| 2 Царів 19:1-37 |
| 1. І сталося, як почув це цар Єзекія, то роздер свої шати та накрився веретою, і ввійшов до Господнього дому. |
| 2. І послав він Еліякима, начальника палати, і писаря Шевну, та старших із священиків, покритих веретами, до пророка Ісаї, Амосового сина. |
| 3. І сказали вони до нього: Так сказав Єзекія: Цей день це день горя й картання та наруги! Бо підійшли діти аж до виходу утроби, та немає сили породити! |
| 4. Може почує Господь, Бог твій, всі слова великого чашника, що його послав асирійський цар, пан його, на образу Живого Бога, і Господь, Бог твій, покарає за слова, які чув, а ти принесеш молитву за рештку, що ще знаходиться. |
| 5. І прийшли раби царя Єзекії до Ісаї. |
| 6. І сказав їм Ісая: Так скажете вашому панові: Так сказав Господь: Не бійся тих слів, що почув ти, якими ображали Мене слуги асирійського царя! |
| 7. Ось Я дам в нього духа, і він почує звістку, і вернеться до свого краю. І Я вражу його мечем у його краї. |
| 8. І вернувся великий чашник, і знайшов асирійського царя, що воював проти Лівни, бо почув, що той рушив із Лахішу. |
| 9. А коли він почув про Тіргаку, царя етіопського, таке: Ось він вийшов воювати з тобою! то вернувся, і послав послів до Єзекії, говорячи: |
| 10. Так скажете до Єзекії, Юдиного царя, говорячи: Нехай не зводить тебе Бог твій, що ти надієшся на Нього, кажучи: Не буде даний Єрусалим у руку асирійського царя. |
| 11. Ось ти чув, що зробили асирійські царі всім краям, щоб учинити їх закляттям, а ти будеш урятований? |
| 12. Чи врятували їх боги тих народів, яких понищили батьки мої: Гозана, і Харана, і Рецефа, і синів Едена, що в Телассарі? |
| 13. Де він, цар Гамату, і цар Арпаду, і цар міста Сефарваїму, Гени та Івви? |
| 14. І взяв Єзекія ті листи з руки послів, і прочитав їх, і ввійшов у Господній дім. І Єзекія розгорнув одного листа перед Господнім лицем. |
| 15. І Єзекія молився перед Господнім лицем і сказав: Господи, Боже Ізраїлів, що сидиш на херувимах! Ти Той єдиний Бог для всіх царств землі, Ти створив небеса та землю! |
| 16. Нахили, Господи, ухо Своє та й почуй! Відкрий, Господи, очі Свої та й побач, і почуй слова Санхеріва, що прислав ображати Живого Бога! |
| 17. Справді, Господи, асирійські царі попустошили ті народи та їхній край. |
| 18. І кинули вони їхніх богів на огонь, бо не боги вони, а тільки чин людських рук, дерево та камінь, і понищили їх. |
| 19. А тепер, Господи, Боже наш, спаси нас від руки його, і нехай знають усі царства землі, що Ти Господь, Бог єдиний! |
| 20. І послав Ісая, Амосів син, до Єзекії, говорячи: Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Я почув те, про що ти молився до Мене, про Санхеріва, царя асирійського. |
| 21. Ось те слово, яке Господь говорив про нього: Гордує тобою, сміється із тебе дівиця, сіонська дочка, вслід тобі головою хитає дочка Єрусалиму! |
| 22. Кого лаяв ти та ображав, і на кого повищив ти голос та вгору підніс свої очі? На Святого Ізраїлевого! |
| 23. Через послів своїх Господа ти ображав та казав: Із безліччю своїх колесниць я вийшов на гори високі, на боки Ливану, і позрубую кедри високі його, добірні його кипариси, і вийду аж на вершок його на нічліг, у гущину його саду. |
| 24. Я копаю та п'ю чужу воду, і стопою своєї ноги повисушую я всі єгипетські ріки! |
| 25. Хіба ти не чув, що віддавна зробив Я оце, що за днів стародавніх Я це був створив? Тепер же спровадив Я це, що ти нищиш міста поукріплювані, на купу румовищ обертаєш їх... |
| 26. А мешканці їхні безсилі, настрашені та побентежені. Вони стали, як зілля оте польове, мов трава зеленіюча, як трава на дахах, як попалене збіжжя, яке не доспіло... |
| 27. І сидіння твоє, і твій вихід та вхід твій Я знаю, і твоє проти Мене обурення. |
