| Єзекіїль 31:1-18 |
| 1. І сталося за одинадцятого року, третього місяця, першого дня місяця, було мені слово Господнє таке: |
| 2. Сину людський, скажи фараонові, цареві єгипетському, та до його многолюдства: До кого ти вподоблюєшся в своїй величі? |
| 3. Ось Ашшур, кедр на Ливані, з прекрасними галузками, з тінистою гущавиною, і високорослий, і аж між хмарами буде верховіття його. |
| 4. Води його виховали, безодня його викохала, він річки свої попровадив навколо свого насадження, а канали свої посилав до всіх дерев польових. |
| 5. Тому його зріст став вищий від усіх польових дерев, і помножилися галузки його, і від великої води його віття повидовжувалось, коли вигнався він. |
| 6. В його віттях кублилося все птаство небесне, а під його галузками родилася всяка польова звірина, а в його тіні сиділи всі численні народи. |
| 7. І був він уродливий висотою свого зросту, довготою галузок своїх, бо його корінь був при великих водах. |
| 8. Кедри в Божому садку не були рівні йому, кипариси не були подібні до галузок його, а платани не були, як його віття. Жодне дерево в Божому садку не було подібне до нього красою своєю! |
| 9. Я оздобив його ряснотою галузок його, і йому заздрили всі еденські дерева, що в Божому садку. |
| 10. Тому так сказав Господь Бог: За те, що ти повищився зростом, і дав верховіття своє аж між хмари, і повищилося серце його, коли він став високим, |
| 11. то дай його в руку сильного з народів, він конче зробить йому за його беззаконня, за це Я вигнав його! |
| 12. І витяли його чужі, насильники народів, і повідкидали його. На гори й на всі долини попадали галузки його, і було поламане віття його по всіх потоках землі, а всі народи землі повиходили з тіні його й покинули його. |
| 13. Над його руїнами пробувало все небесне птаство, а при галуззях його була всяка польова звірина, |
| 14. щоб не повищувалися своїм зростом усі дерева при воді, і не давали свого верховіття поміж хмари, і не ставали у своїй величі сильні між ними, що п'ють воду, бо всі вони віддані смерті до підземного краю серед людських синів, до тих, хто сходить до могили. |
| 15. Так говорить Господь Бог: Того дня, коли він зійшов до шеолу, учинив Я жалобу, закрив над ними безодню, затримав його річки, і була стримана велика вода, і затемнив над ним Лівана, а всі польові дерева помліли над ним. |
| 16. Від гуку упадку його Я вчинив тремтячими народи, коли Я знизив його до шеолу з тими, що сходять до гробу. І потішилися в підземному краї всі еденські дерева, добірне та добре Ливанське, всі, що п'ють воду. |
| 17. Також вони зійшли з ними до шеолу, до побитих мечем, що сиділи, як його помічники, в його тіні серед народів. |
| 18. До кого став ти так подібний у славі та в великості серед еденських дерев? І будеш ти знижений з еденськими деревами до підземного краю, посеред необрізанців будеш лежати з пробитими мечем. Це фараон та все многолюдство його, говорить Господь Бог. |
| Єзекіїль 32:1-32 |
| 1. І сталося за дванадцятого року, дванадцятого місяця, третього дня місяця, було мені слово Господнє таке: |
| 2. Сину людський, здійми пісню жалобную на фараона, єгипетського царя, та й скажеш йому: Левчукові з народів подібний ти був, а тепер ти мов морська потвора, виприскуєш воду по ріках своїх, і скаламучуєш воду ногами своїми, болотиш ти їхні річки! |
| 3. Отак Господь Бог промовляє: Але сітку Свою розтягну Я на тебе через збори численних народів, і тебе Своїм неводом витягну! |
| 4. І викину зразу на землю тебе, і кину тебе Я на поле широке, і над тобою спочине всяке птаство небесне, і тобою насичу звірину всієї землі... |
