A A A A A
Біблія протягом одного року
Червень 27

1 Хроніки 17:1-27
1. І сталося, як Давид сидів був у домі своїм, то сказав Давид до пророка Натана: Ось я сиджу в кедровому домі, а ковчег Господнього заповіту під занавісами!...
2. І сказав Натан до Давида: Зроби все, що в серці твоєму, бо Бог із тобою!
3. І сталося тієї ночі, і було Боже слово до Натана, говорячи:
4. Іди, і скажеш Моєму рабові Давидові: Так сказав Господь: Не ти збудуєш Мені цього храма на перебування.
5. Бо Я не сидів у храмі від дня, коли вивів Ізраїля, аж до дня цього, і ходив від шатра до шатра, і від намету до намету.
6. Скрізь, де тільки ходив Я між усім Ізраїлем, чи сказав Я хоч слово котрому з Ізраїлевих суддів, яким наказав Я пасти народа Мого: Чому ви не збудували Мені кедрового храма?
7. А тепер так скажеш рабові Моєму Давидові: Так сказав Господь Саваот: Я взяв тебе з пасовиська від отари, щоб став ти володарем над Моїм народом, Ізраїлем.
8. І був Я з тобою скрізь, де ти ходив, і винищив Я всіх ворогів Твоїх перед тобою, і зробив Я тобі ім'я, як ім'я тих великих, що на землі.
9. І дав Я місце Моєму народові Ізраїлеві, і посадив його так, що він перебуватиме на тому самому місці. І він уже не тремтітиме, а кривдники не будуть нищити його, як перше.
10. А від днів, коли Я настановив суддів над Своїм народом, Ізраїлем, то понизив усіх ворогів твоїх. І звіщаю тобі, що Господь збудує тобі дім.
11. І станеться, коли виповняться твої дні, щоб піти до батьків своїх, то Я поставлю по тобі твоє насіння, що буде з синів твоїх, і поставлю міцно його царство.
12. Він збудує Мені храм, а Я поставлю його трона міцно аж навіки.
13. Я буду йому за батька, а він буде Мені за сина, а милости Своєї Я не відійму від нього, як відняв Я від того, що був перед тобою.
14. І поставлю його в храмі Своїм та в царстві Своїм аж навіки, і трон його буде міцно стояти навіки.
15. За всіма цими словами, за всім цим видінням, так говорив Натан до Давида.
16. І прийшов цар Давид, і сів перед Господнім лицем та й промовив: Хто я, Господи, Боже, і що таке дім мій, що Ти довів мене аж сюди?
17. Та й це було мале в очах Твоїх, Боже, і Ти говорив про дім Свого раба на майбутнє, і Ти показав мені покоління людське, і підніс мене, Господи Боже!
18. Що Давид додасть ще до Твого на вшанування Твого раба? А Ти Свого раба знаєш!
19. Господи, ради Свого раба та за серцем Своїм зробив Ти все це велике, щоб завідомити про всі ті великі речі.
20. Господи, нема Такого, як Ти, і нема Бога, окрім Тебе, за всім тим, що ми чули своїми ушима.
21. І який є ще один люд на землі, як Твій народ, Ізраїль, щоб Бог приходив викупити його Собі за народа, і щоб установити Собі ймення великих та страшних речей, щоб вигнати народи перед народом Своїм, якого Ти викупив із Єгипту?
22. І зробив Ти народ Свій, Ізраїля, Собі за народа аж навіки, і Ти, Господи, став йому за Бога!
23. А тепер, Господи, нехай стане певним аж навіки те слово, яке говорив Ти про Свого раба, і зроби, як говорив!
24. А Твоє Ім'я нехай буде міцне, і нехай буде велике аж навіки, щоб казали: Господь Саваот, Бог Ізраїлів Бог для Ізраїля, а дім Твого раба Давида поставлений міцно перед лицем Твоїм.
25. Бо Ти, Боже мій, об'явив Своєму рабові, що Ти збудуєш йому дім, тому раб Твій знайшов потребу молитися перед лицем Твоїм.
26. А тепер, Господи, Ти Той Бог, і сказав про Свого раба оце добре.
27. А тепер був Ти ласкавий поблагословити дім Свого раба, щоб бути навіки перед лицем Твоїм, бо Ти, Господи, поблагословив, і він поблагословлений навіки!

