| 1 Царів 7:1-51 |
| 1. А свій дім Соломон будував тринадцять років, та й скінчив увесь свій дім. |
| 2. І збудував він дім Ливанського Лісу, сто ліктів довжина його, і п'ятдесят ліктів ширина його, і тридцять ліктів вишина його, на чотирьох рядах кедрових стовпів, а кедрові брусся на стовпах. |
| 3. І покритий він був кедриною зверху на бічних кімнатах, що на сорока й п'яти стовпах, по п'ятнадцять на ряд. |
| 4. А лутків було три ряди, вікно до вікна три рази. |
| 5. А всі двері та бічні одвірки чотирикутні, з порогами, а навпроти вікно до вікна три рази. |
| 6. І зробив він сіни зо стовпів, п'ятдесят ліктів довжина їх та тридцять ліктів ширина їх, і інші сіни перед ними, і стовпи, і причілок даху. |
| 7. І зробив він тронову залю, де судив, залю судову, і покрив кедриною від підлоги до стелі. |
| 8. А його дім, де жив, на іншому дворі, зсередини сіней, був такий, як та робота. І зробив він дім для фараонової дочки, яку взяв Соломон, як ті сіни. |
| 9. Усе це з дорогого каміння, тесаного за мірою, обрізаного пилкою зсередини та іззовні, і від основи аж до стелі, а іззовні аж до великого двора. |
| 10. А заснований він був на дорогих каміннях, каміннях великих, каміння десяти ліктів та каміння восьми ліктів. |
| 11. А згори дорогі каміння, тесані за мірою, та кедрина. |
| 12. А навколо великий двір, три ряди тесаного каміння та ряд стятого кедрового брусся; те саме й для внутрішнього двору Господнього храму та для сіней храму. |
| 13. І послав цар Соломон, і взяв із Тиру Хірама, |
| 14. це син однієї вдови, з племени Нефталимового, а батько його тирянин, що робив на міді. І був він наповнений мудрістю й розумом, та вмінням робити всяку роботу на міді. І прийшов він до царя Соломона, і зробив усю його роботу. |
| 15. І він відлив два мідяні стовпи, вісімнадцять ліктів височина одного стовпа, а шнур дванадцяти ліктів оточив би його; такий і стовп другий. |
| 16. І зробив він дві маковиці, щоб дати на верхи тих стовпів, відлив їх із міді; п'ять ліктів височина однієї маковиці, і п'ять ліктів височина маковиці другої. |
| 17. А на тих маковицях, що були на верхах стовпів, було мереживо плетеної роботи та шнурки роботою ланцюжків, сім на маковиці одній і сім на маковиці другій. |
| 18. І поробив він ті стовпи так, що два ряди гранатових яблук були навколо на одному мереживі, щоб покрити маковиці, що на верху; і так зробив і маковиці другій. |
| 19. А маковиці, що на верху тих стовпів, були зроблені як лілеї, на чотири лікті, у притворі. |
| 20. І маковиці на обох стовпах також зверху, навпроти випуклини, що з боку мережива. А тих гранатових яблук двісті, рядами навколо на маковиці другій. |
| 21. І поставив він ті стовпи до притвору храму. І поставив він правого стовпа, і назвав ім'я йому: Яхін; і поставив стовпа лівого, і назвав ім'я йому: Боаз. |
| 22. А на верху стовпів зроблено як лілеї. І була скінчена робота стовпів. |
| 23. І зробив він лите море, десять ліктів від краю його аж до краю його, навколо круглясте, і п'ять ліктів височина його. А шнур на тридцять ліктів оточив би його навколо. |
| 24. А здолу на краях його оточували його подоби огірків, по десять у лікті, вони оточували море навколо. Було два ряди тих огірків, вилитих при литті його. |
| 25. Воно стояло на дванадцятьох волах, три обернені на північ, і три обернені на захід, і три обернені на південь, і три обернені на схід. А море на них зверху, а ввесь зад їх до нутра. |
