| Суддів 11:1-40 |
| 1. А ґілеадянин Їфтах був хоробрий вояк. А він був син блудливої жінки, і з нею Ґілеад породив Їфтаха. |
| 2. І породила Ґілеадова жінка йому синів. І повиростали сини тієї жінки, та й вигнали Їфтаха, і сказали йому: Не будеш володіти в домі нашого батька, бо ти син іншої жінки! |
| 3. І втік Їфтах перед своїми братами, і осівся в краї Тов. І зібралися до Їфтаха гулящі люди, та й виходили з ним. |
| 4. І сталося по часі, і воювали Аммонові сини з Ізраїлем. |
| 5. І сталося, як воювали Аммонові сини з Ізраїлем, то пішли ґілеадські старші, щоб забрати Їфтаха з краю Тов. |
| 6. І сказали вони до Їфтаха: Іди ж, і будеш нам провідником, і будемо воювати з Аммоновими синами. |
| 7. І сказав Їфтах до ґілеадських старших: Чи ж не ви зненавидили мене, і вигнали мене з дому мого батька? І чого ви прийшли до мене тепер, коли ви в біді? |
| 8. І сказали ґілеадські старші до Їфтаха: Зате ми тепер вернулися до тебе! І ти піди з нами, і будемо воювати з Аммоновими синами, і станеш нам головою для всіх мешканців ґілеадських. |
| 9. І сказав Їфтах до ґілеадських старших: Якщо ви мене вернете воювати з Аммоновими синами, і Господь дасть їх, щоб були побиті передо мною, то чи я стану вам головою? |
| 10. І сказали ґілеадські старші до Їфтаха: Нехай Господь буде свідком поміж нами, що так, як слово твоє, так зробимо. |
| 11. І пішов Їфтах з ґілеадськими старшими, і народ настановив його собі за голову та провідника, а Їфтах промовляв усі свої слова перед Господнім лицем у Міцпі. |
| 12. І послав Їфтах послів до царів Аммонових синів, говорячи: Що тобі до мене, що ти прийшов до мене воювати з моїм краєм? |
| 13. І сказав цар Аммонових синів до Їфтахових послів: Бо Ізраїль забрав мій край, коли він виходив з Єгипту, від Арнону й аж до Яббоку та аж до Йордану. А тепер верни ж їх у мирі. |
| 14. А Їфтах ще послав послів до царя Аммонових синів, |
| 15. і сказав йому: Так сказав Їфтах: Не взяв Ізраїль краю Моавого та краю Аммонових синів, |
| 16. бо коли йшли вони з Єгипту, то Ізраїль ішов по пустині аж до Червоного моря, і прийшов до Кадешу. |
| 17. І послав Ізраїль послів до едомського царя, говорячи: Нехай я перейду твоїм краєм, та не послухав едомський цар. І послав він також до царя моавського, та й той не хотів. І осівся Ізраїль у Кадешу. |
| 18. І пішов він пустинею, і обійшов край едомський та край моавський, і прийшов зо сходу сонця до моавського краю, та й таборували по тім боці Арнону, а в моавські границі не входили, бо Арнон границя Моава. |
| 19. І послав Ізраїль послів до Сихона, царя аморейського, царя хешбонського, і сказав йому Ізраїль: Нехай ми перейдемо твоїм краєм аж до місця свого. |
| 20. І не вірив Сихон Ізраїлеві, щоб він мирно перейшов його границями. І зібрав Сихон увесь народ свій, та й таборували в Йохці, і воювали з Ізраїлем. |
| 21. І дав Господь, Бог Ізраїля, Сихона та ввесь народ його в Ізраїлеву руку, вони побили їх. І посів Ізраїль увесь край амореянина, мешканця того краю. |
| 22. І вони посіли всю аморейську країну від Арнону й аж до Яббоку, і від пустині та аж до Йордану. |
| 23. А тепер Господь, Бог Ізраїлів, вигнав Амореянина перед народом Своїм, Ізраїлем, а ти посядеш його? |
| 24. Отож, що дасть тобі на насліддя Кемош, бог твій, те ти посядеш, а все, де вигнав Господь, Бог наш, перед нами, те ми посядемо. |
| 25. А тепер чи справді ти ліпший від Балака, Ціппорового сина, царя моавського? Чи сваритися сварився він з Ізраїлем? Чи воювати воював із ними? |
