A A A A A
Біблія протягом одного року
Марш 19

Числа 35:1-34
1. І Господь промовляв до Мойсея на моавських степах над приєрихонським Йорданом, говорячи:
2. Накажи Ізраїлевим синам, і нехай вони дадуть Левитам зо спадку свого володіння міста на сидіння; і пасовисько для міст навколо них дасте ви Левитам.
3. І будуть ті міста їм на сидіння, а їхні пасовиська будуть для їхньої скотини, і для їхньої худоби та для всієї їхньої звірини.
4. А пасовиська тих міст, що дасте Левитам, будуть тягнутись від міської стіни й назовні тисяча локтів навколо.
5. І відміряєте поза містом на східню сторону дві тисячі ліктів, і на південну сторону дві тисячі ліктів, і на західню сторону дві тисячі ліктів, і на північну сторону дві тисячі ліктів, а місто усередині. Це будуть для вас міські пасовиська.
6. А з міст, що дасте Левитам, буде шість міст на сховища, що дасте, щоб утікати туди убійникові. А окрім них дасте сорок і два міста.
7. Усі ті міста, що дасте Левитам, сорок і вісім їхніх міст та їхні пасовиська.
8. А ті міста, що дасте з володіння Ізраїлевих синів, від більшого дасте більше, а від меншого менше, кожен за спадком своїм, яким володітиме, дасть із своїх міст Левитам.
9. І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:
10. Промовляй до Ізраїлевих синів та й скажи їм: Коли ви перейдете Йордан до ханаанського Краю,
11. то виберіть собі міста, вони будуть на сховища для вас, і втече туди убійник, що заб'є душу невмисне.
12. І будуть для вас ті міста на сховища перед месником, і не помре убійник, поки не стане на суд перед громадою.
13. А ті міста, що дасте, шість міст на сховища буде для вас.
14. Три місті дасте по той бік Йордану, а три місті дасте в ханаанському Краї, вони будуть міста на сховища.
15. Ці шість міст будуть на сховища для Ізраїлевих синів, і для приходька та для осілого серед них, щоб утік туди кожен, хто заб'є кого невмисне.
16. А коли б хто вдарив кого залізним знаряддям, а той помер, він убійник, буде конче забитий той убійник.
17. А якщо вдарив його каменем, що був у руці, що від нього можна померти, і той помер, він убійник, буде конче забитий той убійник.
18. Або вдарив його дерев'яним знаряддям, що було в руці, що від нього можна померти, і той помер, він убійник, буде конче забитий той убійник.
19. Месник за кров він заб'є убійника; як спіткає його, він заб'є його.
20. А якщо пхне його з ненависти, або кине на нього чим навмисне, а той помре,
21. або з ворогування вдарив його своєю рукою, а той помер, буде конче забитий той, хто вдарив, він убійник; месник за кров заб'є убійника, як спіткає його.
22. А як хто випадково, без ненависти пхнув кого або кинув на нього невмисне якимбудь знаряддям,
23. або якимбудь каменем, що від нього можна померти, кинув на нього не бачачи, і той помер, а він не був ворог йому й не шукав йому зла,
24. то розсудить громада між убійником та між месником за кров за цими постановами.
25. І громада визволить убійника з руки месника за кров, і громада верне його до міста сховища його, що втік був туди. І осяде він у ньому аж до смерти найвищого священика, помазаного святою оливою.
26. А якщо убійник, виходячи, вийде з границі міста сховища його, куди втік був,
27. і знайде його месник за кров поза границями міста сховища його, і замордує месник за кров убійника, нема йому вини крови!
28. Бо він повинен сидіти в місті сховища свого аж до смерти найвищого священика. А по смерті найвищого священика вернеться убійник до землі володіння свого.
29. І буде це для вас на правну постанову для ваших поколінь по всіх ваших оселях.
30. Коли хто заб'є кого, то месник за словами свідків заб'є убійника. А одного свідка не досить проти кого, щоб осудити на смерть.
31. І не візьмете окупу для душі убійника, що він повинен умерти, бо буде він конче забитий.
32. І не візьмете окупу від змушеного втікати до міста сховища його, щоб вернувся сидіти в Краю до смерти священика.
33. І не збезчестите того Краю, що ви в ньому, бо та кров вона безчестить Край, а Краєві не прощається за кров, що пролита в ньому, як тільки кров'ю того, хто її пролив.
34. І не занечистиш того Краю, що ви сидите в ньому, що Я пробуваю серед нього. Бо Я Господь, що пробуваю посеред синів Ізраїлевих!

