та Ґави шість сотень двадцять і один, |
| 31. людей з Міхмасу сто двадцять і два, |
| 32. людей з Бет-Елу та Аю сто двадцять і три, |
| 33. людей з Нево Другого п'ятдесят і два, |
| 34. виходьків з Еламу Другого тисяча двісті п'ятдесят і чотири, |
| 35. виходьків з Харіму три сотні й двадцять, |
| 36. виходьків з Єрихону три сотні сорок і п'ять, |
| 37. виходьків з Лоду, Хадіду й Оно сім сотень і двадцять і один, |
| 38. виходьків з Сенаї три тисячі дев'ять сотень і тридцять. |
| 39. Священиків: синів Єдаїних з Ісусового дому дев'ять сотень сімдесят і три, |
| 40. синів Іммерових тисяча п'ятдесят і два, |
| 41. синів Пашхурових тисяча двісті сорок і сім, |
| 42. синів Харімових тисяча сімнадцять. |
| 43. Левитів: синів Ісусових з Кадміїлового дому, з Годевиних синів сімдесят і чотири. |
| 44. Співаків: синів Асафових сто сорок і вісім. |
| 45. Придверних: синів Шаллумових, синів Атерових, синів Талмонових, синів Аккувових, синів Хатітиних, синів Шоваєвих сто тридцять і вісім. |
| 46. Храмових підданців: сини Ціхині, сини Хасуфині, сини Таббаотові, |
| 47. сини Керосові, сини Сіїні, сини Падонові, |
| 48. сини Леванині, сини Хаґавині, сини Салмаєві, |
| 49. сини Хананові, сини Ґідделові, сини Ґахарові, |
| 50. сини Реаїні, сини Рецінові, сини Некодині, |
| 51. сини Ґаззамові, сини Уззині, сини Пасеахові, |
| 52. сини Бесаєві, сини Меунімові, сини Нефішесінові, |
| 53. сини Бакбутові, сини Хакуфині, сини Хархурові, |
| 54. сини Бацлітові, сини Мехидині, сини Харшині, |
| 55. сини Баркосові, сини Сісерині, сини Темахові, |
| 56. сини Неціяхові, сини Хатіфині. |
| 57. Синів Соломонових рабів: сини Сотаєві, сини Соферетові, сини Перідині, |
| 58. сини Яалині, сини Дарконові, сини Ґідделові, |
| 59. сини Шефатіїні, сини Хаттілові, сини Похерет-Гаццеваїмові, сини Амонові, |
| 60. усього цих храмових підданців та синів Соломонових рабів три сотні дев'ятдесят і два. |
| 61. А оце ті, що прийшли з Тел-Мелаху, з Тел-Харші, Керув-Аддону та Іммеру, та не могли довести роду батьків своїх та свого насіння, чи вони з Ізраїля: |
| 62. синів Делаїних, синів Товійїних, синів Некодиних шість сотень сорок і два. |
| 63. А з священиків: сини Ховаїні, сини Коцові, сини Барзіллая, що взяв жінку з дочок ґілеадянина Барзіллая, і став зватися їхнім ім'ям. |
| 64. Вони шукали запису свого родоводу, але він не знайшовся, і були вони вилучені зо священства, |
| 65. а намісник сказав їм, щоб вони не їли зо Святого Святих, аж поки не стане священик до уріму та тумміму. |
| 66. Усього збору разом сорок дві тисячі триста й шістдесят, |
| 67. окрім їхніх рабів та їхніх невільниць, цих було сім тисяч триста тридцять і сім; а в них співаків та співачок двісті й сорок і п'ять. |
| 68. Їхніх коней було сім сотень тридцять і шість, їхніх мулів двісті сорок і п'ять, |
| 69. верблюдів чотири сотні тридцять і п'ять, ослів шість тисяч і сім сотень і двадцять. |
| 70. А частина голів батьківських родів дали на працю: намісник дав до скарбниці: золота тисячу дарейків, кропильниць п'ятдесят, священичих шат п'ятсот і тридцять. |
| 71. А з голів батьківських родів дали до скарбниці на працю: золота двадцять тисяч дарейків, а срібла дві тисячі й двісті мін. |
| 72. А що дала решта народу: золота двадцять тисяч дарейків, а срібла дві тисячі мін, а священичих шат шістдесят і сім. |
| 73. І осілися священики, і Левити, і придверні, і співаки, і дехто з народу, і храмові підданці, і ввесь Ізраїль по своїх містах. Як настав сьомий місяць, то Ізраїлеві сини були по своїх містах. |
| Псалми 89:5-10 |
| 5. (89-6) і небо хвалитиме, Господи, чудо Твоє, також вірність Твою на зібранні святих, |
| 6. (89-7) бо хто в небі подібний до Господа? Хто подібний до Господа серед Божих синів? |
| 7. (89-8) Бог дуже страшний у зібранні святих, і грізний Він на ціле довкілля Своє! |
| 8. (89-9) Господи, Боже Саваоте, хто сильний, як Ти, Господи? А вірність Твоя на довкіллі Твоїм! |
