A A A A A
Біблія протягом одного року
Липень 27

Неемія 6:1-19
1. І сталося, коли почув Санваллат, і Товійя, і араб Ґешем та решта наших ворогів, що я збудував мура, і що не позосталося в ньому вилому, але до цього часу дверей у брамах я не повставляв,
2. то послав Санваллат та Ґешем до мене, говорячи: Приходь, і вмовимося разом у Кефірімі в долині Оно! А вони замишляли зробити мені зло...
3. І послав я до них послів, говорячи: Я роблю велику працю, і не можу прийти. Нащо буде перервана ця праця, як кину її та піду до вас?
4. І посилали до мене так само чотири рази, а я відповідав їм так само.
5. І так само Санваллат п'ятий раз прислав до мене слугу свого, а в руці його був відкритий лист.
6. А в ньому написане: Чується серед народів, і Ґашму говорить: Ти та юдеї замишляєте відділитися, тому то ти будуєш того мура, і хочеш бути їм за царя, за тими словами.
7. Та й пророків ти понаставляв, щоб викрикували про тебе в Єрусалимі, говорячи: Цар в Юді! А тепер цар почує оці речі. Отож, приходь, і порадьмося разом!
8. І послав я до нього, говорячи: Не було таких речей, про які ти говориш, бо з серця свого ти їх повимишляв!...
9. Бо всі вони лякали нас, говорячи: Нехай ослабнуть їхні руки з цієї праці, і не буде вона зроблена! Та тепер, о Боже, зміцни мої руки!
10. І я ввійшов до дому Шемаї, сина Делаї, Мегетав'їлового сина, а він був задержаний. І він сказав: Умовмося піти до Божого дому, до середини храму, і замкнемо храмові двері, бо прийдуть забити тебе, власне вночі прийдуть забити тебе...
11. Та я відказав: Чи такий чоловік, як я, має втікати? І хто є такий, як я, що ввійде до храму й буде жити? Не ввійду!
12. І пізнав я, що то не Бог послав його, коли він говорив на мене те пророцтво, а то Товійя та Санваллат підкупили його...
13. Бо він був підкуплений, щоб я боявся, і зробив так, і згрішив. Це було для них на злий поговір, щоб образити мене.
14. Запам'ятай же, Боже мій, Товійї та Санваллатові за цими вчинками його, а також пророчиці Ноадії та решті пророків, що страхали мене!
15. І був закінчений мур двадцятого й п'ятого дня місяця елула, за п'ятдесят і два дні.
16. І сталося, як почули про це всі наші вороги, та побачили всі народи, що були навколо нас, то вони впали в очах своїх та й пізнали, що ця праця була зроблена від нашого Бога!
17. Тими днями також шляхетні юдеї писали багато своїх листів, що йшли до Товійї, а Товійїні приходили до них.
18. Бо багато-хто в Юдеї були заприсяженими приятелями йому, бо він був зять Шеханії, Арахового сина, а син його Єгоханан узяв дочку Мешуллама, Берехіїного сина.
19. І говорили передо мною добре про нього, а слова мої передавали йому. Товійя посилав листи, щоб настрахати мене.