| 5. І дам твоє м'ясо на гори, а трупом твоїм Я долини наповню... |
| 6. І землю, де пливаєш ти, аж до гір напою її кров'ю твоєю, тобою наповняться річища... |
| 7. А коли Я тебе погашу, то небо закрию, а зорі його позатемнюю, сонце хмарою вкрию його, а місяць не буде світити свого світла... |
| 8. Всі світила, що світять на небі, позатемнюю їх над тобою, і дам темноту понад краєм твоїм, говорить Господь Бог! |
| 9. І занепокою Я серце численних народів, коли вість рознесу про руїну твою між народами аж до країв, яких ти не знав. |
| 10. І остовпіють численні народи з-за тебе, а їхні царі затремтять через тебе в страху, як буду махати мечем Своїм Я перед їхнім обличчям, і тремтітиме кожен щохвилі за душу свою в дні упадку твого... |
| 11. Бо так Господь Бог промовляє: Меч царя вавилонського прийде на тебе! |
| 12. Мечами хоробрих Я порозкидаю твоє многолюдство. Усі вони насильники народів, і гордість Єгипту понищать вони, і все многолюдство його буде вигублене... |
| 13. І вигублю ввесь його скот при водах великих, і не буде вже їх каламутити людська нога, і копито скотини не буде вже їх каламутити. |
| 14. Тоді їхні води очищу, а їхні річки попроваджу, неначе оливу, говорить Господь Бог. |
| 15. Коли оберну Я єгипетський край на спустошення, і край опустошений буде від усього, що в нім, коли Я поб'ю всіх тих, що замешкують в ньому, то пізнають вони, що Я то Господь!... |
| 16. Оце пісня жалобна, і будуть жалобно співати її, дочки народів будуть співати жалобно її, про Єгипет та про все многолюдство його будуть жалобно співати її, говорить Господь Бог. |
| 17. І сталося за дванадцятого року, п'ятнадцятого дня місяця, було мені слово Господнє таке: |
| 18. Сину людський, жалобно заголоси про многолюдство Єгипту, і скинь його, його та дочок потужних народів до підземного краю із тими, хто сходить в могилу! |
| 19. Від кого ти став приємніший? Зійди й покладись з необрізанцями! |
| 20. Попадають серед пробитих мечем, меч даний на те, із ним ляжуть його всі народи... |
| 21. Будуть йому говорити сильніші з хоробрих з-посеред шеолу із помічниками: Посходили, полягали ці необрізанці, побиті мечем: |
| 22. Там Ашшур і всі збори його, навколо нього гроби його, всі побиті вони, від меча всі попадали, |
| 23. що були його гроби найглибше в могилі, і був його полк біля гробу його, всі побиті вони, від меча всі попадали, що ширили жах по краю живих... |
| 24. Там Елам та ввесь натовп його коло гробу його, всі побиті вони, від меча всі попадали, що зійшли необрізанцями до підземного краю, що ширили жах свій по краю живих, і понесли ганьбу свою з тими, хто сходить в могилу... |
| 25. Дали йому ложе посеред побитих зо всім многолюдством його, гроби його коло нього, всі вони необрізанці, побиті мечем, бо ширили жах свій по краю живих і понесли ганьбу свою з тими, хто сходить в могилу, посеред побитих покладений він... |
| 26. Там Мешех, Тувал та все многолюдство його, гроби його коло нього, всі вони необрізанці, побиті мечем, бо ширили жах свій по краю живих... |
| 27. І не будуть лежати із лицарями, що попадали із необрізанців, що зійшли до шеолу з військовим знаряддям своїм, і поклали свої мечі під свої голови, і їхня провина на їхніх костях, бо жах перед лицарями був у краї живих, |
| 28. а ти розпорошений між необрізанцями, і поляжеш із тими, хто побитий мечем... |
| 29. Там Едом, і царі його, і князі всі його, що при всій своїй силі були зложені з побитими мечами, вони ляжуть з необрізанцями та з тими, хто сходить в могилу... |