Числа 36:1-13
1. І поприходили голови батьківських домів родів синів Ґілеада, сина Махіра, сина Манасіїного з родів Йосипових синів, і промовили перед Мойсеєм та перед князями, головами батьківських домів Ізраїлевих синів,
2. і сказали: Господь наказав моєму панові дати жеребком цей Край Ізраїлевим синам, і пан мій отримав Господнього наказа дати спадок нашого брата Целофхада його дочкам.
3. І якщо вони будуть за жінок кому з синів інших племен Ізраїлевих синів, то буде віднята їхня спадщина зо спадку наших батьків, і буде додане над спадок тому племені, що вони стануть їм за жінок, а з жеребка нашого спадку буде відняте.
4. А якщо Ізраїлевим синам буде ювілей, то буде їхня спадщина додана до спадку племени, що стануть їм за жінок, і їхня спадщина буде віднята від спадку племени наших батьків.
5. І наказав Мойсей Ізраїлевим синам за Господнім наказом, говорячи: Слушно говорить плем'я Йосипових синів.
6. Оце та річ, що Господь заповів про Целофхадових дочок, говорячи: Вони стануть за жінок тим, хто їм подобається, тільки родові племени їхнього батька вони стануть за жінок.
7. І не буде переходити спадщина Ізраїлевих синів від племени до племени, бо кожен із Ізраїлевих синів буде держатися спадщини племени своїх батьків.
8. А кожна дочка, що посяде спадщину від племени Ізраїлевих синів, стане за жінку одному з роду племени батька свого, щоб Ізраїлеві сини володіли кожен спадком батьків своїх.
9. І не буде переходити спадок від племени до іншого племени, бо кожен із племен Ізраїлевих синів буде держатися спадку свого.
10. Як Господь наказав був Мойсеєві, так учинили Целофхадові дочки.
11. І стали Целофхадові дочки: Махла, Тірца, і Хоґла, і Мілка, і Ноа за жінок для синів дядьків своїх.
12. Тим, що з родів синів Манасіїних, сина Йосипового, стали вони за жінок, а їхня спадщина залишилася за племенем роду їхнього батька.
13. Оце заповіді та постанови, що Господь наказав був через Мойсея Ізраїлевим синам у моавських степах над приєрихонським Йорданом.

Псалми 35:17-28
17. Господи, чи довго Ти будеш дивитись на це? Відверни мою душу від їхніх зубів, від отих левчуків одиначку мою!
18. Я буду Тебе прославляти на зборах великих, буду Тебе вихваляти в численнім народі!
19. Нехай з мене не тішаться ті, хто ворогує на мене безвинно, нехай ті не моргають очима, хто мене без причини ненавидить,
20. бо говорять вони не про мир, але на спокійних у краї облудні слова вимишляють,
21. свої уста на мене вони розкривають, говорять: Ага, ага! Наші очі це бачили!
22. Ти бачив це, Господи, не помовчи ж, Господи, не віддаляйся від мене!
23. Устань, і збудися на суд мій, Боже мій і Господи мій, на суперечку мою,
24. розсуди Ти мене до Своїй справедливості, Господи, Боже мій, і нехай через мене не тішаться,
25. нехай не говорять у серці своїм: Ага, його маємо ми, хай не кажуть вони: Ми його проковтнули...
26. Нехай посоромляться та застидаються разом, хто з мого нещастя радіє, бодай вбрались у сором та в ганьбу, хто рота свого розкриває на мене!
27. Хай співають та звеселяються ті, хто бажає мені правоти, і нехай кажуть завжди: Хай буде великий Господь, що миру бажає Своєму рабові!
28. А язик мій звіщатиме правду Твою, славу Твою кожен день!

Приповісті 12:3-3
3. Не зміцниться людина безбожністю, корінь же праведних не захитається.

Марк 15:25-47
25. Була ж третя година, як Його розп'яли.
26. І був написаний напис провини Його: Цар Юдейський.
27. Тоді розп'ято з Ним двох розбійників, одного праворуч, і одного ліворуч Його.
28. І збулося Писання, що каже: До злочинців Його зараховано!
29. А хто побіч проходив, то Його лихословили, головами своїми хитали й казали: Отак! Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш,
30. зійди із хреста, та спаси Самого Себе!
31. Теж і первосвященики з книжниками глузували й один до одного казали: Він інших спасав, а Самого Себе не може спасти!
32. Христос, Цар Ізраїлів, нехай зійде тепер із хреста, щоб побачили ми та й увірували. Навіть ті, що разом із Ним були розп'яті, насміхалися з Нього...
33. А як шоста година настала, то аж до години дев'ятої темрява стала по цілій землі.
34. О годині ж дев'ятій Ісус скрикнув голосом гучним та й вимовив: Елої, Елої, лама савахтані, що в перекладі значить: Боже Мій, Боже Мій, нащо Мене Ти покинув?
35. Дехто ж із тих, що стояли навколо, це почули й казали: Ось Він кличе Іллю!
36. А один із них побіг, намочив губку оцтом, настромив на тростину, і давав Йому пити й казав: Чекайте, побачим, чи прийде Ілля Його зняти!
37. А Ісус скрикнув голосом гучним, і духа віддав!...
38. І в храмі завіса роздерлась надвоє, від верху аж додолу.
39. А сотник, що насупроти Нього стояв, як побачив, що Він отак духа віддав, то промовив: Чоловік Цей був справді Син Божий!
40. Були ж і жінки, що дивились здалека, між ними Марія Магдалина, і Марія, мати Якова Молодшого та Йосії, і Саломія,
41. що вони, як Він був у Галілеї, ходили за Ним та Йому прислуговували; і інших багато, що до Єрусалиму прийшли з Ним.
42. А коли настав вечір, через те, що було Приготовлення, цебто перед суботою,
43. прийшов Йосип із Ариматеї, радник поважний, що сам сподівавсь Царства Божого, і сміливо ввійшов до Пилата, і просив тіла Ісусового.
44. А Пилат здивувався, щоб Він міг уже вмерти. І, покликавши сотника, запитався його, чи давно вже Розп'ятий помер.
45. І, дізнавшись від сотника, він подарував тіло Йосипові.
46. А Йосип купив плащаницю, і, знявши Його, обгорнув плащаницею, та й поклав Його в гробі, що в скелі був висічений. І каменя привалив до могильних дверей.
47. Марія ж Магдалина й Марія, мати Йосієва, дивилися, де ховали Його.