| 28. За твоє проти Мене обурення, що гординя твоя надійшла до ушей Моїх, то на ніздрі твої Я сережку привішу, а вудило Моє в твої уста, і тебе поверну Я тією дорогою, якою прийшов ти! |
| 29. А оце тобі знак: їжте цього року збіжжя самосійне, а другого року саморосле, а третього року сійте та жніть, і садіть виноградники, та й їжте їх плід. |
| 30. А врятоване Юдиного дому, що лишилося, пустить коріння додолу, і свого плода дасть угору. |
| 31. Бо з Єрусалиму вийде позостале, а рештки від гори Сіону. Ревність Господа Саваота зробить це! |
| 32. Тому так сказав Господь про асирійського царя: Він не ввійде до міста оцього, і туди він не кине стріли, і щитом її не попередить, і вала на нього не висипле! |
| 33. Якою дорогою прийде, то нею повернеться, у місто ж оце він не ввійде, говорить Господь! |
| 34. І це місто Я обороню на спасіння його ради Себе та ради Давида, Мойого раба! |
| 35. І сталося тієї ночі, і вийшов Ангол Господній, і забив в асирійському таборі сто й вісімдесят і п'ять тисяч. І повставали вони рано вранці, аж ось усі мертві трупи!... |
| 36. А Санхерів, асирійський цар, рушив та й пішов, і вернувся й осівся в Ніневії. |
| 37. І сталося, коли він молився в домі Нісроха, свого бога, то Адраммелех та Шар'ецер убили його мечем, а самі втекли до краю Арарат. А замість нього зацарював син його Есар-Хаддон. |
| 2 Царів 20:1-21 |
| 1. Тими днями смертельно захворів був Єзекія. І прийшов до нього Ісая, Амосів син, пророк, і сказав до нього: Так сказав Господь: Заряди своїм домом, бо ти вмреш, а не видужаєш. |
| 2. А той відвернув обличчя своє до стіни, і помолився до Господа, говорячи: |
| 3. О, Господи, згадай же, що я ходив перед лицем Твоїм правдою та цілим серцем, і робив я добре в очах Твоїх. І заплакав Єзекія ревним плачем... |
| 4. І сталося, Ісая не вийшов ще з середини міста, а до нього було Господнє слово, говорячи: |
| 5. Вернися, і скажеш до Єзекії, володаря Мого народу: Так сказав Господь, Бог батька твого Давида: Почув Я молитву твою, побачив Я сльозу твою! Ось Я вилікую тебе, третього дня зійдеш ти до Господнього дому! |
| 6. І до днів твоїх Я додам п'ятнадцять літ, і з руки асирійського царя врятую тебе та це місто, й обороню це місто ради Себе та ради раба Свого Давида. |
| 7. А Ісая сказав: Візьміть грудку фіґ. І взяли й поклали на того гнояка, і він видужав... |
| 8. І сказав Єзекія до Ісаї: Який знак, що Господь мене вилікує, і що я третього дня зійду до Господнього дому? |
| 9. І сказав Ісая: Ось тобі знак той від Господа, що Господь зробить ту річ, про яку говорив: Чого хочеш, щоб пішла тінь уперед на десять ступенів, чи щоб вернулася на десять ступенів? |
| 10. І сказав Єзекія: Легко тіні похилитися вперед на десять ступенів; ні, а нехай тінь вернеться назад на десять ступенів! |
| 11. І кликнув пророк Ісая до Господа, і Він завернув тінь на ступенях, де вона спускалася на ступені Ахазові, на десять ступенів... |
| 12. Того часу послав Беродах-Бал'адан, син Бал'аданів, вавилонський цар, листа та дарунка до Єзекії, бо прочув був, що Єзекія захворів. |
| 13. І вислухав їх Єзекія, і показав їм усю скарбницю свою, і срібло, і золото, і пахощі, і добру оливу, і всю зброївню свою, і все, що знаходилося в його скарбницях. Не було речі, якої не показав би їм Єзекія в домі своїм та в усім володінні своїм. |
| 14. І прийшов пророк Ісая до царя Єзекії та й сказав до нього: Що говорили ці люди? І звідки вони прийшли до тебе? А Єзекія сказав: Вони прийшли з далекого краю, з Вавилону. |
| 15. І той сказав: Що вони бачили в домі твоїм? І Єзекія сказав: Усе, що в домі моїм, вони бачили, не було речі, якої не показав би я їм у скарбницях своїх. |