| 26. А грубина його долоня, а краї його подібні до краю келиха, як квітки лілеї. Містило воно дві тисячі батів. |
| 27. І зробив він десять мідяних підстав, чотири лікті довжина однієї підстави, і чотири лікті ширина її, а три лікті вишина її. |
| 28. А оце робота підстави: у них лиштви, а ті лиштви поміж прутами. |
| 29. А на лиштвах, що між прутами, леви, воли та херувими. А на прутах зверху підніжки, а під левами та волами китиці, зроблені розложистими. |
| 30. І чотири мідяні кола для однієї підстави та мідяні осі. А на чотирьох рогах їхні рамена, під мідницею рамена литі, з кожного боку китиці. |
| 31. А гирло його з нутра маковиці й вище лікоть; а гирло круглясте, роботи підніжка, лікоть і півліктя; і також на гирлі його різьби, а рамено їх квадратове, не круглясте. |
| 32. І чотири ті кола були під лиштвами, а осі колес у підставі. А вишина одного кола лікоть і півліктя. |
| 33. А робота тих кіл як робота кола возового; їхні осі, і їхні обіддя, і їхні шпиці, і їхні маточини усе лите. |
| 34. І чотири рамена на чотирьох рогах однієї підстави; з підстави виходили рамена її. |
| 35. А на верху підстави було округле навкілля, півліктя вишини; а на верху підстави ручки її та лиштви її з неї. |
| 36. І він повирізував на таблицях ручок її та на лиштвах її херувимів левів та пальми, на кожнім вільнім місці, та китиці навколо. |
| 37. Як це, він зробив десять підстав, лиття одне, міра одна, одна робота для них усіх. |
| 38. І зробив він десять мідяних умивальниць, сорок батів мала кожна вмивальниця; чотири лікті кожна вмивальниця; одна вмивальниця на одній підставі, так для десяти підстав. |
| 39. І дав ті підстави п'ять на боці храму з правиці, і п'ять на боці храму з лівиці його, а море дав на правому боці храму, наперед, навпроти полудня. |
| 40. І поробив Хірам умивальниці й лопатки та кропильниці. І покінчив Хірам робити всю ту роботу, що зробив цареві Соломонові для храму Господнього: |
| 41. два стовпи та дві голівки маковиць, що на верху стовпів, і два мережива на покриття двох голівок маковиць, що на верху стовпів; |
| 42. і чотири сотні гранатових яблук для двох мережив, два ряди гранатових яблук для одного мережива, на покриття обох голівок маковиць, що на верху стовпів; |
| 43. і підстави десять, і вмивальниці десять; |
| 44. і одне море, і воли дванадцять під морем; |
| 45. і горнята, і лопатки, і кропильниці та всі ті речі, що Хірам поробив цареві Соломонові в Господньому домі, усе виполірувана мідь. |
| 46. На Йорданській рівнині повідливав їх цар у глибокій землі між Суккотом та між Царетаном. |
| 47. І порозставляв Соломон усі ці речі; через дуже велику многоту їх не була справджена вага міді. |
| 48. І поробив Соломон усі речі, що в Господньому храмі: золотого жертівника, і золотого стола, що на ньому хліб показний, |
| 49. і свічники, п'ять з правиці та п'ять з лівиці, перед найсвятішим, зо щирого золота; і квітки, і лямпади, і щипчики, з золота; |
| 50. і миски, і ножиці, і кропильниці, і ложки, і лопатки, золото щире; і чопи для дверей внутрішнього храму, для Святого Святих, для дверей дому для храму золото. |
| 51. І була покінчена вся ця праця, яку цар Соломон зробив в Господньому храмі. І Соломон повносив освячені речі свого батька Давида; срібло й золото та речі дав у скарбниці Господнього храму. |
| 1 Царів 8:1-66 |
| 1. Тоді Соломон зібрав усіх Ізраїлевих старших та голів племен, керівників батьківських домів Ізраїлевих синів, до царя Соломона до Єрусалиму, щоб перенести ковчега Господнього заповіту з Давидового Міста, воно Сіон. |