Неемія 7:1-73
1. І сталося, як був збудований мур, то повставляв я двері, і були понаставлювані придверні, співаки та Левити.
2. І призначив я над Єрусалимом свого брата Ханані та зверхника твердині Хананію, бо він був чоловік правдивий, і Бога боявся більше від багатьох інших.
3. І сказав я до них: Нехай не відчиняються єрусалимські брами аж до спеки сонця. І поки вони самі стоять, нехай позамикають двері, і так тримайте. І поставити варти з єрусалимських мешканців, кожного на його сторожі, і кожного навпроти його дому!
4. А місто було широко-просторе й велике, та народу в ньому мало, і доми не були побудовані.
5. І поклав мені Бог мій на серце моє зібрати шляхетних, і заступників та народ, щоб переписати. І знайшов я книжку перепису тих, хто прийшов перше, а в ній я знайшов написане таке:
6. Оце виходьки з округи, що прийшли з полону вигнання, яких вигнав був Навуходоносор, цар вавилонський, і вони повернулися до Єрусалиму та до Юдеї, кожен до міста свого,
7. ті, що прийшли були з Зоровавелем, Ісусом, Неемією, Азарією, Раамією, Нахаманієм, Мордехаєм, Білшаном, Місперетом, Біґваєм, Нехумом, Бааною. Число людей Ізраїлевого народу:
8. синів Пар'ошових дві тисячі сто й сімдесят і два,
9. синів Шеватіїних три сотні і сімдесят і два,
10. синів Арахових шість сотень п'ятдесят і два,
11. синів Пахат-Моавових, із синів Ісусових та Йоавових дві тисячі й вісім сотень вісімнадцять,
12. синів Еламових тисяча двісті п'ятдесят і чотири,
13. синів Заттуєвих вісім сотень сорок і п'ять,
14. синів Заккаєвих сім сотень і шістдесят,
15. синів Біннуєвих шість сотень сорок і вісім,
16. синів Беваєвих шість сотень двадцять і вісім,
17. синів Азґадових дві тисячі три сотні двадцять і два,
18. синів Адонікамових шість сотень шістдесят і сім,
19. синів Біґваєвих дві тисячі шістдесят і сім,
20. синів Адінових шість сотень п'ятдесят і п'ять,
21. синів Атерових, з синів Хізкійїних дев'ятдесят і вісім,
22. синів Хашумових три сотні двадцять і вісім,
23. синів Бецаєвих три сотні двадцять і чотири,
24. синів Харіфових сто дванадцять,
25. синів Ґів'онових дев'ятдесят і п'ять,
26. людей з Віфлеєму та Нетофи сто вісімдесят і вісім,
27. людей з Анототу сто двадцять і вісім,
28. людей з Бет-Азмавету сорок і два,
29. людей з Кір'ят-Єаріму, Кефіри та Беероту сім сотень сорок і три,
30. людей з Рами та Ґави шість сотень двадцять і один,
31. людей з Міхмасу сто двадцять і два,
32. людей з Бет-Елу та Аю сто двадцять і три,
33. людей з Нево Другого п'ятдесят і два,
34. виходьків з Еламу Другого тисяча двісті п'ятдесят і чотири,
35. виходьків з Харіму три сотні й двадцять,
36. виходьків з Єрихону три сотні сорок і п'ять,
37. виходьків з Лоду, Хадіду й Оно сім сотень і двадцять і один,
38. виходьків з Сенаї три тисячі дев'ять сотень і тридцять.
39. Священиків: синів Єдаїних з Ісусового дому дев'ять сотень сімдесят і три,
40. синів Іммерових тисяча п'ятдесят і два,
41. синів Пашхурових тисяча двісті сорок і сім,
42. синів Харімових тисяча сімнадцять.
43. Левитів: синів Ісусових з Кадміїлового дому, з Годевиних синів сімдесят і чотири.
44. Співаків: синів Асафових сто сорок і вісім.
45. Придверних: синів Шаллумових, синів Атерових, синів Талмонових, синів Аккувових, синів Хатітиних, синів Шоваєвих сто тридцять і вісім.
46. Храмових підданців: сини Ціхині, сини Хасуфині, сини Таббаотові,
47. сини Керосові, сини Сіїні, сини Падонові,
48. сини Леванині, сини Хаґавині, сини Салмаєві,
49. сини Хананові, сини Ґідделові, сини Ґахарові,
50. сини Реаїні, сини Рецінові, сини Некодині,
51. сини Ґаззамові, сини Уззині, сини Пасеахові,
52. сини Бесаєві, сини Меунімові, сини Нефішесінові,
53. сини Бакбутові, сини Хакуфині, сини Хархурові,
54. сини Бацлітові, сини Мехидині, сини Харшині,
55. сини Баркосові, сини Сісерині, сини Темахові,
56. сини Неціяхові, сини Хатіфині.
57. Синів Соломонових рабів: сини Сотаєві, сини Соферетові, сини Перідині,
58. сини Яалині, сини Дарконові, сини Ґідделові,
59. сини Шефатіїні, сини Хаттілові, сини Похерет-Гаццеваїмові, сини Амонові,
60. усього цих храмових підданців та синів Соломонових рабів три сотні дев'ятдесят і два.
61. А оце ті, що прийшли з Тел-Мелаху, з Тел-Харші, Керув-Аддону та Іммеру, та не могли довести роду батьків своїх та свого насіння, чи вони з Ізраїля:
62. синів Делаїних, синів Товійїних, синів Некодиних шість сотень сорок і два.
63. А з священиків: сини Ховаїні, сини Коцові, сини Барзіллая, що взяв жінку з дочок ґілеадянина Барзіллая, і став зватися їхнім ім'ям.
64. Вони шукали запису свого родоводу, але він не знайшовся, і були вони вилучені зо священства,
65. а намісник сказав їм, щоб вони не їли зо Святого Святих, аж поки не стане священик до уріму та тумміму.
66. Усього збору разом сорок дві тисячі триста й шістдесят,
67. окрім їхніх рабів та їхніх невільниць, цих було сім тисяч триста тридцять і сім; а в них співаків та співачок двісті й сорок і п'ять.
68. Їхніх коней було сім сотень тридцять і шість, їхніх мулів двісті сорок і п'ять,
69. верблюдів чотири сотні тридцять і п'ять, ослів шість тисяч і сім сотень і двадцять.
70. А частина голів батьківських родів дали на працю: намісник дав до скарбниці: золота тисячу дарейків, кропильниць п'ятдесят, священичих шат п'ятсот і тридцять.
71. А з голів батьківських родів дали до скарбниці на працю: золота двадцять тисяч дарейків, а срібла дві тисячі й двісті мін.
72. А що дала решта народу: золота двадцять тисяч дарейків, а срібла дві тисячі мін, а священичих шат шістдесят і сім.
73. І осілися священики, і Левити, і придверні, і співаки, і дехто з народу, і храмові підданці, і ввесь Ізраїль по своїх містах. Як настав сьомий місяць, то Ізраїлеві сини були по своїх містах.

