A A A A A
Біблія протягом одного року
Лютого 5

Вихід 21:1-36
1. А оце закони, що ти викладеш перед ними:
2. Коли купиш єврейського раба, нехай він працює шість років, а сьомого нехай вийде дармо на волю.
3. Якщо прийде він сам один, нехай сам один і вийде; коли він має жінку, то з ним вийде й жінка його.
4. Якщо пан його дасть йому жінку, і вона породить йому синів або дочок, та жінка та діти її нехай будуть для пана її, а він нехай вийде сам один.
5. А якщо раб той щиро скаже: Полюбив я пана свого, жінку свою та дітей своїх, не вийду на волю,
6. то нехай його пан приведе його до суддів, і підведе його до дверей або до бічних одвірків, та й проколе пан його вухо йому шилом, і він буде робити йому повіки!
7. А коли хто продасть дочку свою на невільницю, не вийде вона, як виходять раби.
8. Якщо вона невгодна в очах свого пана, який призначив був її собі, то нехай позволить її викупити. Не вільно йому продати її до народу чужого, коли зрадить її.
9. А якщо призначить її для сина свого, то зробить їй за правом дочок.
10. Якщо візьме собі іншу, то не зменшить поживи їй, одежі їй і подружнього пожиття їй.
11. А коли він цих трьох речей не робитиме їй, то вона вийде дармо, без окупу.
12. Хто вдарить людину, і вона вмре, той конче буде забитий.
13. А хто не чатував, а Бог підвів кого в його руку, то дам тобі місце, куди той утече.
14. А коли хто буде замишляти на ближнього свого, щоб забити його з хитрістю, візьмеш його від жертівника Мого на смерть.
15. А хто вдарить батька свого чи матір свою, той конче буде забитий.
16. А хто вкраде людину і продасть її, або буде вона знайдена в руках його, той конче буде забитий.
17. І хто проклинає батька свого чи свою матір, той конче буде забитий.
18. А коли будуть сваритися люди, і вдарить один одного каменем або кулаком, і той не вмре, а зляже на постелю,
19. якщо встане й буде проходжуватися надворі з опертям своїм, то буде оправданий той, хто вдарив, тільки нехай дасть за прогаяння часу його та справді вилікує.
20. А коли хто вдарить раба свого або невільницю свою києм, а той помре під рукою його, то конче буде покараний той.
21. Тільки якщо той переживе день або два дні, то не буде покараний, бо він його гроші.
22. А коли будуть битися люди, і вдарять вагітну жінку, і скине вона дитину, а іншого нещастя не станеться, то конче буде покараний, як покладе на нього чоловік тієї жінки, і він дасть за присудом суддів.
23. А якщо станеться нещастя, то даси душу за душу,
24. око за око, зуба за зуба, руку за руку, ногу за ногу,
25. опарення за опарення, рану за рану, синяка за синяка.
26. А коли хто вдарить в око раба свого, або в око невільниці своєї, і знищить його, той на волю відпустить його за око його.
27. А якщо виб'є зуба раба свого, або зуба невільниці своєї, той на волю відпустить того за зуба його.
28. А коли віл ударить чоловіка або жінку, а той умре, конче буде вкаменований той віл, і м'ясо його не буде їджене, а власник того вола невинний.
29. А якщо віл був битливим і вчора, і третього дня, і було те засвідчене у власника його, а той його не пильнував, і заб'є той віл чоловіка або жінку, буде він укаменований, а також власник буде забитий.
30. Якщо на нього буде накладений викуп, то дасть викупа за душу свою, скільки буде на нього накладене.
31. Або вдарить віл сина, або вдарить дочку, буде зроблено йому за цим законом.
32. Коли вдарить той віл раба або невільницю, то власник дасть панові того тридцять шеклів срібла, а віл той буде вкаменований.
33. А коли хто розкриє яму, або викопає яму й не закриє її, і впаде туди віл або осел,
34. власник ями відшкодує, верне гроші власникові його, а загинуле буде йому.
35. А коли чийсь віл ударить вола його ближнього, і згине той, то продадуть вола живого, а гроші за нього поділять пополовині, і також загинулого поділять пополовині.
36. А коли буде відоме, що віл був битливим і вчора й третього дня, а власник його не пильнував його, то конче нехай відшкодує вола за того вола, а забитий буде йому.

