| 2 Царів 11:1-21 |
| 1. А коли Аталія, мати Ахазії, побачила, що помер її син, то встала та й вигубила все цареве насіння. |
| 2. А Єгошева, дочка царя Йорама, сестра Ахазії, взяла Йоаша, сина Ахазії, та й викрала його з-поміж вбиваних царських синів, його та няньку його, і сховала в спальній кімнаті. І сховали його від Аталії, і він не був забитий. |
| 3. І ховався він із нею в Господньому домі шість років, а Аталія царювала над краєм. |
| 4. А сьомого року послав Єгояда, і взяв сотників із карійців та бігунів, і привів їх до себе до Господнього дому, і склав із ними умову, і заприсягнув їх у Господньому домі, і показав їм царського сина. |
| 5. І він наказав їм, говорячи: Оце та річ, яку зробите. Третина з вас, що приходите в суботу, будете виконувати сторожу царського дому. |
| 6. А третина буде в брамі Сур, а третина у брамі за бігунами, і будете виконувати сторожу дому на зміну. |
| 7. А дві частині з вас, усі, що відходять у суботу, будуть виконувати сторожу Господнього дому при цареві. |
| 8. І оточите царя навколо, кожен із своєю зброєю в руці своїй; а хто ввійшов би до рядів, нехай буде забитий. І будете ви з царем при виході його та при вході його. |
| 9. І зробили сотники все, що наказав священик Єгояда. І взяли кожен людей своїх, що приходять у суботу та виходять у суботу, і прийшли до священика Єгояди. |
| 10. І дав священик сотникам списи та щити, що належали цареві Давидові, що були в Господньому домі. |
| 11. І поставали бігуни, кожен зо зброєю своєю в руці своїй, від правого боку дому аж до лівого боку дому, при жертівнику та при домі, навколо біля царя. |
| 12. А він вивів царевого сина, і поклав на нього корону та нараменники. І зробили вони його царем, і помазали його, і вдарили в долоні та й крикнули: Нехай живе цар! |
| 13. І почула Аталія голос бігунів та народу, і прийшла до народу до Господнього дому. |
| 14. І побачила вона, аж ось цар стоїть за звичаєм на помості, а при царі зверхники та сурми, а ввесь народ краю тішиться та сурмить у сурми. І роздерла Аталія шати свої та й крикнула: Зрада, зрада! |
| 15. А священик Єгояда наказав сотникам, поставленим над військом, і сказав до них: Випровадьте її поза ряди, а хто піде за нею, того забийте мечем! Бо священик сказав: Нехай вона не буде забита в Господньому домі! |
| 16. І зробили їй прохід, і вона прийшла Кінським входом до царського дому, і там була забита. |
| 17. І склав Єгояда заповіта між Господом та між царем і між народом, щоб був народом Господнім, і між царем та між народом. |
| 18. І ввійшов увесь народ Краю до Ваалового дому, та й порозбивали його та жертівники його, і бовванів його зовсім поламали, а Маттана, Ваалового священика, убили перед жертівниками. А при Господньому домі священик поставив варти. |
| 19. І взяв він сотників і карійців, і бігунів та ввесь народ краю, і вивели царя з Господнього дому. І ввійшли вони через браму бігунів до царського дому, і той сів на царському троні. |
| 20. І тішився ввесь народ краю, а місто заспокоїлось. А Аталію вбили мечем у царському домі. |
| 21. (12-1) Єгоаш був віку семи років, коли зацарював. |
| 2 Царів 12:1-21 |
| 1. (12-2) Сьомого року Єгу зацарював Єгоаш, і сорок років царював він в Єрусалимі. А ім'я його матері Ців'я, з Беер-Шеви. |
