A A A A A
Біблія протягом одного року
Липень 24

Езра 9:1-15
1. А як скінчилося це, підійшли до мене зверхники, говорячи: Цей народ, Ізраїль, і священики та Левити не відділилися від народів цих країв з їхніми гидотами, від хананеян, періззеян, євусеян, аммонеян, моавітян, єгиптян та амореян,
2. бо побрали з їхніх дочок собі та своїм синам, змішалося святе насіння з народами цих країв, а рука зверхників та представників була перша в цьому спроневіренні.
3. А коли я почув це слово, то роздер я одежу свою та плаща свого, і рвав волосся з голови своєї та з бороди своєї, і сидів остовпілий...
4. І зібралися до мене всі тремтячі перед словами Бога Ізраїлевого за спроневірення поверненців, а я сидів остовпілий аж до жертви вечірньої.
5. А за вечірньої жертви встав я з упокорення свого, і, роздерши шату свою та плаща свого, упав я на коліна свої, і простягнув руки свої до Господа, Бога мого...
6. І сказав я: Боже мій, соромлюся я та стидаюся піднести, Боже мій, обличчя своє до Тебе, бо беззаконня наші помножилися понад голову, а наша провина виросла аж до неба!...
7. Від днів наших батьків ми в великій провині аж до дня цього, а за наші беззаконня були віддані ми, наші царі, наші священики в руку царів цих країв на меча, на полон, і на грабіж, і на посоромлення обличчя, як цього дня.
8. А тепер на малу хвилю сталася нам милість від Господа, Бога нашого, щоб позоставити нам останок, і дати нам затвердитися на місці святині Його, щоб освітити очі наші, Боже наш, і дати нам трохи ожити в нашій неволі!
9. Бо раби ми, та в нашій неволі не покинув нас Бог наш, і прихилив до нас милість перед перськими царями, щоб дати нам ожити, щоб піднести дім нашого Бога й щоб відбудувати руїни його, та щоб дати нам захист в Юдеї та в Єрусалимі.
10. А тепер що скажемо, Боже наш, по цьому? Бо ми покинули заповіді Твої,
11. які Ти наказав через Своїх рабів пророків, говорячи: Цей Край, що ви йдете посісти, він край нечистий через нечистість народу цих країв, через їхні гидоти, що наповнили його від краю до краю своєю нечистістю.
12. А тепер дочок своїх не давайте їхнім синам, а їхніх дочок не беріть для своїх синів, і не питайте їх про мир та про добро їх аж навіки, щоб ви стали сильні, та споживали добро цієї землі, і віддали на спадок вашим синам аж навіки.
13. А по тому всьому, що прийшло на нас за наші злі чини та за нашу велику провину, бо Ти, Боже наш, стримав кару більше від гріха нашого, і дав нам таку рештку,
14. чи знову ми ламатимемо заповіді Твої, і будемо посвоячуватися з оцими мерзотними народами? Чи ж Ти не розгніваєшся на нас аж до вигублення нас, так що ніхто не позостався б і не врятувався?
15. Господи, Боже Ізраїлів, Ти праведний, бо ми позосталися останком, як цього дня. Ось ми в провині своїй перед лицем Твоїм, бо не встояти нам за це перед лицем Твоїм!...

