| 1 Самуїла 12:1-25 |
| 1. І сказав Самуїл до всього Ізраїля: Ось я послухався вашого голосу в усьому, що ви говорили мені, і поставив над вами царя. |
| 2. А тепер той цар ось ходить перед вами. А я постарів та посивів, а сини мої ось вони з вами. І я ходив перед вами від своєї молодости аж до до цього дня. |
| 3. Ось! Свідкуйте проти мене перед Господом та перед Його помазанцем: чийого вола я взяв, чи осла чийого взяв я? А кого я гнобив, кому чинив насильство? І з чиєї руки взяв я підкупа, і відвернув свої очі від нього? І все це я поверну вам. |
| 4. А вони сказали: Не гнобив ти нас, і не чинив нам насильства, і ні від кого нічого не брав. |
| 5. І він сказав: Господь свідок на вас, і свідок Його помазанець цього дня, що ви нічого не знайшли в моїй руці. А народ сказав: Свідок! |
| 6. І сказав Самуїл до народу: Свідок Господь, що поставив Мойсея та Аарона, і що вивів наших батьків із єгипетського краю. |
| 7. А тепер станьте, і я буду судитися з вами перед Господнім лицем про всі добродійства Господні, які Він учинив із вами та з вашими батьками. |
| 8. Як Яків прийшов був до Єгипту, і батьки ваші кликали до Господа, то Господь послав Мойсея та Аарона, і вони вивели ваших батьків із Єгипту, і осадили їх у цьому місці. |
| 9. Та вони забули Господа, Бога свого, і Він передав їх у руку Сісери, начальника хацорського війська, і в руку филистимлян та в руку моавського царя, і вони воювали проти них. |
| 10. І кликали вони до Господа та говорили: Згрішили ми, бо покинули Господа та й служили Ваалам та Астартам. А тепер урятуй нас із руки наших ворогів, і ми будемо служити Тобі. |
| 11. І послав Господь Єруббаала, і Бедана, і Їфтаха, і Самуїла, і врятував вас із руки довколишніх ваших ворогів, і ви сиділи безпечно. |
| 12. А коли ви побачили, що Нахаш, цар аммонських синів, прийшов на вас, то сказали мені: Ні, нехай царює над нами цар! А Цар ваш Господь, Бог ваш. |
| 13. А тепер ось той цар, якого ви вибрали, якого жадали, і ось дав Господь над вами царя. |
| 14. Якщо ви будете боятися Господа, і будете служити Йому, і будете слухатися Його голосу, і не будете непокірні до Господніх заповідей, то будете й ви, і цар, що царює над вами, ходити за Господом, Богом вашим. |
| 15. А якщо ви не будете слухатися Господнього голосу, і будете непокірні до Господніх заповідей, то Господня рука буде проти вас та проти ваших батьків! |
| 16. І ось тепер станьте, і побачте ту велику річ, що Господь зробить на ваших очах. |
| 17. Чи ж сьогодні не жнива на пшеницю? Я покличу до Господа, і Він пошле грім та дощ, а ви пізнаєте й побачите, що велике ваше зло, яке ви зробили в Господніх очах жаданням для себе царя. |
| 18. І кликнув Самуїл до Господа, а Господь послав того дня грім та дощ. І ввесь народ сильно злякався Господа та Самуїла! |
| 19. І сказав увесь народ до Самуїла: Помолися за своїх рабів до Господа, Бога твого, щоб нам не померти, бо понад усі наші гріхи додали ми ще й оце зло, що жадали для себе царя. |
| 20. І сказав Самуїл до народу: Не бійтеся! Ви зробили все те зло, тільки не відступіть від Господа, і служіть Господеві всім серцем своїм! |
| 21. І не відступайте, і не йдіть за марнотами, які не допоможуть і які не врятують, бо марнота вони. |
| 22. Бо Господь не полишить народу Свого ради Свого великого Ймення, бо зволив Господь зробити вас народом Своїм. |
| 23. Також я, не дай мені, Боже, грішити проти Господа, щоб перестав я молитися за вас! І я буду наставляти вас на дорогу добру та просту. |
| 24. Тільки бійтеся Господа, і служіть Йому правдиво всім вашим серцем, бо ви бачили, які великі діла вчинив Він із вами! |
| 25. А якщо справді будете чинити зло, погинете й ви, і цар ваш! |
| 1 Самуїла 13:1-23 |
| 1. Рік був, як Саул зацарював, і два роки царював над Ізраїлем. |