| 26. Коли Ізраїль сидів у Хешбоні та в підлеглих містах його, і в Ар'орі та в підлеглих містах його, і по всіх містах, що над Арноном, три сотні літ, то чому не відібрали ви їх за той час? |
| 27. А тобі я не згрішив, а ти робиш зо мною зло, щоб воювати зо мною. Нехай розсудить Господь, що судить сьогодні між Ізраїлевими синами та між синами Аммоновими. |
| 28. Та цар Аммонових синів не послухався слів Їфтаха, що до нього посилав. |
| 29. І Дух Господній перебував на Їфтахові, і він перейшов Ґілеад та Манасію, і перейшов ґілеадську Міцпе, а з ґілеадської Міцпе перейшов до Аммонових синів. |
| 30. І обіцяв Їфтах обітницю Господеві й сказав: Якщо справді даси Ти Аммонових синів у мою руку, |
| 31. то станеться, виходячий, що вийде з дверей мого дому навпроти мене, коли я вертатимусь з миром від Аммонових синів, то буде він для Господа, і я принесу його в цілопалення. |
| 32. І прийшов Їфтах до Аммонових синів воювати з ними, а Господь дав їх у його руку. |
| 33. І він побив їх дуже великою поразкою від Ароеру й аж туди, де йти до Мінніту, двадцять міст, і аж до Авел-Кераміму. І впокорилися Аммонові сини перед синами Ізраїлевими. |
| 34. І прийшов Їфтах до Міцпи до свого дому, аж ось виходить навпроти нього дочка його з бубнами та з танцями! А вона була в нього тільки одна, не було в нього, окрім неї, ані сина, ані дочки. |
| 35. І сталося, як він побачив її, то роздер одежу свою та й сказав: Ах, дочко моя! Ти справді повалила мене, і ти стала однією з тих, що нещасливлять мене. Бо я дав Господеві обіта, і не можу відмовитися від нього. |
| 36. А вона відказала йому: Батьку мій, ти дав обітницю Господеві, зроби мені, як вийшло з твоїх уст, коли Господь зробив тобі пімсту на твоїх ворогів, на Аммонових синів. |
| 37. І сказала вона до свого батька: Нехай буде мені зроблена оця річ: відпусти мене на два місяці, і нехай я піду й зійду на гору, і нехай оплачу дівування своє я та приятельки мої. |
| 38. А він сказав: Іди! І послав її на два місяці. І пішла вона та її приятельки, і оплакувала дівування своє. |
| 39. І сталося в кінці двох місяців, і вернулася вона до батька свого, а він учинив над нею свою обітницю, яку обіцяв був, і вона не пізнала мужа. І сталося це звичаєм в Ізраїлі: |
| 40. рік-річно ходять Ізраїлеві дочки плакати за дочкою ґілеадянина Їфтаха, чотири дні в році. |
| Суддів 12:1-15 |
| 1. І були скликані Єфремові люди, і перейшли на північ та й сказали до Їфтаха: Чому перейшов ти Йордан, щоб воювати з Аммоновими синами, а нас не покликав піти з собою? Ми спалимо огнем твій дім із тобою. |
| 2. І сказав їм Їфтах: Велику боротьбу мав я та народ мій з Аммоновими синами. І кликав я вас, та ви не спасли мене з його руки. |
| 3. І коли я побачив, що ви не спасете, то поклав я душу свою на небезпеку, і перейшов Йордан до Аммонових синів, а Господь дав їх у мою руку. І чого прийшли ви до мене цього дня, щоб воювати зо мною? |
| 4. І зібрав Їфтах усіх ґілеадських людей, та й воював з Єфремом. І побили ґілеадські люди Єфрема, бо ті сказали: Ви Єфремові втікачі, Ґілеад поміж Єфремом та поміж Манасією. |
| 5. І зайняв Ґілеад йорданські переходи до Єфрема. І сталося, коли говорили Єфремові втікачі: Нехай я перейду, то ґілеадські люди йому говорили: Чи ти єфремівець? Той казав: Ні. |
| 6. І казали йому: Скажи но шібболет. А той казав: Сібболет, бо не міг вимовити так. І хапали його, і різали при йорданськім переході. І впало того часу в Єфрема сорок і дві тисячі. |
| 7. І судив Їфтах Ізраїля шість років. І помер ґілеадянин Їфтах, і був похований у місті Ґілеаді. |
| 8. А по ньому Ізраїля судив Івцан з Віфлеєму. |