| 2. І були зібрані до царя Соломона всі ізраїльтяни в свято в місяці етанім, він місяць сьомий. |
| 3. І поприходили всі Ізраїлеві старші, а священики понесли ковчега. |
| 4. І понесли вони Господнього ковчега, і скинію заповіту та всі святі речі, що в ковчезі; і понесли їх священики та Левити. |
| 5. А цар Соломон та вся Ізраїлева громада, що зібралися при ньому, були з ним перед ковчегом, і приносили в жертву худобу дрібну та худобу велику, що через многість не була вона ані записувана, ані лічена. |
| 6. І внесли священики ковчега Господнього заповіту до девіру храму, до Святого Святих, під крила херувимів. |
| 7. Бо херувими простягали крила над місцем ковчегу, і затінювали херувими над ковчегом та над його держаками зверху. |
| 8. А ті держаки були довгі, і головки тих держаків були видні з святині перед найсвятішим, а зназовні не були видні. І вони там аж до цього дня. |
| 9. У ковчезі не було нічого, тільки дві камінні таблиці, що поклав туди Мойсей на Хориві, коли Господь склав був заповіта з Ізраїлевими синами при виході їх з єгипетського краю. |
| 10. І сталося, як священики виходили з святині, то хмара наповнила Господній храм. |
| 11. І не могли священики стояти й служити через ту хмару, бо слава Господня наповнила Господній храм! |
| 12. Тоді Соломон проказав: Промовив Господь, що Він пробуватиме в мряці. |
| 13. Будуючи, я збудував оцей храм, на оселю Тобі, місце Твого пробування навіки! |
| 14. І повернув цар обличчя своє, та й поблагословив Ізраїлів збір, увесь же Ізраїлів збір стояв. |
| 15. І він сказав: Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що Своїми устами говорив був із моїм батьком Давидом, і рукою Своєю тепер виконав, говорячи: |
| 16. Від того дня, коли Я вивів Свій народ, Ізраїля, з Єгипту, Я не вибрав Собі міста зо всіх Ізраїлевих племен, щоб збудувати храм на пробування Мого Ймення там. І вибрав Я Давида, щоб був над Моїм Ізраїлевим народом. |
| 17. І було на серці мого батька Давида збудувати храм для Ймення Господа, Бога Ізраїля. |
| 18. Та сказав Господь до мого батька Давида: За те, що на твоєму серці було збудувати храм для Ймення Мого, ти зробив добре, що було тобі це на серці. |
| 19. Тільки ти не збудуєш цього храму, але син твій, що вийде із стегон твоїх, він збудує цей дім для Ймення Мого! |
| 20. І виконав Господь Своє слово, що Він говорив. І став я на місце батька мого Давида, та й сів на Ізраїлевому троні, як говорив був Господь, і я збудував оцей храм для Ймення Господа, Бога Ізраїлевого. |
| 21. І встановив я там місце для ковчега, де Господній заповіт, якого Він склав із нашими батьками, коли виводив їх з єгипетського краю. |
| 22. І став Соломон перед Господнім жертівником навпроти всього Ізраїлевого збору, і простяг руки свої до неба та й сказав: |
| 23. Господи, Боже Ізраїлів! Нема подібного Тобі Бога на небесах угорі та на землі долі. Ти стережеш заповіта та милість для Своїх рабів, що ходять перед Твоїм лицем усім своїм серцем. |
| 24. Ти додержав Своєму рабові, Давидові, батькові моєму, те, що говорив йому. І говорив Ти йому Своїми устами, а рукою Своєю виконав, як цього дня. |
| 25. А тепер, Господи, Боже Ізраїлів, додерж для Свого раба Давида, мого батька, те, що говорив був йому, кажучи: Не буде в тебе переводу з-перед лиця Мого нікому з тих, що сидітимуть на Ізраїлевім троні, якщо тільки сини твої будуть держатися своїх доріг, щоб ходити перед Моїм лицем, як ти ходив перед лицем Моїм. |