| 2. І вибрав собі Саул три тисячі з Ізраїля, дві тисячі були з Саулом у Міхмаші та на горі Бет-Елу, а тисяча були з Йонатаном у Веніяминовій Ґів'ї. А решту народу відпустив він кожного до наметів своїх. |
| 3. І побив Йонатан филистимського намісника, що в Ґеві. І почули це филистимляни, а Саул засурмив у сурму по всьому Краю, говорячи: Нехай почують євреї! |
| 4. А ввесь Ізраїль чув, говорячи: Саул побив филистимського намісника, і тим Ізраїль став ненависним серед филистимлян. І скликаний був народ за Саулом до Ґілґалу. |
| 5. А филистимляни були зібрані воювати з Ізраїлем, тридцять тисяч возів і шість тисяч верхівців, а народу, щодо численности, як піску на морському березі. І вийшли вони, і таборували в Міхмаші, на схід Бет-Авену. |
| 6. А Ізраїльтянин побачив, що скрутно йому, що народ був пригноблений, і народ ховався по печерах, і по щілинах, і по скелях, і по льохах та по ямах. |
| 7. А інші євреї перейшли Йордан до краю Ґада та до Ґілеаду. А Саул був ще у Ґілґалі, а ввесь народ із тривогою поспішав за ним. |
| 8. І чекав він сім день умовленого часу, що призначив Самуїл, та Самуїл не прийшов до Ґілґалу, і народ став розбігатися від нього. |
| 9. І сказав Саул: Приведіть до мене призначене на цілопалення та мирні жертви. І він приніс цілопалення. |
| 10. І сталося, як скінчив він приносити цілопалення, то ось приходить Самуїл. І вийшов Саул, щоб зустріти його, щоб привітати його. |
| 11. І сказав Самуїл: Що ти зробив? А Саул відказав: Бо я бачив, що народ розбігається від мене, а ти не прийшов на умовлений час тих днів. А филистимляни зібралися в Міхмаші. |
| 12. І я сказав: Тепер филистимляни зійдуть до мене до Ґілґалу, а Господнього лиця я ще не вблагав. І я вирішив, і приніс цілопалення! |
| 13. І сказав Самуїл до Саула: Ти зробив нерозумне! Не послухав ти наказів Господа, Бога свого, що наказав був тобі, бо тепер Господь міцно поставив би аж навіки твоє царство над Ізраїлем. |
| 14. А тепер царство твоє не буде стояти, Господь пошукав Собі мужа за серцем Своїм, і Господь наказав йому бути володарем над народом Своїм, бо ти не виконав, що наказав був тобі Господь. |
| 15. І встав Самуїл, і зійшов із Ґілґалу до Веніяминової Ґів'ї. А Саул перелічив народ, що знаходився з ним, близько шости сотень чоловіка. |
| 16. І Саул і син його Йонатан та народ, що знаходився з ним, сиділи в Веніяминовій Ґеві, филистимляни ж таборували в Міхмаші. |
| 17. І вийшли руїнники з филистимського табору трьома відділами: один відділ звертається на офрійську дорогу до краю Шуал, |
| 18. і один відділ звертається на дорогу до Бет-Хорону, а один відділ звертається на дорогу до границі, що провадить від Ґе-Цевоїму до пустині. |
| 19. А коваля не було по всім Ізраїлевім Краї, бо филистимляни сказали: Щоб не робили євреї меча чи списа! |
| 20. І сходив увесь Ізраїль до филистимлян гострити кожен свого плуга, і заступа свого, і сокиру свою, і серпа свого, |
| 21. коли тупилися вістря плугів, і заступів, і вил, і сокир, і мусіли сходити, щоб направити вістря рожна. |
| 22. І сталося за днів війни, і не знайшлося ані меча, ані списа в руці всього народу, що був з Саулом та з Йонатаном, та був знайдений тільки для Саула та для сина його Йонатана. |
| 23. І вийшла филистимська залога до переходу Міхмашу. |
| Псалми 56:1-13 |
| 1. Для дириґетна хору. На „Німа голубка в далечині". Золотий Давидів псалом, коли филистимляни захопили були його в Ґаті. (56-2) Помилуй мене, Боже, бо топче мене чоловік, цілий день він воює та тисне мене! |
| 2. (56-3) Чатують мої вороги цілий день, бо багато таких, що воюють завзято на мене! |
| 3. (56-4) Того дня, коли страх обгортає мене, я надію на Тебе кладу, |