Псалми 89:5-10
5. (89-6) і небо хвалитиме, Господи, чудо Твоє, також вірність Твою на зібранні святих,
6. (89-7) бо хто в небі подібний до Господа? Хто подібний до Господа серед Божих синів?
7. (89-8) Бог дуже страшний у зібранні святих, і грізний Він на ціле довкілля Своє!
8. (89-9) Господи, Боже Саваоте, хто сильний, як Ти, Господи? А вірність Твоя на довкіллі Твоїм!
9. (89-10) Ти пануєш над силою моря, коли підіймаються хвилі, Ти їх втихомирюєш.
10. (89-11) Ти стиснув Рагава, як трупа, і сильним раменом Своїм розпорошив Своїх ворогів.

Приповісті 21:21-28
21. Хто женеться за праведністю та за милістю, той знаходить життя, справедливість та славу.
22. До міста хоробрих увійде премудрий, і твердиню надії його поруйнує.
23. Хто стереже свої уста й свого язика, той душу свою зберігає від лиха.
24. Надутий пихою насмішник ім'я йому, він робить усе із бундючним зухвальством.
25. Пожадання лінивого вб'є його, бо руки його відмовляють робити,
26. він кожного дня пожадливо жадає, а справедливий дає та не жалує.
27. Жертва безбожних огида, а надто тоді, як за діло безчесне приноситься.
28. Свідок брехливий загине, а людина, що слухає Боже, говоритиме завжди.

Діяння Апостолів 27:1-26
1. А коли постановлено, щоб відплинули ми до Італії, то віддано Павла та ще деяких інших ув'язнених сотникові, Юлієві на ім'я, з полку Августа.
2. І посідали ми на корабля адрамітського, що пливсти мав біля місць азійських, та й відчалили. Із нами був Арістарх македонець із Солуня.
3. А другого дня ми пристали в Сидоні. До Павла ж Юлій ставивсь по-людському, і дозволив до друзів піти, та їхньої опіки зазнати.
4. А вирушивши звідти, припливли ми до Кіпру, бо вітри супротивні були.
5. Коли ж переплинули море, що біля Кілікії й Памфілії, то ми прибули до Лікійської Міри.
6. І там сотник знайшов корабля олександрійського, що плинув в Італію, і всадив нас на нього.
7. І днів багато помалу пливли ми, і насилу насупроти Кніду приплинули, а що вітер нас не допускав, попливли ми додолу на Кріт при Салмоні.
8. І коли ми насилу минули його, то припливли до одного місця, що зветься Доброю Пристанню, недалеко якого знаходиться місто Ласея.
9. А як часу минуло багато, і була вже плавба небезпечна, бо минув уже й піст, то зачав Павло радити,
10. говорячи їм: О мужі! Я бачу, що буде плавба з перешкодами та з великим ущербком не лиш для вантажу й корабля, але й для наших душ.
11. Та сотник довіряв більше стерничому та власникові корабля, ніж тому, що Павло говорив.
12. А що пристань була на зимівлю невигідна, то більшість давала пораду відплинути звідти, щоб, як можна, дістатись до Фініка, і перезимувати в пристані крітській, неприступній західнім вітрам із півдня та з півночі.
13. А як вітер південний повіяв, то подумали, що бажання вони досягли, тому витягли кітви й попливли покрай Кріту.
14. Але незабаром ударив на них рвачкий вітер, що зветься евроклідон.
15. А коли корабель був підхоплений, і не міг противитись вітрові, то йому віддались ми й понеслися.
16. І наїхали ми на один острівець, що Клавдою зветься, і човна насилу затримати змогли.
17. Коли ж його витягли, то засобів допомічних добирали й корабля підв'язали. А боявшись, щоб не впасти на Сірт, поспускали вітрила, і носилися так.
18. А коли зачала буря міцно нас кидати, то другого дня стали ми розвантажуватись,
19. а третього дня корабельне знаряддя ми повикидали власноруч.
20. А коли довгі дні не з'являлось ні сонце, ні зорі, і буря чимала на нас напирала, то останню надію ми втратили, щоб нам урятуватись...
21. А як довго не їли вони, то Павло став тоді серед них і промовив: О мужі, тож треба було мене слухатися та не відпливати від Кріту, і обминули б були ці терпіння та шкоди.
22. А тепер вас благаю триматись на дусі, бо ні одна душа з вас не згине, окрім корабля.
23. Бо ночі цієї з'явився мені Ангол Бога, Якому належу й Якому служу,
24. та і прорік: Не бійся, Павле, бо треба тобі перед кесарем стати, і ось Бог дарував тобі всіх, хто з тобою пливе.
25. Тому то тримайтесь на дусі, о мужі, бо я вірую Богові, що станеться так, як було мені сказано.
26. І ми мусимо наткнутись на острів якійсь.