| 1 Самуїла 29:1-11 |
| 1. І зібрали филистимляни всі свої війська до Афеку, а Ізраїль таборував в Аїні, що в Їзреелі. |
| 2. А филистимські князі переходили за сотнями та за тисячами, Давид же та люди його ішли накінці разом з Ахішем. |
| 3. І казали филистимські князі: Що це за євреї? А Ахіш відказав филистимським князям: Таж це Давид, раб Саула, Ізраїлевого царя, що був зо мною певний час, чи то роки, а я не знайшов у ньому нічого злого від дня його приходу аж до дня цього. |
| 4. І гнівалися на нього филистимські князі. І сказали йому филистимські князі: Заверни того чоловіка, і нехай він вернеться до свого місця, де ти призначив йому, і нехай він не йде з нами на війну, і не стане нам противником на війні. І чим він може подобатися своєму панові? Хіба головами цих людей? |
| 5. Чи ж це не той Давид, що про нього співали в танцях, говорячи: Саул повбивав свої тисячі, а Давид десятки тисяч свої! |
| 6. І покликав Ахіш Давида, і сказав до нього: Як живий Господь, ти правдивий, і в моїх очах добрий твій вихід та вхід твій зо мною в таборі, бо я не знайшов у тобі зла від дня приходу твого до мене аж до цього дня. Та в очах князів ти не добрий. |
| 7. А тепер вернися та йди в мирі, і не зробиш зла в очах филистимських князів. |
| 8. А Давид сказав до Ахіша: Що ж зробив я? І що ти знайшов у своєму рабові від дня, коли став я перед твоїм обличчям, аж до цього дня, що я не вийду й не буду воювати з ворогами мого пана, царя? |
| 9. І відповів Ахіш і сказав до Давида: Знаю я, що ти добрий в очах моїх, немов Ангол Божий. Та филистимські князі сказали: Нехай не йде він із нами на війну! |
| 10. А тепер устань рано вранці ти та раби пана твого, що прийшли з тобою. І повставайте рано вранці, і як вам розсвіне, ідіть! |
| 11. І встав рано вранці Давид та люди його, щоб піти ранком і вернутися до филистимського краю. А филистимляни пішли до Ізраїля. |
| 1 Самуїла 30:1-31 |
| 1. І сталося, коли Давид та люди його йшли до Ціклаґу, третього дня, то амаликитяни вдерлися до півдня та до Ціклаґу, і побили Ціклаґ та спалили його огнем. |
| 2. І позабирали вони до неволі жінок, що були в ньому, від малого аж до великого, нікого не забили, але забрали, та й пішли своєю дорогою. |
| 3. І прийшов Давид та його люди до того міста, а воно спалене огнем! А їхні жінки, та сини їхні, та їхні дочки забрані в неволю. |
| 4. І підніс Давид та народ, що з ним, свій голос, та й плакали, аж поки не стало їм сили плакати. |
| 5. І були взяті до неволі обидві Давидові жінки: їзреелітка Ахіноам та Авіґаїл, колишня жінка кармелітянина Навала. |
| 6. І було Давидові дуже гірко, бо народ говорив, щоб його вкаменувати, бо засмутилася душа всього народу, кожен обурився за синів своїх та за дочок своїх. Та Давид зміцнився Господом, Богом, своїм. |
| 7. І сказав Давид до священика Евіятара, Ахімелехового сина: Принеси до мене ефода! І Евіятар приніс ефода до Давида. |
| 8. І запитав Давид Господа, говорячи: Чи мені гнатися за тією ордою, чи дожену її? А Він відказав йому: Женися, бо конче доженеш, і конче визволиш. |
| 9. І пішов Давид, він та шість сотень люда, що з ним, і вони прийшли аж до потоку Бесор; а відсталі спинилися. |
| 10. І гнався Давид, він та чотири сотні чоловіка. А двісті люда спинилися, бо були слабі, щоб перейти потока Бесор. |
| 11. І знайшли вони в полі єгиптянина, і привели його до Давида, і дали йому хліба, а він їв, і напоїли його водою. |
