| Захарія 4:1-13 |
| 1. І вернувся той Ангол, що говорив зо мною, і збудив мене, як чоловіка, якого будять зо сну його. |
| 2. І сказав він до мене: Що ти бачиш? А я відказав: Бачу я, ось світильник, увесь із золота, і чаша на верху його, і сім лямпад його на ньому, і по сім рурочок для лямпад, що на верху його. |
| 3. І дві оливки на ньому, одна з правиці чаші, а одна на лівиці її. |
| 4. І говорив я й сказав до Ангола, що говорив зо мною, кажучи: Що це, мій пане? |
| 5. І відповів Ангол, що говорив зо мною, та й сказав мені: Чи ж ти не знаєш, що це таке? А я відказав: Ні, пане! |
| 6. І відповів він, і сказав мені, говорячи: Оце таке Господнє слово до Зоровавеля: Не силою й не міццю, але тільки Моїм Духом, говорить Господь Саваот. |
| 7. Хто ти, горо велика? Перед Зоровавелем ти станеш рівниною. І він винесе наріжного каменя при криках: Милість, милість йому! |
| 8. І було мені слово Господнє таке: |
| 9. Зоровавелеві руки заклали цей дім, і руки його викінчать, і ти пізнаєш, що Господь Саваот послав мене до вас. |
| 10. Бо хто буде погорджувати днем малих речей? Але будуть тішитися, і будуть дивитись на теслярського виска в руці Зоровавеля ті семеро, Господні очі, що ходять по всій землі. |
| 11. І заговорив я та й до нього сказав: Що це за дві оливки праворуч свічника й ліворуч його? |
| 12. І заговорив я вдруге, та й до нього сказав: Що це за дві галузки оливок, що через дві золоті рурки виливають з себе золото? |
| 13. І сказав він до мене, говорячи: Хіба ти не знаєш, що це? А я відказав: Ні, пане! |
| Захарія 5:1-11 |
| 1. І знову підніс я свої очі, та й побачив, аж ось летить звій. |
| 2. І сказав він до мене: Що ти бачиш? А я відказав: Я бачу летючого звоя. Довжина його двадцять мірою ліктем, а ширина його десять ліктів. |
| 3. І сказав він мені: Це те прокляття, що виходить на поверхню всієї землі. Бо кожен злодій буде безкарний згідно з тим, що з цього боку звою написане, і кожен, хто присягає ложно, буде безкарний згідно з тим, що з того боку звою написане. |
| 4. І привів Я його, прокляття, говорить Господь Саваот, і прийде воно до дому злодія, і до дому того, хто ложно присягає Йменням Моїм, і воно міцно осядеться в середині дому його, і вигубить його, і дерева його та каміння його. |
| 5. І вийшов той Ангол, що говорив зо мною, та й до мене сказав: Зведи но свої очі й побач, що це виходить? |
| 6. І сказав я: Що це таке? А він відказав: Це ефа, що виходить. І ще він сказав: Це їхнє око в усьому Краї. |
| 7. Аж ось піднялася олив'яна покришка, а це була одна жінка, що сиділа посеред ефи. |
| 8. І він сказав: Це та несправедливість. І кинув її до середини ефи, і кинув олив'яного куска до її отвору. |
| 9. І звів я очі свої та й побачив, аж ось дві жінки виходять, і вітер гудів в їхніх крилах, а їхні крила як крила чорногуза. І підняли вони ефу між землею та між небом. |
| 10. І сказав я до Ангола, що зо мною говорив: Куди вони несуть цю ефу? |
| 11. І сказав він до мене: Щоб збудувати їй дім у краю Шін'ар. А коли він буде поставлений, то буде покладена там на місці своєму. |
| Захарія 6:1-15 |
| 1. І знову звів я очі свої та й побачив, аж ось чотири колесниці виходять з-між двох гір, а ті гори гори з міді. |
| 2. В колесниці першій коні червоні, а в колесниці другій коні чорні, |
| 3. а в колесниці третій коні білі, а в колесниці четвертій коні пасасті, міцні. |
| 4. І відповів я та й сказав до Ангола, що говорив зо мною: Що це таке, мій пане? |
| 5. І Ангол відповів та й сказав до мене: Це чотири небесні вітри, що виходять після стояння перед Господом усієї землі. |
| 6. У котрім коні чорні, ті виходять до північного краю, а ті білі вийшли за ними, а ті пасасті вийшли до південного краю, |
| 7. а ті сильні вийшли й шукали ходи, щоб перейти по землі. І він сказав: Ідіть, ходіть по землі! І ходили вони по землі. |
| 8. І кликнув він до мене й казав мені, говорячи: Побач, ті, що вийшли до північного краю, заспокоїли духа мого в північному краї. |
| 9. І було мені слово Господнє таке: |