| 2. (12-3) І робив Єгоаш угодне в Господніх очах по всі дні, коли вказував йому священик Єгояда. |
| 3. (12-4) Тільки пагірки не були понищені, народ ще приносив жертви та кадив на пагірках. |
| 4. (12-5) І сказав Єгоаш до священика: Усе посвячене срібло, що буде внесене до Господнього дому, срібло перелічених людей, срібло за душі за вартістю їх, усе срібло, скільки людині спаде на серце принести до Господнього дому, |
| 5. (12-6) візьмуть собі священики, кожен від знайомого свого, і вони зроблять направу Господнього дому в усьому, що буде знайдене там на направу. |
| 6. (12-7) І сталося двадцятого й третього року царя Єгоаша, священики не направили ушкодження храму. |
| 7. (12-8) І покликав цар Єгоаш священика Єгояду й священиків, та й сказав їм: Чому ви не направляєте ушкодження храму? А тепер не беріть срібла від ваших знайомих, а на направу ушкодження храму віддасте його. |
| 8. (12-9) І погодилися священики не брати срібла від народу, і не направляти ушкодження храму. |
| 9. (12-10) І взяв священик Єгояда одну скриньку, і продовбав дірку на віку її, і поставив її при жертівнику праворуч, як входити до Господнього дому. І давали туди священики, що стерегли порога, усе срібло, що приносилося до Господнього дому. |
| 10. (12-11) І бувало, як вони бачили, що намножилося те срібло в скрині, то приходив царський писар та великий священик, і вони в'язали в мішки та рахували срібло, знайдене в Господньому домі. |
| 11. (12-12) І давали те перелічене срібло на руки робітникам праці, поставленим до Господнього дому, а вони давали його теслям та будівничим, що робили в Господньому домі. |
| 12. (12-13) І мулярам, і каменярам, і на закуп дерева та тесаного каменя, та на направу ушкодження Господнього дому, та на все, що йшло на храм для направи. |
| 13. (12-14) Тільки не робилися для Господнього дому срібні чаші, ножиці, кропильниці, сурми, усяка річ золота та річ срібна з того срібла, що приносилося до Господнього дому, |
| 14. (12-15) бо його давали робітникам праці та направляли ним дім Господній. |
| 15. (12-16) І не облічували тих людей, яким давали те срібло до їхніх рук, щоб вони давали робітникам праці, бо ті робили чесно. |
| 16. (12-17) Срібло ж жертви за провину та жертов за гріх не вносилося до Господнього дому, воно було для священиків. |
| 17. (12-18) Вийшов тоді Газаїл, сирійський цар, та й воював з Ґатом, і здобув його. І намірився Газаїл іти на Єрусалим. |
| 18. (12-19) І взяв Єгоаш, Юдин цар, усі святі речі, що присвятили були Йосафат, і Єгорам, і Ахазія, батьки його, царі Юдині, та святі речі свої, і все золото, що знайшлося в скарбницях Господнього дому та дому царського, та й послав Газаїлові, цареві сирійському, і той відійшов від Єрусалиму... |
| 19. (12-20) А решта діл Йоаша, і все, що він зробив, он вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів. |
| 20. (12-21) І встали його слуги, і вчинили змову, та й забили Йоаша в Бет-Мілло, де йдеться до Сілли. |
| 21. (12-22) Йозахар, Шім'атів син, та Єгозавад, Шомерів син, його слуги, забили його, і він помер. І поховали його з батьками його в Давидовім Місті, а замість нього зацарював син його Амація. |
| 2 Царів 13:1-25 |
| 1. Двадцятого й третього року Йоаша, сина Ахазії, Юдиного царя, зацарював над Ізраїлем у Самарії Єгоахаз, син Єгу, на сімнадцять літ. |