| 4. (56-5) я в Бозі хвалитиму слово Його, на Бога надію кладу, й не боюся, що тіло учинить мені? |
| 5. (56-6) Цілий день біль приносять слова мої, усі їхні думки проти мене на зло: |
| 6. (56-7) слідкують, ховаються, пильнують вони мої стопи... Як чатують на душу мою, |
| 7. (56-8) так Ти через гріх віджени їх, пониж, Боже, людей в Своїм гніві! |
| 8. (56-9) Полічив Ти тиняння моє, помісти ж мої сльози перед Собою, чи ж вони не записані в книзі Твоїй? |
| 9. (56-10) Тоді то мої вороги повтікають назад, того дня, як я кликати буду. Те я знаю, що Бог при мені, |
| 10. (56-11) і в Бозі я справу свою докінчу, докінчу я в Господі справу! |
| 11. (56-12) На Бога надію кладу й не боюсь, що людина учинить мені? |
| 12. (56-13) На мені зостаються, о Боже, присяги Тобі, та для Тебе я виповню жертви хвали. |
| 13. (56-14) Як Ти спас мою душу від смерти, то хіба ж не спасеш моїх ніг від падіння, щоб у світлі життя я ходив перед Богом? |
| Приповісті 15:21-23 |
| 21. Глупота то радість для нерозумного, а людина розумна дорогою простою ходить. |
| 22. Ламаються задуми з браку поради, при численності ж радників сповняться. |
| 23. Радість людині у відповіді його уст, а слово на часі своєму яке воно добре! |
| Луки 22:47-71 |
| 47. І, коли Він іще говорив, ось народ з'явився, і один із Дванадцятьох, що Юдою зветься, ішов перед ними. І він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його. Бо він знака їм дав був: кого я поцілую, то Він! |
| 48. Ісус же промовив до нього: Чи оце поцілунком ти, Юдо, видаєш Сина Людського? |
| 49. А ті, що були з Ним, як побачили, що має статись, сказали Йому: Господи, чи мечем нам не вдарити? |
| 50. І, один із них рубонув раба первосвященикового, та й відтяв праве вухо йому. |
| 51. Та Ісус відізвався й сказав: Лишіть, уже досить! І, доторкнувшись до вуха його, уздоровив його. |
| 52. А до первосвящеників і влади сторожі храму та старших, що прийшли проти Нього, промовив Ісус: Немов на розбійника вийшли з мечами та киями... |
| 53. Як щоденно Я з вами у храмі бував, не піднесли на Мене ви рук. Та це ваша година тепер, і влада темряви... |
| 54. А схопивши Його, повели й привели у дім первосвященика. Петро ж здалека йшов слідкома. |
| 55. Як розклали ж огонь серед двору, і вкупі сиділи, сидів і Петро поміж ними. |
| 56. А служниця одна його вгледіла, як сидів коло світла, і, придивившись до нього, сказала: І цей був із Ним! |
| 57. І відрікся від Нього він, твердячи: Не знаю я, жінко, Його! |
| 58. Незабаром же другий побачив його та й сказав: І ти від отих. А Петро відказав: Ні, чоловіче!... |
| 59. І як часу минуло з годину, хтось інший твердив і казав: Поправді, і цей був із Ним, бо він галілеянин. |
| 60. А Петро відказав: Чоловіче, не відаю, про що ти говориш... І зараз, як іще говорив він, півень заспівав. |
| 61. І Господь обернувся й подививсь на Петра. А Петро згадав слово Господнє, як сказав Він йому: Перше, ніж заспіває півень, відречешся ти тричі від Мене. |
| 62. І, вийшовши звідти, він гірко заплакав! |
| 63. А люди, які ув'язнили Ісуса, знущалися з Нього та били. |
| 64. І, закривши Його, вони били Його по обличчі, і питали Його, приговорюючи: Пророкуй, хто то вдарив Тебе? |
| 65. І багато інших богозневаг говорили на Нього вони... |
| 66. А коли настав день, то зібралися старші народу, первосвященики й книжники, і повели Його в синедріон свій, |
| 67. і казали: Коли Ти Христос, скажи нам. А Він їм відповів: Коли Я вам скажу, не повірите ви. |
| 68. А коли й поспитаю вас Я, не дасте Мені відповіді. |
| 69. Незабаром Син Людський сидітиме по правиці сили Божої! |
| 70. Тоді всі запитали: То Ти Божий Син? А Він їм відповів: Самі кажете ви, що то Я... |
| 71. А вони відказали: Нащо потрібні ще свідки для нас? Бо ми чули самі з Його уст! |