| 9. (89-10) Ти пануєш над силою моря, коли підіймаються хвилі, Ти їх втихомирюєш. |
| 10. (89-11) Ти стиснув Рагава, як трупа, і сильним раменом Своїм розпорошив Своїх ворогів. |
| Приповісті 21:21-28 |
| 21. Хто женеться за праведністю та за милістю, той знаходить життя, справедливість та славу. |
| 22. До міста хоробрих увійде премудрий, і твердиню надії його поруйнує. |
| 23. Хто стереже свої уста й свого язика, той душу свою зберігає від лиха. |
| 24. Надутий пихою насмішник ім'я йому, він робить усе із бундючним зухвальством. |
| 25. Пожадання лінивого вб'є його, бо руки його відмовляють робити, |
| 26. він кожного дня пожадливо жадає, а справедливий дає та не жалує. |
| 27. Жертва безбожних огида, а надто тоді, як за діло безчесне приноситься. |
| 28. Свідок брехливий загине, а людина, що слухає Боже, говоритиме завжди. |
| Діяння Апостолів 27:1-26 |
| 1. А коли постановлено, щоб відплинули ми до Італії, то віддано Павла та ще деяких інших ув'язнених сотникові, Юлієві на ім'я, з полку Августа. |
| 2. І посідали ми на корабля адрамітського, що пливсти мав біля місць азійських, та й відчалили. Із нами був Арістарх македонець із Солуня. |
| 3. А другого дня ми пристали в Сидоні. До Павла ж Юлій ставивсь по-людському, і дозволив до друзів піти, та їхньої опіки зазнати. |
| 4. А вирушивши звідти, припливли ми до Кіпру, бо вітри супротивні були. |
| 5. Коли ж переплинули море, що біля Кілікії й Памфілії, то ми прибули до Лікійської Міри. |
| 6. І там сотник знайшов корабля олександрійського, що плинув в Італію, і всадив нас на нього. |
| 7. І днів багато помалу пливли ми, і насилу насупроти Кніду приплинули, а що вітер нас не допускав, попливли ми додолу на Кріт при Салмоні. |
| 8. І коли ми насилу минули його, то припливли до одного місця, що зветься Доброю Пристанню, недалеко якого знаходиться місто Ласея. |
| 9. А як часу минуло багато, і була вже плавба небезпечна, бо минув уже й піст, то зачав Павло радити, |
| 10. говорячи їм: О мужі! Я бачу, що буде плавба з перешкодами та з великим ущербком не лиш для вантажу й корабля, але й для наших душ. |
| 11. Та сотник довіряв більше стерничому та власникові корабля, ніж тому, що Павло говорив. |
| 12. А що пристань була на зимівлю невигідна, то більшість давала пораду відплинути звідти, щоб, як можна, дістатись до Фініка, і перезимувати в пристані крітській, неприступній західнім вітрам із півдня та з півночі. |
| 13. А як вітер південний повіяв, то подумали, що бажання вони досягли, тому витягли кітви й попливли покрай Кріту. |
| 14. Але незабаром ударив на них рвачкий вітер, що зветься евроклідон. |
| 15. А коли корабель був підхоплений, і не міг противитись вітрові, то йому віддались ми й понеслися. |
| 16. І наїхали ми на один острівець, що Клавдою зветься, і човна насилу затримати змогли. |
| 17. Коли ж його витягли, то засобів допомічних добирали й корабля підв'язали. А боявшись, щоб не впасти на Сірт, поспускали вітрила, і носилися так. |
| 18. А коли зачала буря міцно нас кидати, то другого дня стали ми розвантажуватись, |
| 19. а третього дня корабельне знаряддя ми повикидали власноруч. |
| 20. А коли довгі дні не з'являлось ні сонце, ні зорі, і буря чимала на нас напирала, то останню надію ми втратили, щоб нам урятуватись... |
| 21. А як довго не їли вони, то Павло став тоді серед них і промовив: О мужі, тож треба було мене слухатися та не відпливати від Кріту, і обминули б були ці терпіння та шкоди. |
| 22. А тепер вас благаю триматись на дусі, бо ні одна душа з вас не згине, окрім корабля. |
| 23. Бо ночі цієї з'явився мені Ангол Бога, Якому належу й Якому служу, |
| 24. та і прорік: Не бійся, Павле, бо треба тобі перед кесарем стати, і ось Бог дарував тобі всіх, хто з тобою пливе. |
| 25. Тому то тримайтесь на дусі, о мужі, бо я вірую Богові, що станеться так, як було мені сказано. |
| 26. І ми мусимо наткнутись на острів якійсь. |