| 26. А тепер, Боже Ізраїлів, нехай буде запевнене слово Твоє, яке Ти говорив рабові Своєму Давидові, моєму батькові. |
| 27. Бо чи ж справді Бог сидить на землі? Ось небо та небо небес не обіймають Тебе, що ж тоді храм той, що я збудував? |
| 28. Та ти зглянешся на молитву Свого раба та на його благання, Господи, Боже мій, щоб почути спів та молитву, якою раб твій молиться перед лицем Твоїм сьогодні, |
| 29. щоб очі Твої були відкриті на цей храм уночі та вдень, на те місце, про яке Ти сказав: Нехай буде Ймення Моє там, щоб почути молитву, якою буде молитися Твій раб на цьому місці! |
| 30. І Ти будеш прислухатися до благання Свого раба, та Свого народу, Ізраїля, що будуть молитися на цьому місці. А Ти почуєш на місці Свого пробування, на небесах, і почуєш, і простиш. |
| 31. Як згрішить людина проти свого ближнього, і вимагатимуть від нього клятви, щоб він поклявся, і для клятви прийдуть перед Твій жертівник у цьому храмі, |
| 32. то Ти почуєш із небес, і зробиш, і розсудиш Своїх рабів, осудиш несправедливого, щоб дати його дорогу на його голову, і всправедливиш праведного, щоб віддати йому за його справедливістю. |
| 33. Коли Твій народ, Ізраїль, буде вдарений ворогом за те, що прогрішив Тобі, і коли вони звернуться до Тебе, і будуть славити Ім'я Твоє, і будуть молитися, і будуть благати Тебе в цьому храмі, |
| 34. то Ти почуєш із небес, і простиш гріх народу Свого, Ізраїля, і вернеш їх до землі, яку дав Ти їхнім батькам. |
| 35. Коли замкнеться небо й не буде дощу, бо прогрішаться Тобі, то коли знову вони помоляться на цьому місці, і будуть славити Ім'я Твоє, і від гріха свого відвернуться, бо Ти будеш їх впокоряти, |
| 36. то Ти почуєш на небесах, і простиш гріх Своїх рабів та народу Свого, Ізраїля, бо покажеш їм ту добру дорогу, якою вони підуть, і Ти даси дощ на Край Свій, якого Ти дав Своєму народові на спадщину. |
| 37. Голод коли буде в Краю, моровиця коли буде, посуха, жовтачка, сарана, черва коли буде, коли його ворог стане тіснити його в краю міст його, коли буде яка пораза, яка хвороба, |
| 38. усяка молитва, усяке благання, що буде від якої людини чи від усього народу Твого, Ізраїля, коли кожен почує рану свого серця, і простягне руки свої до цього храму, |
| 39. то Ти почуєш із небес, із місця постійного пробування Свого, і простиш, і зробиш, і даси кожному за всіма його дорогами, бо Ти Сам знаєш серце всіх людських синів, |
| 40. щоб вони боялися Тебе по всі дні, доки вони житимуть на поверхні землі, яку Ти дав батькам нашим. |
| 41. Також і чужинця, що він не з народу Твого, Ізраїля, і він прийде з далекого краю ради Ймення Твого, |
| 42. бо почують і вони про велике Ім'я Твоє, і про сильну руку Твою та про витягнене рамено Твоє, і прийде він і помолиться в цьому храмі, |
| 43. Ти почуєш це з небес, місця постійного пробування Свого, і зробиш усе, про що буде кликати до Тебе той чужинець, щоб усі народи землі пізнали Ім'я Твоє, щоб боялися Тебе, як народ Твій, Ізраїль, і щоб пізнали вони, що Ім'ям Твоїм названо цей храм, що я збудував. |
| 44. Коли народ Твій вийде на війну на свого ворога, дорогою, якою Ти пошлеш їх, і помоляться вони до Господа в напрямі до міста, що Ти вибрав його, та храму, що я збудував для Ймення Твого, |
| 45. то почуєш Ти з неба їхню молитву та їхнє благання, і вчиниш їм суд! |
| 46. Коли вони згрішать Тобі, бо немає людини, щоб вона не згрішила, і Ти розгніваєшся на них, і віддаси їх ворогові, а їхні полонителі відведуть їх у неволю до ворожого краю далекого чи близького, |