Езра 10:1-44
1. А коли Ездра молився та сповідався, плакав та припадав перед Божим домом, зібрався до нього з Ізраїля дуже великий збір, чоловіки, і жінки та діти, бо народ плакав ревним плачем...
2. І відповів Шеханія, Єхіїлів син, з Еламових синів, та й сказав до Ездри: Ми спроневірилися нашому Богові, бо взяли ми чужинок із народів цього краю за жінок. Але є ще надія для Ізраїля в цьому!
3. А тепер складімо заповіта нашому Богові, що випровадимо від себе всіх жінок та народжене від них, за радою пана нашого, та тих, хто тремтить перед заповіддю нашого Бога, і буде зроблене за Законом.
4. Устань, бо на тобі ця річ, а ми з тобою. Будь мужній і дій!
5. І встав Ездра, і заприсяг зверхників, священиків і Левитів та всього Ізраїля, щоб робити за цим словом. І вони заприсягли.
6. І Ездра встав з-перед Божого дому й пішов до кімнати Єгохонана, Ел'яшівового сина, і ночував там. Хліба він не їв і води не пив, бо був у жалобі за спроневірення поверненців.
7. І оголосили в Юдеї та в Єрусалимі до всіх поверненців, щоб зібратися до Єрусалиму.
8. А кожен, хто не прийде до трьох день, за порадою зверхників та старших, увесь маєток того буде зроблений закляттям, а він буде вилучений із громади поверненців.
9. І зібралися всі люди Юди та Веніямина до Єрусалиму до трьох день, це був дев'ятий місяць, двадцятого дня місяця. І сидів увесь народ на площі Божого дому, тремтячи від цієї справи та від дощу.
10. І встав священик Ездра та й сказав до них: Ви спроневірилися, і взяли чужинних жінок, щоб побільшити Ізраїлеву провину.
11. А тепер повиніться Господеві, Богові ваших батьків, і чиніть Його волю! І віддаліться від народів цього Краю та від тих чужих жінок!
12. І відповіла вся громада, і сказали гучним голосом: Так, за словом твоїм, ми повинні зробити!
13. Але народ численний, і час дощів, і нема сили стояти на вулиці. Та й праці не на один день і не на два, бо ми багато нагрішили в цій справі.
14. Нехай же стануть наші зверхники за ввесь збір, а кожен, хто є в наших містах, хто взяв чужинних жінок, нехай прийде на означені часи, а з ними старші кожного міста та судді його, аж поки не відвернеться від нас жар гніву нашого Бога за цю річ.
15. Особливо стали над цим Йонатан, син Асагелів, та Яхзея, син Тіквин, а Мешуллам та Левит Шеббетай допомагали їм.
16. І зробили так поверненці. І відділив собі священик Ездра людей, голів батьків за родом їхніх батьків, і всі вони поіменно. І сіли вони першого дня десятого місяця, щоб дослідити цю справу.
17. І скінчили до першого дня першого місяця справи про всіх тих людей, що взяли були чужинних жінок.
18. І знайшлися поміж священичими синами, що взяли чужинних жінок, із синів Єшуї, сина Йоцадакового, та братів його: Моасея, і Еліезер, і Ярів, і Ґедалія.
19. І дали вони руку свою, що повипроваджують жінок своїх, а винні принесли в жертву барана з отари за провину свою.
20. А з синів Іммерових: Ханані та Зевадія.
21. І з синів Харімових: Массея, і Елійя, і Шемая, і Єхіїл, і Уззійя.
22. І з синів Пашхурових: Ел'йоенай, Маасея, Ізмаїл, Натанаїл, Йозавад та Ел'аса.
23. А з Левитів: Йозавад, і Шім'ї, і Келая, він Келіта, Петахія, Юда та Еліезер.
24. А з співаків: Ел'яшів. А з придверних: Шаллум, і Телем, та Урі.
25. А з Ізраїля, з синів Пар'ошових: Рам'я, і Їззійя, і Малкійя, і Мійямін, і Елеазар, і Малкійя та Беная.
26. А з синів Еламових: Маттанія, Захарій, і Єхіїл, і Авді, і Єремот, і Елійя.
27. І з синів Затту: Ел'йоенай, Ел'яшів, Маттанія, і Еремот, і Завад та Азіза.
28. А з синів Беваєвих: Єгоханан, Хананія, Заббай, Атлай.
29. І з синів Банієвих: Мешуллам, Маллух, і Адая, Яшув, і Шеал та Рамот.
30. І з синів Пахатових: Моав, Адна, і Хелал, Беная, Маасея, Маттанія, Веселіїл, і Біннуй та Манасія.
31. І з синів Харімових: Еліезер, Їшшійя, Малкійя, Шемая, Шімон,
32. Веніямин, Маллух, Шемарія.
33. З синів Хашумових: Маттенай, Маттатта, Завад, Еліфелет, Єремай, Манасія, Шім'ї.
34. З синів Банаєвих: Маадай, Амрам, і Уїл,
35. Беная, Бедея, Келугу,
36. Ванія, Меремот, Ел'ятів,
37. Маттанія, Маттенай, і Яасай,
38. і Бані, і Біннуй, Шім'ї,
39. і Шелемія, і Натан, і Адая,
40. Махнадвай, Шашай, Шарай,
41. Азаріїл, і Шелемія, Шемарія,
42. Шаллум, Амарія, Йосип.
43. А з синів Нево: Єіїл, Маттітія, Завад, Зевіна, Яддай, і Йоїл, Беная.
44. Усі оці взяли були чужинних жінок, а деякі з цих жінок і дітей породили.