| 2. І робив він зло в Господніх очах, і ходив у гріхах Єровоама, Неватового сина, що вводив у гріх Ізраїля, і не відхилявся від того. |
| 3. І запалився гнів Господа на Ізраїля, і Він дав їх у руку Газаїла, царя сирійського, та в руку Бен-Гадада, Газаїлового сина, на всі ті дні. |
| 4. Та вблагав Єгоахаз лице Господнє, і Господь його вислухав, бо бачив Він горе Ізраїля, бо тиснув їх сирійський цар. |
| 5. І дав Господь Ізраїлеві спасителя, і вони вийшли з-під руки Сирії. І сиділи Ізраїлеві сини в своїх наметах, як давніш. |
| 6. Тільки не відійшли вони з гріхів дому Єровоама, що вводив у гріх Ізраїля, і сам у тому ходив, і Астарта стояла в Самарії. |
| 7. А Сирія не позоставила Єгоахазові народу, як тільки п'ятдесят верхівців та десять возів, та десять тисяч піхоти, бо їх вигубив сирійський цар, і зробив їх порохом на топтання. |
| 8. А решта діл Єгоахаза, і все, що він робив, та його лицарськість, он вони написані в Книзі Ізраїлевих царів. |
| 9. І спочив Єгоахаз з батьками своїми, і поховали його в Самарії, а замість нього зацарював син його Йоаш. |
| 10. Тридцятого й сьомого року Йоаша, Юдиного царя, зацарював над Ізраїлем у Самарії Йоаш, Єгоахазів син, на шістнадцять літ. |
| 11. І робив він зле в Господніх очах, і не відходив від усіх гріхів Єровоама, Неватового сина, що вводив у гріх Ізраїля, і в тому ходив. |
| 12. А решта діл Йоаша, і все, що він робив, і лицарськість його, як він воював з Амацією, Юдиним царем, он вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів. |
| 13. І спочив Йоаш з батьками своїми, а Єровоам сів на троні його. І був похований Йоаш у Самарії, з Ізраїлевими царями. |
| 14. А Єлисей заслаб на недугу, що з неї й помер. І зійшов до нього Йоаш, Ізраїлів цар, і плакав над ним і говорив: Батьку мій, батьку мій, колеснице Ізраїлева та верхівці його! |
| 15. І сказав йому Єлисей: Візьми лука та стріли. І приніс той до нього лука та стріли. |
| 16. А він сказав Ізраїлевому цареві: Поклади свою руку на лука! І той поклав свою руку. А Єлисей поклав свої руки на руки цареві. |
| 17. І він сказав: Відчини вікно на схід! І той відчинив. І сказав Єлисей: Стріляй! І той вистрілив, а він сказав: Стріла спасіння Господнього, і стріла спасіння проти Сирії. І поб'єш ти Сирію в Афеку аж до кінця! |
| 18. І він сказав: Візьми стріли! І той узяв, а він сказав до Ізраїлевого царя: Удар по землі! І він ударив три рази та й став. |
| 19. І розгнівався на нього Божий чоловік і сказав: Щоб ти був ударив п'ять або шість раз, тоді побив би Сирію аж до кінця! А тепер тільки три рази поб'єш ти Сирію. |
| 20. І спочив Єлисей, і поховали його. А моавські орди прийшли до Краю наступного року. |
| 21. І сталося, як ховали одного чоловіка, то погребальники побачили ті орди, та й кинули того чоловіка до Єлисеєвого гробу. А коли впав і доторкнувся той чоловік до Єлисеєвих костей, то воскрес, і встав на ноги свої... |
| 22. А Газаїл, сирійський цар, тиснув Ізраїля всі дні Єгоахаза. |
| 23. Та Господь був милостивий до них, і змилувався над ними, і звернувся до них ради заповіта Свого з Авраамом, Ісаком та Яковом, і не хотів вигубити їх, і не відкинув їх від Свого лиця аж дотепер. |
| 24. І спочив Газаїл, сирійський цар, а замість нього зацарював син його Бен-Гадад. |
| 25. І Йоаш, Єгоахазів син, узяв назад ті міста з руки Бен-Гадада, Газаїлового сина, що взяв був із руки Єгоахаза, свого батька, у війні. Три рази побив його Йоаш, і вернув Ізраїлеві міста. |