| 30. Там північні князі, всі вони й всі сидоняни, що посходили разом з побитими, хоч був жах від їхньої міці, були посоромлені, і полягали вони, необрізанці, з побитими мечем, і свою ганьбу понесли із тими, хто сходить в могилу... |
| 31. Фараон їх побачить, і потішиться всім многолюдством своїм, мечем побитий фараон та все його військо, говорить Господь Бог!... |
| 32. Бо поширю Я жах Свій на землю живих, і буде покладений серед необрізанців з побитими мечем фараон та усе многолюдство його, говорить Господь Бог! |
| Псалми 130:1-4 |
| 1. Пісня прочан. З глибини я взиваю до Тебе, о Господи: |
| 2. Господи, почуй же мій голос! Нехай уші Твої будуть чулі на голос благання мого! |
| 3. Якщо, Господи, будеш зважати на беззаконня, хто встоїть, Владико? |
| 4. Бо в Тебе пробачення, щоб боятись Тебе... |
| Приповісті 28:28-28 |
| 28. Коли підіймаються люди безбожні, людина ховається, а як гинуть вони, то множаться праведні. |
| Якова 1:1-27 |
| 1. Яків, раб Бога й Господа Ісуса Христа, дванадцятьом племенам, які в Розпорошенні, вітаю я вас! |
| 2. Майте, брати мої, повну радість, коли впадаєте в усілякі випробовування, |
| 3. знаючи, що досвідчення вашої віри дає терпеливість. |
| 4. А терпеливість нехай має чин досконалий, щоб ви досконалі та бездоганні були, і недостачі ні в чому не мали. |
| 5. А якщо кому з вас не стачає мудрости, нехай просить від Бога, що всім дає просто, та не докоряє, і буде вона йому дана. |
| 6. Але нехай просить із вірою, без жадного сумніву. Бо хто має сумнів, той подібний до морської хвилі, яку жене й кидає вітер. |
| 7. Нехай бо така людина не гадає, що дістане що від Господа. |
| 8. Двоєдушна людина непостійна на всіх дорогах своїх. |
| 9. А понижений брат нехай хвалиться високістю своєю, |
| 10. а багатий пониженням своїм, бо він промине, як той цвіт трав'яний, |
| 11. бо сонце зійшло зо спекотою, і траву посушило, і відпав цвіт її, і зникла краса її виду... Так само зів'яне й багатий у дорогах своїх! |
| 12. Блаженна людина, що витерпить пробу, бо, бувши випробувана, дістане вінця життя, якого Господь обіцяв тим, хто любить Його. |
| 13. Випробовуваний, хай не каже ніхто: Я від Бога спокушуваний. Бо Бог злом не спокушується, і нікого Він Сам не спокушує. |
| 14. Але кожен спокушується, як надиться й зводиться пожадливістю власною. |
| 15. Пожадливість потому, зачавши, народжує гріх, а зроблений гріх народжує смерть. |
| 16. Не обманюйтесь, брати мої любі! |
| 17. Усяке добре давання та дар досконалий походить згори від Отця світил, що в Нього нема переміни чи тіні відміни. |
| 18. Захотівши, Він нас породив словом правди, щоб ми стали якимсь первопочином творів Його. |
| 19. Отож, мої брати любі, нехай буде кожна людина швидка послухати, забарна говорити, повільна на гнів. |
| 20. Бо гнів людський не чинить правди Божої. |
| 21. Тому то відкиньте всіляку нечисть та залишок злоби, і прийміть із лагідністю всіяне слово, що може спасти ваші душі. |
| 22. Будьте ж виконавцями слова, а не слухачами самими, що себе самих обманюють. |
| 23. Бо хто слухач слова, а не виконавець, той подібний людині, що риси обличчя свого розглядає у дзеркалі, |
| 24. бо розгляне себе та й відійде, і зараз забуде, яка вона є. |
| 25. А хто заглядає в закон досконалий, закон волі, і в нім пробуває, той не буде забудько слухач, але виконавець діла, і він буде блаженний у діянні своїм! |
| 26. Коли ж хто гадає, що він побожний, і свого язика не вгамовує, та своє серце обманює, марна побожність того! |
| 27. Чиста й непорочна побожність перед Богом і Отцем оця: зглянутися над сиротами та вдовицями в утисках їхніх, себе берегти чистим від світу. |