| 47. і коли вони прийдуть до розуму в краю, куди взяті в неволю, і навернуться, і будуть благати Тебе в краю полонителів своїх, говорячи: Ми згрішили, і безбожне чинили, були ми винні; |
| 48. і коли вони навернуться до Тебе всім своїм серцем і всією душею своєю в краю ворогів своїх, що їх поневолили, і помоляться до Тебе в напрямі до свого краю, що Ти дав їхнім батькам, у напрямі міста, яке Ти вибрав, та храму, що я збудував для Імени Твого, |
| 49. то Ти почуєш на небесах, постійному місті пробування Свого, їхню молитву та їхнє благання, і зробиш їм суд, |
| 50. і пробачиш Своєму народові, що вони згрішили Тобі, і всі їхні провини, що завинили проти Тебе, і нахилиш до любови полонителів їхніх, і вони змилосердяться над ними, |
| 51. бо вони народ Твій та наділ Твій, яке Ти вивів з Єгипту, з середини залізної гутничої печі, |
| 52. щоб очі Твої були відкриті на благання Твого раба та на благання народу Твого, Ізраїля, щоб прислухуватися до них, коли вони кликатимуть до Тебе. |
| 53. Бо Ти виділив їх зо всіх народів Собі на наділ, як говорив був через Мойсея, Свого раба, коли Ти виводив наших батьків із Єгипту, Владико мій, Господи! |
| 54. І сталося, як Соломон скінчив цю молитву й благання до Господа, то він устав від Господнього жертівника, де він стояв на колінах своїх, а руки його були простягнені до неба. |
| 55. І встав він, і поблагословив усі Ізраїлеві збори, говорячи сильним голосом: |
| 56. Благословенний Господь, що дав мир Своєму народові, Ізраїлеві, усе, як обіцяв був, не відпало ані одне слово зо всіх Його добрих слів, які Він говорив був через раба Свого Мойсея. |
| 57. Нехай буде Господь, Бог наш, з нами, як був Він із нашими батьками, нехай Він не опустить нас, нехай Він не покине нас, |
| 58. щоб прихиляти наше серце до Себе, щоб ми ходили всіма Його дорогами, щоб ми дотримувалися наказів Його, і уставів Його та постанов Його, як і Він наказав був нашим батькам. |
| 59. І нехай будуть оці слова мої, якими я благав перед Господнім лицем, близькі до Господа вдень та вночі, щоб чинити суд для раба Свого та суд для Свого народу, Ізраїля, день-у-день, |
| 60. щоб знали всі народи землі, що Господь Він Бог, і нема вже іншого! |
| 61. І нехай буде все серце ваше з Господом, Богом нашим, щоб ходити постановами його та щоб перестерігати заповіді Його, як цього дня! |
| 62. А цар та ввесь Ізраїль з ним принесли жертву перед Господнім лицем. |
| 63. І приніс Соломон жертву для мирних жертов, що приносив для Господа: двадцять і дві тисячі худоби великої, а худоби дрібної сто й двадцять тисяч. І виконали освячення Господнього храму цар та всі Ізраїлеві сини. |
| 64. Того дня цар освятив середину двору, що перед храмом Господнім, бо приготовив там цілопалення й хлібну жертву та лій мирних жертов, бо мідяний жертівник, що перед Господнім лицем, був малий для прийняття цілопалення й хлібної жертви та лою мирних жертов. |
| 65. І вчинив Соломон того часу свято, і з ним увесь Ізраїль, збір великий, що зійшовся звідти, де йдеться до Гамату аж до єгипетського потоку, перед лицем Господа, нашого Бога, сім день і сім день, чотирнадцять день. |
| 66. Восьмого дня він відпустив народ, а вони поблагословили царя та й пішли до наметів своїх, радісні та веселосерді через усе те добро, що Господь учинив Своєму рабові Давидові та Своєму народові Ізраїлеві. |
| Псалми 68:28-35 |