| 16. І сказав Ісая до Єзекії: Послухай Господнього слова: |
| 17. Ось приходять дні, і все, що в домі твоєму, і що були зібрали батьки твої аж до цього дня, буде винесене до Вавилону. Нічого не позостанеться, говорить Господь! |
| 18. А з синів твоїх, що вийдуть із тебе, яких ти породиш, декого заберуть, і вони будуть євнухами в палатах вавилонського царя! |
| 19. І сказав Єзекія до Ісаї: Добре Господнє слово, яке ти сказав! І подумав собі: Так, мир та безпека буде за моїх днів! |
| 20. А решта діл Єзекії та вся лицарськість його, і як він зробив става та водотяга, і впровадив воду до міста, ото вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів. |
| 21. І спочив Єзекія зо своїми батьками, а замість нього зацарював син його Манасія. |
| 2 Царів 21:1-26 |
| 1. Манасія був віку дванадцяти літ, коли він зацарював, і царював в Єрусалимі п'ятдесят і п'ять літ. А ім'я його матері Хевці-Ваг. |
| 2. І робив він зло в Господніх очах, за гидотою тих народів, яких Господь повиганяв з-перед обличчя Ізраїлевих синів. |
| 3. І він знову побудував пагірки, що їх винищив був його батько Єзекія, і понаставляв жертівників Ваалові, і зробив Астарту, як зробив був Ахав, Ізраїлів цар, і вклонявся всім небесним світилам та служив їм. |
| 4. І побудував він жертівники в Господньому домі, про якого сказав був Господь: В Єрусалимі покладу Я Ім'я Своє! |
| 5. І побудував він жертівники для всіх небесних світил на обох подвір'ях Господнього дому. |
| 6. І він перепровадив свого сина через огонь, і гадав, і ворожив, і настановив викликувачів духів померлих та духів віщих, і багато робив зла в очах Господа, щоб гнівити Його. |
| 7. І поставив він боввана Астарти, якого зробив, у домі, про якого Господь сказав був до Давида та до сина його Соломона: У цьому домі та в Єрусалимі, що його Я вибрав зо всіх Ізраїлевих племен, покладу Я Ім'я Своє навіки! |
| 8. І більше не мандруватиме Ізраїлева нога з тієї землі, яку Я дав їхнім батькам, якщо тільки вони будуть пильнувати робити все так, як наказав Я їм, та ввесь Закон, що наказав їм Мій раб Мойсей. |
| 9. Та не послухалися вони. І Манасія звів їх до того, щоб робити гірше від тих народів, яких Господь вигубив з-перед обличчя Ізраїлевих синів. |
| 10. І говорив Господь через Своїх рабів пророків, кажучи: |
| 11. За те, що Манасія, цар Юдин, зробив ці гидоти, учинив гірше від усього, що робили були амореяни, що були перед ним, і ввів у гріх також Юду божками своїми, |
| 12. тому так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Ось Я наводжу таке зло на Єрусалим та на Юду, що в кожного, хто почує про це, задзвенить в обох вухах!... |
| 13. І протягну Я на Єрусалим мірку Самарії, та вагу Ахавого дому, і витру Єрусалим, як витирають миску: витер і перевернув її догори дном! |
| 14. І Я покину останок наділу Мого, і дам їх у руку їхнім ворогам, і вони будуть на грабіж та на здобич для всіх їхніх ворогів, |
| 15. тому, що вони робили зло в Моїх очах, і все гнівили Мене від дня, коли вийшли їхні батьки з Єгипту, й аж до дня цього... |
| 16. А також Манасія пролив дуже багато невинної крови, аж наповнив нею Єрусалим від входу до входу, окрім свого гріха, що ввів у гріх Юду, щоб чинити зле в Господніх очах. |
| 17. А решта діл Манасії, та все, що він зробив, і гріх його, яким він грішив, ото вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів. |
| 18. І спочив Манасія з батьками своїми, і був похований в садку свого дому, в Уззиному садку, а замість нього зацарював син його Амон. |
| 19. Амон був віку двадцяти й двох років, коли він зацарював, і царював він в Єрусалимі два роки. А ім'я його матері Мешуллемет, дочка Харуца з Йотви. |
| 20. І робив він зло в Господніх очах, як робив його батько Манасія. |