| 12. І дали йому половину грудки сушених фіґ та дві в'язки родзинок. І він з'їв, і вернувся дух його до нього, бо він не їв хліба та не пив води три дні та три ночі. |
| 13. І запитав його Давид: Чий ти та звідкіля ти? А той відказав: Я єгипетський юнак, раб амаликитянина. Та покинув мене пан мій, бо я захворів три дні тому. |
| 14. Ми були вдерлися на південь керетеїв, і на той, що Юдин, та на південь Калева. А Ціклаґ ми спалили огнем. |
| 15. І сказав йому Давид: Чи не заведеш мене до тієї орди? А той відповів: Присягни мені Богом, що не вб'єш мене, і що не видаси мене в руку мого пана, то спроваджу тебе до тієї орди. |
| 16. І він спровадив його, аж ось вони розпорошені по поверхні всієї тієї землі, їдять та п'ють та святкують з приводу всієї тієї великої здобичі, що вони набрали з филистимського краю та з Краю Юдиного. |
| 17. І бив їх Давид від ранку аж до вечора наступного дня, і не втік із них ніхто, крім чотирьохсот чоловіка хлопців, що повсідали на верблюдів, і повтікали. |
| 18. І врятував Давид усе, що позабирав був Амалик. І обидві свої жінки Давид урятував. |
| 19. І не пропало їм нічого: усе, від малого й аж до великого, і аж до синів та дочок, і від здобичі, і аж до всього, що ті взяли були собі, усе вернув Давид! |
| 20. І взяв Давид усю худобу дрібну та худобу велику, а ті, що йшли перед тією чередою, говорили: Це Давидова здобич! |
| 21. Потому прийшов Давид до тих двохсот людей, що були слабі, щоб іти за Давидом, і що їх він лишив був при потоці Бесор, а вони повиходили назустріч Давидові та назустріч народові, що з ним. І підійшов Давид до народу, і запитався їх про мир. |
| 22. І стали говорити всі люди злі та негідні з тих людей, що ходили з Давидом, та й сказали: Вони не ходили з нами, тому не дамо їм зо здобичі, що ми відняли, бо кожному дамо тільки жінок його та синів його, нехай відведуть, і нехай ідуть! |
| 23. А Давид сказав: Не робіть так, браття мої, з тим, що дав нам Господь, і пильнував нас, і дав орду, що йшла на нас, у нашу руку. |
| 24. А хто послухає вас у такій речі? Бо яка частина того, хто ходив до бою, то така частина й того, хто сидів при речах, рівно поділять. |
| 25. І сталося від цього дня й далі, і зробив він це за постанову та за звичай для Ізраїля, і він існує аж до цього дня. |
| 26. І прийшов Давид до Ціклаґу, і послав зо здобичі Юдиним старшим, приятелям своїм, говорячи: Оце вам подарок зо здобичі Господніх ворогів, |
| 27. тим, що в Бет-Елі, і тим, що в Рамоті південнім, і тим, що в Яттері, |
| 28. і тим, що в Ароері, і тим, що в Сіфмоті, і тим, що в Ештемоа, |
| 29. і тим, що в Рахалі, і тим, що в містах Єрахмелеянина, і тим, що в містах Кенеянина, |
| 30. і тим, що в Хормі, і тим, що в Бор-Ашані, і тим, що в Атаху, |
| 31. і тим, що в Хевроні, і до всіх тих місць, куди ходив Давид, він та люди його. |
| 1 Самуїла 31:1-13 |
| 1. А филистимляни воювали з Ізраїлем. І побігли Ізраїлеві мужі перед филистимлянами, і падали трупами на горі Ґілбоа. |
| 2. І догнали филистимляни Саула та його синів. І повбивали филистимляни Йонатана й Авінадава та Малкі-Шуя, Саулових синів. |
| 3. І став бій тяжкий для Саула, і його знайшли лучники, він був дуже поранений тими лучниками. |
| 4. І сказав Саул до свого зброєноші: Витягни меча свого, і пробий мене ним, щоб не прийшли ці необрізані, і не пробили мене, і не знущалися надо мною! Та не хотів зброєноша, бо дуже боявся. Тоді взяв Саул меча, та й упав на нього! |