| 28. (68-29) Твій Бог наказав тобі силу, будь силою, Боже, того, кого нам учинив! |
| 29. (68-30) із храму Твого на Єрусалимі царі привезуть Тобі дара. |
| 30. (68-31) Погрози звірині в очереті, череді волів разом з телятами людськими, понищ тих, хто кавалками срібла милується, розпорош ті народи, що воєн бажають! |
| 31. (68-32) Прийдуть з Єгипту посли, і руки свої Куш простягне до Бога. |
| 32. (68-33) Царства землі, співайте Богові, виспівуйте Господа, Села, |
| 33. (68-34) що їздить в відвічному небі небес. Ось Він загримить Своїм голосом, голосом сильним. |
| 34. (68-35) Визнайте Богові силу, величність Його над ізраїлем, а в хмарах потуга Його! |
| 35. (68-36) Бог грізний у святинях Своїх, Бог ізраїлів Він, що народові дає силу й міць, Бог благословенний! |
| Приповісті 17:16-17 |
| 16. Нащо ті гроші в руці нерозумного, щоб мудрість купити, як мозку нема? |
| 17. Правдивий друг любить за всякого часу, в недолі ж він робиться братом. |
| Іван 11:1-29 |
| 1. Був же хворий один, Лазар у Віфанії, із села Марії й сестри її Марти. |
| 2. А Марія, що брат її Лазар був хворий, була та, що помазала Господа миром, і волоссям своїм Йому ноги обтерла. |
| 3. Тоді сестри послали до Нього, говорячи: Ось нездужає, Господи, той, що кохаєш його!... |
| 4. Як почув же Ісус, то промовив: Не на смерть ця недуга, а на Божу славу, щоб Син Божий прославився нею. |
| 5. А Ісус любив Марту, і сестру її, і Лазаря. |
| 6. А коли Він почув, що нездужає той, то зостався два дні на тім місці, де був. |
| 7. Після ж того говорить до учнів: Ходімо знову в Юдею. |
| 8. Йому учні сказали: Учителю, таж допіру юдеї хотіли камінням побити Тебе, а Ти знов туди підеш? |
| 9. Ісус відповів: Хіба дня не дванадцять годин? Як хто ходить за дня, не спіткнеться, цьогосвітнє бо світло він бачить. |
| 10. А хто ходить нічної пори, той спіткнеться, бо немає в нім світла. |
| 11. Оце Він сказав, а по тому говорить до них: Друг наш Лазар заснув, та піду розбудити Його. |
| 12. А учні сказали Йому: Як заснув, то він, Господи, видужає. |
| 13. Та про смерть його мовив Ісус, вони ж думали, що про сонний спочинок Він каже. |
| 14. Тоді просто сказав їм Ісус: Умер Лазар. |
| 15. І Я тішусь за вас, що там Я не був, щоб повірили ви. Та ходімо до нього. |
| 16. Сказав же Хома, називаний Близнюк, до співучнів: Ходімо й ми, щоб із Ним повмирати. |
| 17. Як прибув же Ісус, то знайшов, що чотири вже дні той у гробі. |
| 18. А Віфанія поблизу Єрусалиму була, яких стадій з п'ятнадцять. |
| 19. І багато з юдеїв до Марти й Марії прийшли, щоб за брата розважити їх. |
| 20. Тоді Марта, почувши, що надходить Ісус, побігла зустріти Його, Марія ж удома сиділа. |
| 21. І Марта сказала Ісусові: Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат... |
| 22. Та й тепер, знаю я, що чого тільки в Бога попросиш, то дасть Тобі Бог! |
| 23. Промовляє до неї Ісус: Воскресне твій брат! |
| 24. Відказує Марта Йому: Знаю, що в воскресення останнього дня він воскресне. |
| 25. Промовив до неї Ісус: Я воскресення й життя. Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити. |
| 26. І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, повіки не вмре. Чи ти віруєш в це? |
| 27. Вона каже Йому: Так, Господи! Я вірую, що Ти Христос, Син Божий, що має прийти на цей світ. |
| 28. І промовивши це, відійшла, та й покликала нишком Марію, сестру свою, кажучи: Учитель тут, і Він кличе тебе! |
| 29. А та, як зачула, квапливо встала й до Нього пішла. |