Вихід 22:1-29
1. (21-37) Коли хто вкраде вола або овечку, і заріже його або продасть його, то відшкодує п'ять штук великої худоби за вола того, а чотири дрібної худоби за ту овечку.
2. (22-1) Коли злодій буде зловлений в підкопі, і буде побитий так, що помре, то нема провини крови на тому, хто побив.
3. (22-2) Але як засвітило сонце над ним, то є на ньому провина крови. Злодій конче відшкодує, а якщо він нічого не має, то буде проданий за свою крадіжку.
4. (22-3) Якщо та крадіжка справді буде знайдена в руці його живою, від вола аж до осла, до ягняти, то нехай відшкодує удвоє.
5. (22-4) Коли хто випасе поле або виноградника, і пустить свою худобу й буде випасати на чужому полі, відшкодує найліпшим із поля свого й найліпшим із свого виноградника.
6. (22-5) Коли вийде огонь і попаде на тернину, і буде спалена скирта, або збіжжя стояче, або поле, конче відшкодує той, хто запалив пожежу.
7. (22-6) Коли хто дасть своєму ближньому срібло або посуд на збереження, а воно буде вкрадене з дому того чоловіка, якщо буде знайдений злодій, нехай відшкодує вдвоє.
8. (22-7) Якщо ж злодій не буде знайдений, то власник дому буде приведений до суддів, на присягу, що не простягав своєї руки на працю свого ближнього.
9. (22-8) У кожній справі провини, про вола, про осла, про овечку, про одіж, про все згублене, про яке хто скаже, що це його, нехай справа обох прийде до судді. Кого суддя визнає за винного, той відшкодує вдвоє своєму ближньому.
10. (22-9) Коли хто дасть своєму ближньому на збереження осла, або вола, або овечку, чи яку іншу худобину, а вона згине, або буде скалічена, або буде заграбована, і ніхто того не бачив,
11. (22-10) присяга Господня нехай буде між обома, що він не простяг своєї руки на власність свого ближнього, а власник її нехай забере, а позваний не буде відшкодувати.
12. (22-11) А якщо справді буде вкрадена від нього, то нехай відшкодує власникові її.
13. (22-12) Якщо дійсно буде розшарпана вона, нехай принесе її як свідоцтво, а за розшарпане він не відшкодує.
14. (22-13) А коли хто позичить від свого ближнього худобину, а вона буде скалічена або згине, а власник її не був із нею, то конче відшкодує;
15. (22-14) якщо ж її власник був із нею, не відшкодує. А якщо худобина була найнята, то піде та шкода в заплату її.
16. (22-15) А коли хто підмовить дівчину, яка не заручена, і ляже з нею, то нехай дасть їй віно, і візьме її собі за жінку.
17. (22-16) Якщо батько її справді відмовить віддати її йому, нехай відважить срібла згідно з віном дівочим.
18. (22-17) Чарівниці не зоставиш при житті.
19. (22-18) Кожен, хто зляжеться з худобиною, конче буде забитий.
20. (22-19) Кожен, хто приносить жертву богам, крім Бога Одного, підпадає закляттю.
21. (22-20) А приходька не будеш утискати та гнобити його, бо й ви були приходьками в єгипетськім краї.
22. (22-21) Жодної вдови та сироти не будеш гнобити;
23. (22-22) якщо ж ти справді гнобитимеш їх, то коли вони, кличучи, кликатимуть до Мене, то конче почую їхній зойк,
24. (22-23) і розпалиться гнів Мій, і повбиваю вас мечем, і стануть жінки ваші вдовами, а діти ваші сиротами.
25. (22-24) Якщо позичиш гроші народові Моєму, бідному, що з тобою, то не будь йому, як суворий позичальник, не покладеш на нього лихви.
26. (22-25) Якщо дійсно візьмеш у заставу одежу ближнього свого, то вернеш її йому до заходу сонця,
27. (22-26) бо вона єдине накриття його, вона одіж на тіло його; на чому він буде лежати? І станеться, коли буде він кликати до Мене, то почую, бо Я милосердний.
28. (22-27) Бога не будеш лихословити, а начальника в народі твоїм не будеш проклинати.
29. (22-28) Не будеш спізнюватися, щодо жертов, із щедрістю збіжжя та з плинами твоїми. Перворідного з синів своїх даси Мені.