| 9. І було в нього тридцять синів, а тридцять дочок він відпустив заміж назовні, і тридцять дочок впровадив для синів своїх з-назовні. І судив він Ізраїля сім літ. |
| 10. І помер Івцан і був похований в Віфлеємі. |
| 11. А по ньому Ізраїля судив завулонівець Елон, і судив Ізраїля десять літ. |
| 12. І помер завулонівець Елон, і був похований в Айялоні, у Завулоновім краї. |
| 13. А по ньому Ізраїля судив Авдон, син Гіллела, пір'атонянин. |
| 14. І було в нього сорок синів та тридцять онуків, що їздили на семидесяти молодих ослах. І судив він Ізраїля вісім літ. |
| 15. І помер Авдон, син Гіллела, пір'атонянин, і був похований в Єфремовім краї, на горі амаликеянина. |
| Псалми 50:7-17 |
| 7. Слухай же ти, Мій народе, бо буду ось Я говорити, ізраїлеві, і буду свідчить на тебе: Бог, Бог твій Я! |
| 8. Я буду картати тебе не за жертви твої, бо все передо Мною твої цілопалення, |
| 9. не візьму Я бичка з твого дому, ні козлів із кошар твоїх, |
| 10. бо належить Мені вся лісна звірина та худоба із тисячі гір, |
| 11. Я знаю все птаство гірське, і звір польовий при Мені! |
| 12. Якби був Я голодний, тобі б не сказав, бо Моя вся вселенна й усе, що на ній! |
| 13. Чи Я м'ясо бичків споживаю, і чи п'ю кров козлів? |
| 14. Принось Богові в жертву подяку, і виконуй свої обітниці Всевишньому, |
| 15. і до Мене поклич в день недолі, Я тебе порятую, ти ж прославиш Мене! |
| 16. А до грішника Бог промовляє: Чого про устави Мої розповідаєш, і чого заповіта Мого на устах своїх носиш? |
| 17. Ти ж науку зненавидів, і поза себе слова Мої викинув. |
| Приповісті 14:28-28 |
| 28. У численності люду величність царя, а в браку народу погибіль володаря. |
| Луки 17:1-19 |
| 1. І сказав Він до учнів Своїх: Неможливо, щоб спокуси не мали прийти; але горе тому, через кого приходять вони! |
| 2. Краще б такому було, коли б жорно млинове на шию йому почепити та й кинути в море, аніж щоб спокусив він одного з малих цих! |
| 3. Уважайте на себе! Коли провиниться твій брат, докори йому, а коли він покається, то вибач йому. |
| 4. І хоча б сім раз денно він провинивсь проти тебе, і сім раз звернувся до тебе, говорячи: Каюся, вибач йому! |
| 5. І сказали апостоли Господу: Додай Ти нам віри! |
| 6. А Господь відказав: Коли б мали ви віру, хоч як зерно гірчичне, і сказали шовковиці цій: Вирвися з коренем і посадися до моря, то й послухала б вас! |
| 7. Хто ж із вас, мавши раба, що оре чи пасе, скаже йому, як він вернеться з поля: Негайно йди та сідай до столу? |
| 8. Але чи ж не скаже йому: Приготуй що вечеряти, і підпережись, і мені прислуговуй, аж поки я їстиму й питиму, а потому ти сам будеш їсти та пити? |
| 9. Чи ж він дякує тому рабові, що наказане виконав? |
| 10. Так і ви, коли зробите все вам наказане, то кажіть: Ми нікчемні раби, бо зробили лиш те, що повинні зробити були! |
| 11. І сталось, коли Він ішов до Єрусалиму, то проходив поміж Самарією та Галілеєю. |
| 12. І, коли входив до одного села, перестріли Його десять мужів, слабих на проказу, що стали здалека. |
| 13. І голос піднесли вони та й казали: Ісусе, Наставнику, змилуйсь над нами! |
| 14. І, побачивши їх, Він промовив до них: Підіть і покажіться священикам! І сталось, коли вони йшли, то очистились... |
| 15. Один же з них, як побачив, що видужав, то вернувся, і почав гучним голосом славити Бога. |
| 16. І припав він обличчям до ніг Його, складаючи дяку Йому. А то самарянин був... |
| 17. Ісус же промовив у відповідь: Чи не десять очистилось, а дев'ять же де? |
| 18. Чому не вернулись вони хвалу Богові віддати, крім цього чужинця? |
| 19. І сказав Він йому: Підведися й іди: твоя віра спасла тебе! |