| Псалми 73:1-9 |
| 1. Псалом Асафів. Поправді Бог добрий ізраїлеві, Бог для щиросердих! |
| 2. А я, мало не послизнулися ноги мої, мало не посковзнулися стопи мої, |
| 3. бо лихим я завидував, бачивши спокій безбожних, |
| 4. бо не мають страждання до смерти своєї, і здорове їхнє тіло, |
| 5. на людській роботі нема їх, і разом із іншими людьми не зазнають вони вдарів. |
| 6. Тому то пиха їхню шию оздоблює, зодягає їх шата насилля, |
| 7. вилазять їм очі від жиру, бажання їхнього серця збулися, |
| 8. сміються й злосливо говорять про утиск, говорять бундючно: |
| 9. свої уста до неба підносять, а їхній язик по землі походжає!... |
| Приповісті 18:16-17 |
| 16. Дарунок людини виводить із утиску, і провадить її до великих людей. |
| 17. Перший у сварці своїй уважає себе справедливим, але прийде противник його та й дослідить його. |
| Іван 19:23-42 |
| 23. Розп'явши ж Ісуса, вояки взяли одіж Його, та й поділили на чотири частині, по частині для кожного вояка, теж і хітона. А хітон був не шитий, а витканий цілий відверху. |
| 24. Тож сказали один до одного: Не будемо дерти його, але жереба киньмо на нього, кому припаде. Щоб збулося Писання: Поділили одежу Мою між собою, і метнули про шату Мою жеребка. Вояки ж це й зробили... |
| 25. Під хрестом же Ісуса стояли Його мати, і сестра Його матері, Марія Клеопова, і Марія Магдалина. |
| 26. Як побачив Ісус матір та учня, що стояв тут, якого любив, то каже до матері: Оце, жоно, твій син! |
| 27. Потім каже до учня: Оце мати твоя! І з тієї години той учень узяв її до себе. |
| 28. Потім, знавши Ісус, що вже все довершилось, щоб збулося Писання, проказує: Прагну! |
| 29. Тут стояла посудина, повна оцту. Вояки ж, губку оцтом наповнивши, і на тростину її настромивши, піднесли до уст Його. |
| 30. А коли Ісус оцту прийняв, то промовив: Звершилось!... І, голову схиливши, віддав Свого духа... |
| 31. Був же день Приготовлення, тож юдеї, щоб тіла на хресті не зосталися в суботу, був бо Великдень тієї суботи просили Пилата зламати голінки розп'ятим, і зняти. |
| 32. Тож прийшли вояки й поламали голінки першому й другому, що розп'ятий з Ним був. |
| 33. Коли ж підійшли до Ісуса й побачили, що Він уже вмер, то голінок Йому не зламали, |
| 34. та один з вояків списом бока Йому проколов, і зараз витекла звідти кров та вода. |
| 35. І самовидець засвідчив, і правдиве свідоцтво його; і він знає, що правду говорить, щоб повірили й ви. |
| 36. о це сталось тому, щоб збулося Писання: Йому кості ламати не будуть! |
| 37. І знов друге Писання говорить: Дивитися будуть на Того, Кого прокололи. |
| 38. Потім Йосип із Аріматеї, що був учень Ісуса, але потайний, бо боявся юдеїв, став просити Пилата, щоб тіло Ісусове взяти. І дозволив Пилат. Тож прийшов він, і взяв тіло Ісусове. |
| 39. Прибув також і Никодим, що давніше приходив вночі до Ісуса, і смирну приніс, із алоєм помішану, щось літрів із сто. |
| 40. Отож, узяли вони тіло Ісусове, та й обгорнули його плащаницею із пахощами, як є звичай ховати в юдеїв. |
| 41. На тім місці, де Він був розп'ятий, знаходився сад, а в саду новий гріб, що в ньому ніколи ніхто не лежав. |
| 42. Тож отут, з-за юдейського дня Приготовлення вони поклали Ісуса, бо поблизу був гріб. |