| 1 Хроніки 17:1-27 |
| 1. І сталося, як Давид сидів був у домі своїм, то сказав Давид до пророка Натана: Ось я сиджу в кедровому домі, а ковчег Господнього заповіту під занавісами!... |
| 2. І сказав Натан до Давида: Зроби все, що в серці твоєму, бо Бог із тобою! |
| 3. І сталося тієї ночі, і було Боже слово до Натана, говорячи: |
| 4. Іди, і скажеш Моєму рабові Давидові: Так сказав Господь: Не ти збудуєш Мені цього храма на перебування. |
| 5. Бо Я не сидів у храмі від дня, коли вивів Ізраїля, аж до дня цього, і ходив від шатра до шатра, і від намету до намету. |
| 6. Скрізь, де тільки ходив Я між усім Ізраїлем, чи сказав Я хоч слово котрому з Ізраїлевих суддів, яким наказав Я пасти народа Мого: Чому ви не збудували Мені кедрового храма? |
| 7. А тепер так скажеш рабові Моєму Давидові: Так сказав Господь Саваот: Я взяв тебе з пасовиська від отари, щоб став ти володарем над Моїм народом, Ізраїлем. |
| 8. І був Я з тобою скрізь, де ти ходив, і винищив Я всіх ворогів Твоїх перед тобою, і зробив Я тобі ім'я, як ім'я тих великих, що на землі. |
| 9. І дав Я місце Моєму народові Ізраїлеві, і посадив його так, що він перебуватиме на тому самому місці. І він уже не тремтітиме, а кривдники не будуть нищити його, як перше. |
| 10. А від днів, коли Я настановив суддів над Своїм народом, Ізраїлем, то понизив усіх ворогів твоїх. І звіщаю тобі, що Господь збудує тобі дім. |
| 11. І станеться, коли виповняться твої дні, щоб піти до батьків своїх, то Я поставлю по тобі твоє насіння, що буде з синів твоїх, і поставлю міцно його царство. |
| 12. Він збудує Мені храм, а Я поставлю його трона міцно аж навіки. |
| 13. Я буду йому за батька, а він буде Мені за сина, а милости Своєї Я не відійму від нього, як відняв Я від того, що був перед тобою. |
| 14. І поставлю його в храмі Своїм та в царстві Своїм аж навіки, і трон його буде міцно стояти навіки. |
| 15. За всіма цими словами, за всім цим видінням, так говорив Натан до Давида. |
| 16. І прийшов цар Давид, і сів перед Господнім лицем та й промовив: Хто я, Господи, Боже, і що таке дім мій, що Ти довів мене аж сюди? |
| 17. Та й це було мале в очах Твоїх, Боже, і Ти говорив про дім Свого раба на майбутнє, і Ти показав мені покоління людське, і підніс мене, Господи Боже! |
| 18. Що Давид додасть ще до Твого на вшанування Твого раба? А Ти Свого раба знаєш! |
| 19. Господи, ради Свого раба та за серцем Своїм зробив Ти все це велике, щоб завідомити про всі ті великі речі. |
| 20. Господи, нема Такого, як Ти, і нема Бога, окрім Тебе, за всім тим, що ми чули своїми ушима. |
| 21. І який є ще один люд на землі, як Твій народ, Ізраїль, щоб Бог приходив викупити його Собі за народа, і щоб установити Собі ймення великих та страшних речей, щоб вигнати народи перед народом Своїм, якого Ти викупив із Єгипту? |
| 22. І зробив Ти народ Свій, Ізраїля, Собі за народа аж навіки, і Ти, Господи, став йому за Бога! |
| 23. А тепер, Господи, нехай стане певним аж навіки те слово, яке говорив Ти про Свого раба, і зроби, як говорив! |
| 24. А Твоє Ім'я нехай буде міцне, і нехай буде велике аж навіки, щоб казали: Господь Саваот, Бог Ізраїлів Бог для Ізраїля, а дім Твого раба Давида поставлений міцно перед лицем Твоїм. |
| 25. Бо Ти, Боже мій, об'явив Своєму рабові, що Ти збудуєш йому дім, тому раб Твій знайшов потребу молитися перед лицем Твоїм. |
| 26. А тепер, Господи, Ти Той Бог, і сказав про Свого раба оце добре. |
| 27. А тепер був Ти ласкавий поблагословити дім Свого раба, щоб бути навіки перед лицем Твоїм, бо Ти, Господи, поблагословив, і він поблагословлений навіки! |
| 1 Хроніки 18:1-17 |
| 1. І сталося по тому, і побив Давид филистимлян та поконав їх; і взяв він Ґат та належні йому міста з руки филистимлян. |
| 2. І побив він Моава, і стали моавітяни Давидовими рабами, що приносили дари. |
| 3. І побив Давид Гадад'езера, царя цовського, в Хаматі, коли той ішов, щоб поставити владу свою на річці Ефраті. |
| 4. І здобув Давид від нього тисячі колесниць і сім тисяч верхівців та двадцять тисяч пішого люду. І попідрізував Давид жили коням усіх колесниць, і позоставив із них тільки сотню для колесниць. |
| 5. І прийшов Арам із Дамаску на поміч Гадад'езерові, цареві цовському, та Давид вибив серед сиріян двадцять і дві тисячі чоловіка. |
| 6. І поставив Давид у Сирії Дамаській залогу, і сиріяни стали для Давида рабами, що приносили дари. А Господь допомагав Давидові скрізь, де він ходив. |
| 7. І позабирав Давид золоті щити, що були на Гадад'езерових рабах, і позносив їх до Єрусалиму. |
| 8. А з Тівхату та з Куну, Гадад'езерових міст, позабирав Давид дуже багато міді, з неї поробив Соломон мідяне море й стовпи, та мідяні речі. |