Псалми 88:6-10
6. (88-7) Умістив Ти мене в глибочезну могилу, до пітьми в глибинах.
7. (88-8) На мене лягла Твоя лють, і Ти всіма Своїми ламаннями мучив мене... Села.
8. (88-9) Віддалив Ти від мене знайомих моїх, учинив Ти мене за огиду для них... Я замкнений і не виходжу,
9. (88-10) стемніло з біди моє око... Я кожного дня Тебе кличу, о Господи, простягаю до Тебе руки свої!...
10. (88-11) Чи Ти чудо вчиниш померлим? Чи трупи встануть і будуть хвалити Тебе? Села.

Приповісті 21:23-24
23. Хто стереже свої уста й свого язика, той душу свою зберігає від лиха.
24. Надутий пихою насмішник ім'я йому, він робить усе із бундючним зухвальством.

Діяння Апостолів 24:1-27
1. А по п'яти днях прибув первосвященик Ананій з якимись старшими, та з промовцем якимсь Тертилом, що перед намісником скаржилися на Павла.
2. Коли ж він був покликаний, то Тертил оскаржати зачав, промовляючи: Через тебе великий мир маємо ми, і для народу цього добрі речі впроваджено через дбайливість твою,
3. це ми завжди і скрізь визнаємо з подякою щирою, вседостойний наш Феліксе!
4. Та щоб довго тебе не турбувати, то благаю тебе, щоб ти коротко вислухав нас зо своєї ласкавости.
5. Ми переконались, що цей чоловік то зараза, і що він колотнечу викликує між усіма юдеями в цілому світі, і що він провідник Назорейської єресі.
6. Він відважився навіть збезчестити храм, і його ми схопили були, і судити хотіли за нашим Законом.
7. Але тисяцький Лісій прибув, і з великим насильством видер його з наших рук,
8. а його винувальникам звелів йти до тебе. Ти сам зможеш від нього, розпитавши, дізнатись про все, у чому його ми винуємо.
9. Юдеї також прилучились до того, говорячи, що то так.
10. І як намісник дав знака йому говорити, то Павло відповів: Я знаю, що від літ багатьох ти суддя для народу цього, тому буду сміліш боронитись.
11. Ти можеш довідатися, що нема більш дванадцяти день, як прийшов я до Єрусалиму вклонитися.
12. І вони ані в храмі, ані в синагогах, ні в місті мене не здибали, щоб я з ким сперечався, або колотнечу в народі здіймав.
13. І не можуть вони довести тобі того, у чому тепер оскаржають мене.
14. Але признаюсь тобі, що в дорозі оцій, яку звуть вони єрессю, я Богові отців служу так, що вірую всьому, що в Законі й у Пророків написане.
15. І маю надію я в Бозі, чого й самі вони сподіваються, що настане воскресення праведних і неправедних.
16. І я пильно дбаю про те, щоб завсіди мати сумління невинне, щодо Бога й людей.
17. А по довгих роках я прибув, щоб подати моєму народові милостиню та приноси.
18. Ось при цьому знайшли мене дехто з юдеїв азійських очищеного в храмі, а не з натовпом чи з колотнечею.
19. Їм належало б ось перед тебе прибути й казати, коли мають вони що на мене.
20. Або самі ці нехай скажуть, чи якусь неправду знайшли на мені, як я в синедріоні стояв,
21. крім отого єдиного виразу, що я його крикнув, стоячи серед них: За воскресення мертвих приймаю від вас суд сьогодні!
22. Але Фелікс, дуже добре дорогу цю знавши, відрочив їм справу, говорячи: Розсуджу вашу справу, коли тисяцький Лісій прибуде.
23. І він сотникові наказав сторожити Павла, але мати полегшу, і не боронити нікому з близьких його, щоб служили йому.
24. А по декількох днях прийшов Фелікс із дружиною своєю Друзіллою, що була юдеянка, і покликав Павла, та слухав від нього про віру в Ісуса Христа.
25. І як розповідав він про праведність, і про здержливість, та про майбутній суд, то Фелікса страх обгорнув, і він відповів: Тепер іди собі, відповідного ж часу покличу тебе!
26. Разом із тим і сподівався він, що дасть Павло грошей йому, тому й часто його прикликав і розмову з ним вів.
27. Як минуло ж два роки, то Фелікс одержав наступника, Порція Феста. А Фелікс бажав догодити юдеям, і в в'язниці Павла залишив.