| 5. І побачив зброєноша, що помер Саул, і впав і він на свого меча, та й помер із ним. |
| 6. І помер того дня Саул і троє синів його та зброєноша, також усі люди разом. |
| 7. А ізраїльтяни, що мешкали на тім боці долини й на тім боці Йордану, коли побачили, що повтікали ізраїльтяни, і що померли Саул та сини його, покидали ті міста й повтікали, а филистимляни поприходили й осілися в них. |
| 8. І сталося другого дня, і прийшли филистимляни, щоб пообдирати трупи, та й знайшли Саула та трьох синів його, що лежали на горі Ґілбоа. |
| 9. І вони стяли йому голову, і поздирали зброю його, і послали в филистимські краї навколо, щоб сповістити в домах їхніх божків та народові. |
| 10. І вони поклали зброю його в домі Астарти, а тіло його прибили на мурі Бет-Шану. |
| 11. І почули мешканці ґілеадського Явешу про те, що филистимляни зробили Саулові, |
| 12. і встали всі хоробрі, і йшли всю ніч, і взяли Саулове тіло та тіла синів його з муру Бет-Шану, і прийшли до Явешу, та й спалили їх там. |
| 13. І взяли вони їхні кості, і поховали під тамариском в Явешу, та й постили сім день. |
| Псалми 61:5-8 |
| 5. (61-6) бо Ти, Боже, почув обітниці мої, Ти дав спадщину тим, хто Ймення Твого боїться! |
| 6. (61-7) Цареві примнож дні до днів, продовж роки йому немов вічні віки, |
| 7. (61-8) нехай він перед Божим лицем пробуває навіки, хай милість та правда його стережуть! |
| 8. (61-9) Отак буду співати я завжди про Ймення Твоє, виконувати буду щоденно обіти свої! |
| Приповісті 16:7-9 |
| 7. Як дороги людини Господь уподобає, то й її ворогів Він замирює з нею. |
| 8. Ліпше мале справедливе, аніж великі прибутки з безправ'я. |
| 9. Розум людини обдумує путь її, але кроки її наставляє Господь. |
| Іван 3:19-36 |
| 19. Суд же такий, що світло на світ прибуло, люди ж темряву більш полюбили, як світло, лихі бо були їхні вчинки! |
| 20. Бо кожен, хто робить лихе, ненавидить світло, і не приходить до світла, щоб не зганено вчинків його. |
| 21. А хто робить за правдою, той до світла йде, щоб діла його виявились, бо зроблені в Бозі вони. |
| 22. По цьому прийшов Ісус та учні Його до країни Юдейської, і з ними Він там проживав та христив. |
| 23. А Іван теж христив в Еноні поблизу Салиму, бо було там багато води; і приходили люди й христились, |
| 24. бо Іван до в'язниці не був ще посаджений. |
| 25. І зчинилось змагання Іванових учнів з юдеями про очищення. |
| 26. І прийшли до Івана вони та й сказали йому: Учителю, Той, Хто був із тобою по той бік Йордану, про Якого ти свідчив, ото христить і Він, і до Нього всі йдуть. |
| 27. Іван відповів і сказав: Людина нічого приймати не може, як їй з неба не дасться. |
| 28. Ви самі мені свідчите, що я говорив: я не Христос, але посланий я перед Ним. |
| 29. Хто має заручену, той молодий. А дружко молодого, що стоїть і його слухає, дуже тішиться з голосу молодого. Така радість моя оце здійснилась! |
| 30. Він має рости, я ж маліти. |
| 31. Хто зверху приходить, Той над усіма. Хто походить із землі, то той земний, і говорить поземному. Хто приходить із неба, Той над усіма, |
| 32. і що бачив і чув, те Він свідчить, та свідоцтва Його не приймає ніхто. |
| 33. Хто ж прийняв свідоцтво Його, той ствердив тим, що Бог правдивий. |
| 34. Бо Кого Бог послав, Той Божі слова промовляє, бо Духа дає Бог без міри. |
| 35. Отець любить Сина, і дав усе в Його руку. |
| 36. Хто вірує в Сина, той має вічне життя; а хто в Сина не вірує, той життя не побачить а гнів Божий на нім перебуває. |