Псалми 18:45-50
45. (18-46) в'януть чужинці і тремтять у твердинях своїх...
46. (18-47) Живий Господь, і благословенна будь, скеле моя, і нехай Бог спасіння мойого звеличиться,
47. (18-48) Бог, що помсти за мене дає, і що народи під мене підбив,
48. (18-49) що рятує мене від моїх ворогів, Ти звеличив мене над повстанців на мене, спасаєш мене від насильника!
49. (18-50) Тому то хвалю Тебе, Господи, серед народів, і Йменню Твоєму співаю!
50. (18-51) Ти Своєму цареві спасіння побільшуєш, і милість вчиняєш Своєму помазанцеві Давиду й насінню його аж навіки.

Приповісті 6:26-29
26. бо вартість розпусної жінки то боханець хліба, а жінка заміжня вловлює душу цінну...
27. Чи візьме людина огонь на лоно своє, і одіж її не згорить?
28. Чи буде людина ходити по вугіллю розпаленому, і не попаляться ноги її?
29. Так і той, хто вчащає до жінки свого ближнього: не буде некараним кожен, хто доторкнеться до неї!

Матвія 23:1-22
1. Тоді промовив Ісус до народу й до учнів Своїх,
2. і сказав: На сидінні Мойсеєвім усілися книжники та фарисеї.
3. Тож усе, що вони скажуть вам, робіть і виконуйте; та за вчинками їхніми не робіть, бо говорять вони та не роблять того!
4. Вони ж в'яжуть тяжкі тягарі, і кладуть їх на людські рамена, самі ж навіть пальцем своїм не хотять їх порушити...
5. Усі ж учинки свої вони роблять, щоб їх бачили люди, і богомілля свої розширяють, і здовжують китиці.
6. І люблять вони передніші місця на бенкетах, і передніші лавки в синагогах,
7. і привіти на ринках, і щоб звали їх люди: Учителю!
8. А ви вчителями не звіться, бо один вам Учитель, а ви всі брати.
9. І не називайте нікого отцем на землі, бо один вам Отець, що на небі.
10. І не звіться наставниками, бо один вам Наставник, Христос.
11. Хто між вами найбільший, хай слугою вам буде!
12. Хто бо підноситься, буде понижений, хто ж понижується, той піднесеться.
13. Горе ж вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що перед людьми зачиняєте Царство Небесне, бо й самі ви не входите, ані тих, хто хоче ввійти, увійти не пускаєте!
14. Горе ж вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що вдовині хати поїдаєте, і напоказ молитесь довго, через те осуд тяжчий ви приймете!
15. Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що обходите море та землю, щоб придбати нововірця одного; а коли те стається, то робите його сином геєнни, вдвоє гіршим від вас!
16. Горе вам, проводирі ви сліпі, що говорите: Коли хто поклянеться храмом, то нічого; а хто поклянеться золотом храму, то той винуватий.
17. Нерозумні й сліпі, що бо більше: чи золото, чи той храм, що освячує золото?
18. І: Коли хто поклянеться жертівником, то нічого, а хто поклянеться жертвою, що на нім, то він винуватий.
19. Нерозумні й сліпі, що бо більше: чи жертва, чи той жертівник, що освячує жертву?
20. Отож, хто клянеться жертівником, клянеться ним та всім, що на ньому.
21. І хто храмом клянеться, клянеться ним та Тим, Хто живе в нім.
22. І хто небом клянеться, клянеться Божим престолом і Тим, Хто на ньому сидить.