1 Хроніки 18:1-17
1. І сталося по тому, і побив Давид филистимлян та поконав їх; і взяв він Ґат та належні йому міста з руки филистимлян.
2. І побив він Моава, і стали моавітяни Давидовими рабами, що приносили дари.
3. І побив Давид Гадад'езера, царя цовського, в Хаматі, коли той ішов, щоб поставити владу свою на річці Ефраті.
4. І здобув Давид від нього тисячі колесниць і сім тисяч верхівців та двадцять тисяч пішого люду. І попідрізував Давид жили коням усіх колесниць, і позоставив із них тільки сотню для колесниць.
5. І прийшов Арам із Дамаску на поміч Гадад'езерові, цареві цовському, та Давид вибив серед сиріян двадцять і дві тисячі чоловіка.
6. І поставив Давид у Сирії Дамаській залогу, і сиріяни стали для Давида рабами, що приносили дари. А Господь допомагав Давидові скрізь, де він ходив.
7. І позабирав Давид золоті щити, що були на Гадад'езерових рабах, і позносив їх до Єрусалиму.
8. А з Тівхату та з Куну, Гадад'езерових міст, позабирав Давид дуже багато міді, з неї поробив Соломон мідяне море й стовпи, та мідяні речі.
9. І прочув Тоу, цар хамотський, що Давид побив усе військо Гадад'езера, царя цовського.
10. І послав він сина свого Гадорама до царя Давида, щоб привітати його, та щоб поблагословити його за те, що воював із Гадад'езером та й побив його, бо Гадад'езер провадив війну з Тоу, а з ним послав всякі речі золоті, і срібні, і мідяні.
11. І Давид присвятив їх Господеві разом із тим сріблом та золотом, що повиносив від усіх народів з Едому, і з Моаву, і від Аммонових синів та від Амалика.
12. А Авшай, син Церуїн, побив Едома в Соляній долині, вісімнадцять тисяч.
13. І поставив він в Едомі залогу, і став увесь Едом Давидовими рабами. А Господь допомагав Давидові скрізь, де він ходив.
14. І царював Давид над усім Ізраїлем, і чинив суд та справедливість усьому своєму народові.
15. А Йоав, син Церуїн, був над військом, а Йосафат, син Ахілудів, канцлер.
16. А Садок, син Ахітувів, та Авімелех, син Ев'ятарів, були священики, а Шавша писар.
17. А Беная, син Єгоядин, був над керетянином та над пелетянином, а Давидові сини перші при царевій руці.

Псалми 78:17-25
17. Та грішили вони проти Нього ще далі, і в пустині гнівили Всевишнього,
18. і Бога вони випробовували в своїм серці, для душ своїх їжі бажаючи.
19. і вони говорили насупроти Бога й казали: Чи Бог зможе в пустині трапезу зготовити?
20. Тож ударив у скелю і води линули, і полилися потоки! Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'ясива народові Своєму?
21. Тому то почув це Господь та й розгнівався, і огонь запалав проти Якова, і проти ізраїля теж знявся гнів,
22. бо не вірували вони в Бога, і на спасіння Його не надіялись.
23. А Він хмарам згори наказав, і відчинив двері неба,
24. і спустив, немов дощ, на них манну для їжі, і збіжжя небесне їм дав:
25. Хліб ангольський їла людина, Він послав їм поживи до ситости!

Приповісті 19:25-26
25. Як битимеш нерозважного, то помудріє й немудрий, а будеш розумного остерігати, то він зрозуміє поуку.
26. Хто батька грабує, хто матір жене? Це син, що застиджує та осоромлює,

Діяння Апостолів 8:1-25
1. А Савл похваляв його вбивство. І утиск великий постав того дня проти єрусалимської Церкви, і всі, крім апостолів, розпорошилися по краях юдейських та самарійських.
2. І поховали Степана мужі побожні, і плакали ревно за ним.
3. А Савл нищив Церкву, вдирався в доми, витягав чоловіків і жінок та давав до в'язниці...
4. Ходили тоді розпорошенці, та Боже Слово благовістили.
5. Ось Пилип прийшов до самарійського міста, і проповідував їм про Христа.
6. А люди вважали на те, що Пилип говорив, і згідно слухали й бачили чуда, які він чинив.
7. Із багатьох бо, що мали їх, духи нечисті виходили з криком великим, і багато розслаблених та кривих уздоровилися.
8. І радість велика в тім місті була!
9. Був один чоловік, на ім'я йому Симон, що до того в цім місті займавсь ворожбитством та дурив самарійський народ, видаючи себе за якогось великого.
10. Його слухали всі, від найменшого аж до найбільшого, кажучи: Він сила Божа, що зветься велика!
11. Його ж слухалися, бо він їх довший час дивував ворожбитством.
12. Та коли йняли віри Пилипові, що благовістив про Боже Царство й Ім'я Ісуса Христа, чоловіки й жінки охристилися.
13. Увірував навіть сам Симон, і, охристившись, тримався Пилипа; а бачивши чуда й знамена великі, він дуже дивувався.
14. Як зачули ж апостоли, які в Єрусалимі були, що Боже Слово прийняла Самарія, то послали до них Петра та Івана.
15. А вони, як прийшли, помолились за них, щоб Духа Святого вони прийняли,
16. бо ще ні на одного з них Він не сходив, а були вони тільки охрищені в Ім'я Господа Ісуса.
17. Тоді на них руки поклали, і прийняли вони Духа Святого!
18. Як побачив же Симон, що через накладання апостольських рук Святий Дух подається, то приніс він їм гроші,
19. і сказав: Дайте й мені таку владу, щоб той, на кого покладу свої руки, одержав би Духа Святого!
20. Та промовив до нього Петро: Нехай згине з тобою те срібло твоє, бо ти думав набути дар Божий за гроші!
21. У цім ділі нема тобі частки ні уділу, бо серце твоє перед Богом не слушне.
22. Тож покайся за це лихе діло своє, і проси Господа, може прощений буде тобі замір серця твого!
23. Бо я бачу, що ти пробуваєш у жовчі гіркій та в путах неправди.
24. А Симон озвався й сказав: Помоліться за мене до Господа, щоб мене не спіткало нічого з того, про що ви говорили...
25. А вони ж, засвідчивши, і Слово Господнє звістивши, повернулись до Єрусалиму, і звіщали Євангелію в багатьох самарійських оселях.