| 21. І ходив він усією тією дорогою, якою ходив його батько, і служив тим бовванам, яким служив батько його, і вклонявся їм. |
| 22. І покинув він Господа, Бога батьків своїх, і не ходив Господньою дорогою. |
| 23. І вчинили змову слуги Амона на нього, і вбили царя в його домі. |
| 24. Та народ Краю перебив усіх змовників на царя Амона. І народ настановив царем Краю замість нього сина його Йосію. |
| 25. А решта діл Амона, усе, що робив він, ото вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів. |
| 26. І поховали його в його гробі в Уззиному садку, а замість нього зацарював син його Йосія. |
| Псалми 74:9-17 |
| 9. Наших ознак ми не бачимо, нема вже пророка, і між нами немає такого, хто знає, аж доки це буде... |
| 10. Аж доки, о Боже, гнобитель знущатися буде, зневажатиме ворог навіки ім'я Твоє? |
| 11. Для чого притримуєш руку Свою та правицю Свою? З середини лоня Свого їх понищ! |
| 12. А Ти, Боже, віддавна мій Цар, Ти чиниш спасіння посеред землі! |
| 13. Розділив Ти був море Своєю потугою, побив голови зміям на водах, |
| 14. Ти левіятанові голову був поторощив, його Ти віддав був на їжу народові пустині, |
| 15. Ти був розділив джерело та потік, Ти висушив ріки великі! |
| 16. Твій день, а також Твоя ніч, приготовив Ти світло та сонце, |
| 17. всі границі землі Ти поставив, Ти літо та зиму створив! |
| Приповісті 19:1-2 |
| 1. Ліпший убогий, що ходить в своїй неповинності, ніж лукавий устами та нерозумний. |
| 2. Теж не добра душа без знання, а хто наглить ногами, спіткнеться. |
| Діяння Апостолів 2:1-21 |
| 1. Коли ж почався день П'ятдесятниці, всі вони однодушно знаходилися вкупі. |
| 2. І нагло зчинився шум із неба, ніби буря раптова зірвалася, і переповнила ввесь той дім, де сиділи вони. |
| 3. І з'явилися їм язики поділені, немов би огненні, та й на кожному з них по одному осів. |
| 4. Усі ж вони сповнились Духом Святим, і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав. |
| 5. Перебували ж в Єрусалимі юдеї, люди побожні, від усякого народу під небом. |
| 6. А коли оцей гомін зчинився, зібралася безліч народу, та й диву далися, бо кожен із них тут почув, що вони розмовляли їхньою власною мовою!... |
| 7. Усі ж побентежилися та дивувалися, та й казали один до одного: Хіба ж не галілеяни всі ці, що говорять? |
| 8. Як же кожен із нас чує свою власну мову, що ми в ній народились? |
| 9. Парфяни та мідяни та еламіти, також мешканці Месопотамії, Юдеї та Каппадокії, Понту та Азії, |
| 10. і Фріґії та Памфілії, Єгипту й лівійських земель край Кірени, і захожі римляни, |
| 11. юдеї й нововірці, крітяни й араби, усі чуємо ми, що говорять вони про великі діла Божі мовами нашими! |
| 12. І всі не виходили з дива, і безрадні були, і говорили один до одного: Що ж то статися має? |
| 13. А інші казали глузуючи: Вони повпивались вином молодим! |
| 14. Ставши ж Петро із Одинадцятьма, свій голос підніс та й промовив до них: Мужі юдейські та мешканці Єрусалиму! Нехай вам оце стане відоме, і послухайте слів моїх! |
| 15. Бо не п'яні вони, як ви думаєте, бо третя година дня, |
| 16. а це те, що пророк Йоіл передрік: |
| 17. І буде останніми днями, говорить Господь: Я виллю від Духа Свого на всяке тіло, і будуть пророкувати сини ваші та ваші доньки, юнаки ж ваші бачити будуть видіння, а старим вашим сни будуть снитися. |
| 18. І на рабів Моїх і на рабинь Моїх за тих днів Я також виллю від Духа Свого, і пророкувати вони будуть! |
| 19. І дам чуда на небі вгорі, а внизу на землі ці знамена: кров, і огонь, і куряву диму. |
| 20. Переміниться сонце на темряву, а місяць на кров, перше ніж день Господній настане, великий та славний! |
| 21. І станеться, що кожен, хто покличе Господнє Ім'я, той спасеться. |