| 10. Візьми від вигнання, від Хелдая, і від Товійї, і від Єдаї, і прийдеш ти того дня, і ввійдеш до дому Йошійї, Цефанієвого сина, що прийшли з Вавилону. |
| 11. І візьмеш срібло та золото, і зробиш корону, і покладеш на голову Ісуса, Єгосадакового сина, великого священика. |
| 12. І скажеш до нього, говорячи: Так говорить Господь Саваот, промовляючи: Оце муж, Цема ім'я йому, і зо свого місця виросте він, і збудує храма Господнього. |
| 13. І він збудує храма Господнього, і він буде носити величність, і сяде, і буде панувати на троні своєму, і він стане священиком на троні своєму, і рада миру буде поміж ними обома. |
| 14. А ті корони будуть Хелдаєві, і Товійї, і Єдаї, і Хенові, сину Цефанії, на пам'ятку в храмі Господньому. |
| 15. І далекі прийдуть, і побудують у храмі Господньому, і ви пізнаєте, що Господь Саваот послав мене до вас. І це станеться, якщо ви конче будете слухати голосу Господа, вашого Бога! |
| Псалми 148:1-6 |
| 1. Алілуя! Хваліте Господа з небес, хваліте Його в висоті! |
| 2. Хваліте Його, всі Його Анголи, хваліте Його, усі війська Його: |
| 3. Хваліте Його, сонце й місяцю, хваліте Його, усі зорі ясні! |
| 4. Хваліте Його, небеса із небес, та води, що над небесами! |
| 5. Нехай Господа хвалять вони, бо Він наказав, і створились вони, |
| 6. Він їх поставив на вічні віки, дав наказа, і не переступлять його! |
| Приповісті 30:24-28 |
| 24. Оці ось чотири малі на землі, та вони вельми мудрі: |
| 25. мурашки, не сильний народ, та поживу свою заготовлюють літом; |
| 26. борсуки, люд не сильний, та в скелі свій дім вони ставлять; |
| 27. немає царя в сарани, але вся вона в строї бойовім виходить; |
| 28. павук тільки лапками пнеться, та він і в палатах царських! |
| Одкровення 17:1-18 |
| 1. І прийшов один із семи Анголів, що мають сім чаш, і говорив зо мною, кажучи: Підійди, я покажу тобі засудження великої розпусниці, що сидить над багатьма водами. |
| 2. З нею розпусту чинили земні царі, і вином розпусти її впивались мешканці землі. |
| 3. І в дусі повів він мене на пустиню. І побачив я жінку, що сиділа на червоній звірині, переповненій іменами богозневажними, яка мала сім голів і десять рогів. |
| 4. А жінка була одягнена в порфіру й кармазин, і приоздоблена золотом і дорогоцінним камінням та перлами. У руці своїй мала вона золоту чашу, повну гидоти та нечести розпусти її. |
| 5. А на чолі її було написане ім'я, таємниця: Великий Вавилон, мати розпусти й гидоти землі. |
| 6. І бачив я жінку, п'яну від крови святих і від крови мучеників Ісусових, і, бачивши її, дивувався я дивом великим. |
| 7. А Ангол промовив до мене: Чого ти дивуєшся? Я скажу тобі таємницю жінки й звірини, яка носить її, яка має сім голів і десять рогів. |
| 8. Звірина, яку бачив я, була і нема, і має вийти з безодні і піде вона на погибіль. А мешканці землі, що їхні імена не записані в книгу життя від закладин світу, дивуватися будуть, як побачать, що звірина була і нема, і з'явиться. |
| 9. Тут розум, що має він мудрість. Сім голів це сім гір, що на них сидить жінка. І сім царів, |
| 10. п'ять їх упало, один є, другий іще не прийшов, а як прийде, то мусить він трохи пробути. |
| 11. І звірина, що була і нема, і вона сама восьма й з сімох, і йде на погибіль. |
| 12. А десять тих рогів, що бачив ти їх, то десять царів, що ще не прийняли царства, але приймуть владу царську із звіриною на одну годину. |
| 13. Вони мають одну думку, а силу та владу свою віддадуть звірині. |
| 14. Вони воюватимуть проти Агнця та Агнець переможе їх, бо Він Господь над панами та Цар над царями. А ті, хто з Ним, покликані, і вибрані, і вірні. |
| 15. І говорить до мене: Води, що бачив ти їх, де сидить та розпусниця, то народи та люди, і племена та язики. |
| 16. А десять рогів, що ти бачив їх, та звірина, вони зненавидять розпусницю, спустошать її й обнажать, і з'їдять її тіло, і огнем її спалять. |
| 17. Бо Бог дав їм до серця, щоб волю чинили Його, маючи одну думку, і щоб царство своє віддали звірині, аж поки не виповняться слова Божі. |
| 18. А жінка, яку ти бачив, то місто велике, що панує над царями земними. |