| 9. І прочув Тоу, цар хамотський, що Давид побив усе військо Гадад'езера, царя цовського. |
| 10. І послав він сина свого Гадорама до царя Давида, щоб привітати його, та щоб поблагословити його за те, що воював із Гадад'езером та й побив його, бо Гадад'езер провадив війну з Тоу, а з ним послав всякі речі золоті, і срібні, і мідяні. |
| 11. І Давид присвятив їх Господеві разом із тим сріблом та золотом, що повиносив від усіх народів з Едому, і з Моаву, і від Аммонових синів та від Амалика. |
| 12. А Авшай, син Церуїн, побив Едома в Соляній долині, вісімнадцять тисяч. |
| 13. І поставив він в Едомі залогу, і став увесь Едом Давидовими рабами. А Господь допомагав Давидові скрізь, де він ходив. |
| 14. І царював Давид над усім Ізраїлем, і чинив суд та справедливість усьому своєму народові. |
| 15. А Йоав, син Церуїн, був над військом, а Йосафат, син Ахілудів, канцлер. |
| 16. А Садок, син Ахітувів, та Авімелех, син Ев'ятарів, були священики, а Шавша писар. |
| 17. А Беная, син Єгоядин, був над керетянином та над пелетянином, а Давидові сини перші при царевій руці. |
| Псалми 78:17-25 |
| 17. Та грішили вони проти Нього ще далі, і в пустині гнівили Всевишнього, |
| 18. і Бога вони випробовували в своїм серці, для душ своїх їжі бажаючи. |
| 19. і вони говорили насупроти Бога й казали: Чи Бог зможе в пустині трапезу зготовити? |
| 20. Тож ударив у скелю і води линули, і полилися потоки! Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'ясива народові Своєму? |
| 21. Тому то почув це Господь та й розгнівався, і огонь запалав проти Якова, і проти ізраїля теж знявся гнів, |
| 22. бо не вірували вони в Бога, і на спасіння Його не надіялись. |
| 23. А Він хмарам згори наказав, і відчинив двері неба, |
| 24. і спустив, немов дощ, на них манну для їжі, і збіжжя небесне їм дав: |
| 25. Хліб ангольський їла людина, Він послав їм поживи до ситости! |
| Приповісті 19:25-26 |
| 25. Як битимеш нерозважного, то помудріє й немудрий, а будеш розумного остерігати, то він зрозуміє поуку. |
| 26. Хто батька грабує, хто матір жене? Це син, що застиджує та осоромлює, |
| Діяння Апостолів 8:1-25 |
| 1. А Савл похваляв його вбивство. І утиск великий постав того дня проти єрусалимської Церкви, і всі, крім апостолів, розпорошилися по краях юдейських та самарійських. |
| 2. І поховали Степана мужі побожні, і плакали ревно за ним. |
| 3. А Савл нищив Церкву, вдирався в доми, витягав чоловіків і жінок та давав до в'язниці... |
| 4. Ходили тоді розпорошенці, та Боже Слово благовістили. |
| 5. Ось Пилип прийшов до самарійського міста, і проповідував їм про Христа. |
| 6. А люди вважали на те, що Пилип говорив, і згідно слухали й бачили чуда, які він чинив. |
| 7. Із багатьох бо, що мали їх, духи нечисті виходили з криком великим, і багато розслаблених та кривих уздоровилися. |
| 8. І радість велика в тім місті була! |
| 9. Був один чоловік, на ім'я йому Симон, що до того в цім місті займавсь ворожбитством та дурив самарійський народ, видаючи себе за якогось великого. |
| 10. Його слухали всі, від найменшого аж до найбільшого, кажучи: Він сила Божа, що зветься велика! |
| 11. Його ж слухалися, бо він їх довший час дивував ворожбитством. |
| 12. Та коли йняли віри Пилипові, що благовістив про Боже Царство й Ім'я Ісуса Христа, чоловіки й жінки охристилися. |
| 13. Увірував навіть сам Симон, і, охристившись, тримався Пилипа; а бачивши чуда й знамена великі, він дуже дивувався. |
| 14. Як зачули ж апостоли, які в Єрусалимі були, що Боже Слово прийняла Самарія, то послали до них Петра та Івана. |
| 15. А вони, як прийшли, помолились за них, щоб Духа Святого вони прийняли, |
| 16. бо ще ні на одного з них Він не сходив, а були вони тільки охрищені в Ім'я Господа Ісуса. |
| 17. Тоді на них руки поклали, і прийняли вони Духа Святого! |
| 18. Як побачив же Симон, що через накладання апостольських рук Святий Дух подається, то приніс він їм гроші, |
| 19. і сказав: Дайте й мені таку владу, щоб той, на кого покладу свої руки, одержав би Духа Святого! |
| 20. Та промовив до нього Петро: Нехай згине з тобою те срібло твоє, бо ти думав набути дар Божий за гроші! |
| 21. У цім ділі нема тобі частки ні уділу, бо серце твоє перед Богом не слушне. |
| 22. Тож покайся за це лихе діло своє, і проси Господа, може прощений буде тобі замір серця твого! |
| 23. Бо я бачу, що ти пробуваєш у жовчі гіркій та в путах неправди. |
| 24. А Симон озвався й сказав: Помоліться за мене до Господа, щоб мене не спіткало нічого з того, про що ви говорили... |
| 25. А вони ж, засвідчивши, і Слово Господнє звістивши, повернулись до Єрусалиму, і звіщали Євангелію в багатьох самарійських оселях. |