| Єзекіїль 21:1-32 |
| 1. (21-6) І було мені слово Господнє таке: |
| 2. (21-7) Сину людський, зверни ти обличчя своє до Єрусалиму, і крапай словами на святині, і пророкуй на землю Ізраїлеву. |
| 3. (21-8) І скажи Ізраїлевій землі: Так говорить Господь: Ото Я проти тебе, і меча Свого витягну з піхви його, і витну з тебе справедливого й несправедливого. |
| 4. (21-9) Через те, що Я витну з тебе справедливого й несправедливого, тому вийде Мій меч проти кожного тіла від півдня на північ. |
| 5. (21-10) І кожне тіло пізнає, що Я Господь, витяг меча Свого з піхви його, уже не вернеться він! |
| 6. (21-11) А ти, сину людський, стогни, ніби мав би ти зламані стегна, і гірко стогни на їхніх очах! |
| 7. (21-12) І буде, коли тобі скажуть: Чого то ти стогнеш? то скажеш: На звістку, що йде, і кожне серце розтане, і всякі руки ослабнуть, і погасне всякий дух, і всі коліна зайдуться водою! Оце прийде та станеться, каже Господь Бог. |
| 8. (21-13) І було мені слово Господнє таке: |
| 9. (21-14) Сину людський, пророкуй і кажи: Так говорить Господь: Скажи: Меч, меч, нагострений він та блискучий! |
| 10. (21-15) Щоб приносити жертву нагострений він, щоб блищати він був полірований. Хіба будемо радіти? Хіба жезло сина Мого легковажить усякеє дерево? |
| 11. (21-16) І дали його виполірувати, щоб узяти в долоню. Це нагострений меч, і він полірований, щоб дати його в руку вбивця... |
| 12. (21-17) Кричи та реви, сину людський, бо він проти народу Мого, він проти всіх князів Ізраїлевих, їх віддано мечеві з народом Моїм, тому вдарся по стегнах! |
| 13. (21-18) Та він уже випробуваний. Та що ж тепер, коли йому жезло обридло? Він не встоїть, каже Господь Бог. |
| 14. (21-19) А ти, сину людський, пророкуй, і вдар долонею об долоню, і нехай меч подвоїться та потроїться! Це меч побитих, великий меч забитого, що кружляє довкола них. |
| 15. (21-20) Щоб стопилося серце й полягло якнайбільше при всіх їхніх брамах, Я дам різанину меча. О горе, він справді зроблений блискучим, виполіруваним на різанину! |
| 16. (21-21) Об'єднайся, праворуч іди, зверни ліворуч, іди, куди тільки звернене буде вістря твоє... |
| 17. (21-22) І Я вдарю долоню Свою об долоню Свою, і Свою лють заспокою. Я, Господь, це прорік! |
| 18. (21-23) І було мені слово Господнє таке: |
| 19. (21-24) А ти, сину людський, признач собі дві дорозі, якими прибуде меч вавилонського царя. Вони вийдуть обидві із краю одного, а ти вистругай дороговказну руку, на початку дороги до міста її вистругай. |
| 20. (21-25) Признач дорогу, якою прибуде меч до Рабби Аммонових синів та до Юди в укріплений Єрусалим. |
| 21. (21-26) Бо цар вавилонський став на роздоріжжі, на початку двох доріг. Щоб ворожити чарами, трясе він стрілами, питає домашніх божків, розглядає печінку. |
| 22. (21-27) У правиці його був чар на Єрусалим, щоб поставити муроломи, щоб відкрити уста на крик, щоб підняти голос окриком, щоб поставити муроломи на брами, щоб насипати вала, щоб збудувати башту. |
| 23. (21-28) Але буде це їм в їхніх очах, як чарування марнотне, буде для них заприсяження присягами, та він згадає провину, щоб були вони схоплені. |
| 24. (21-29) Тому так говорить Господь Бог: За те, що ви згадуєте свої провини, що відкриваєте ваші гріхи, щоб бачені були ваші гріхи ваших учинків, за те, що ви пригадуєте, у ворожі руки схоплені будете! |
| 25. (21-30) А ти, недостойний, несправедливий князю Ізраїлів, що надійшов його день у час провини кінцевої, |
| 26. (21-31) так говорить Господь Бог: Зняти завоя й скинути корону! Це не зостанеться так, піднесеться низьке, а високе понизиться! |
| 27. (21-32) Руїною, руїною, руїною покладу його! Та цього не станеться, аж поки не прийде Той, Хто має право, і Я Йому дам! |
| 28. (21-33) А ти, сину людський, пророкуй та й скажеш: Так говорить Господь Бог на Аммонових синів та про їхню ганьбу: І скажеш: Меч, меч відкритий на різанину, блискучий, щоб блищав, як та блискавка, |
| 29. (21-34) для тебе бачили обманні видіння, пророкували для тебе неправду, щоб посадити його на шию недостойних злочинців, яких день прийде в час кари кінцевої. |
| 30. (21-35) Верни ж меча до піхви його! У місці, де створений ти, у краю походження твого осуджу Я тебе! |
| 31. (21-36) І виллю на тебе Свій гнів, в огні пересердя Свого на тебе дмухну, і дам тебе в руку людей зухвалих, які знищення замишляють! |
| 32. (21-37) Ти станеш огневі на їжу, твоя кров буде серед землі, не згадають про тебе, бо Я, Господь, говорив це! |
| Єзекіїль 22:1-31 |
| 1. І було мені слово Господнє таке: |
| 2. А ти, сину людський, чи будеш судити, чи судитимеш ти місто крови? І завідом його про всі гидоти його, |
| 3. та й скажеш: Так говорить Господь Бог: Місто проливає кров у своїй середині, щоб прийшов його час, і робить божків собі, щоб занечищуватися! |
| 4. Кров'ю, що ти проливала, о дочко Єрусалиму, грішила ти, а божками, яких ти робила, занечистилася, і наблизила свої дні, і прийшла аж до своїх років. Тому дам тебе народам на ганьбу, і на посміховисько для всіх країв! |
| 5. Близькі та далекі від тебе насміхаються з тебе, нечистойменна, багатозаколотна! |
| 6. Ось Ізраїлеві князі, кожен за раменом своїм, були в тебе, щоб кров проливати. |
| 7. Батька та матір у тебе легковажать, чужинцеві роблять утиск серед тебе, сироту та вдову пригнічуть у тебе. |
| 8. Моїми святощами ти погорджуєш, а суботи Мої зневажаєш. |
| 9. У тебе є наклепники, щоб кров проливати, і на пагірках їдять у тебе, розпусту чинять серед тебе. |
| 10. Наготу батька в тебе відкривають, жінку, у часі її місячної нечистоти, безчестять у тебе. |
| 11. І один робить гидоту з жінкою свого ближнього, а той занечищує розпустою невістку свою, а той безчестить у тебе сестру свою, дочку батька свого... |
| 12. Підкуп беруть у тебе, щоб кров проливати, лихву та відсотка береш ти й ошукуєш утиском ближніх своїх. А Мене ти забуваєш, говорить Господь Бог... |
| 13. І ось сплеснув Я руками Своїми за твою кривду, яку ти робила, та за кровопролиття твої, що були в тебе. |
| 14. Чи встоїть твоє серце, чи будуть міцні твої руки на ті дні, що Я буду з тобою чинити? Я, Господь, говорив це й зробив! |
| 15. І розпорошу тебе серед народів, і розсиплю тебе по краях, і викину твою нечистість із тебе. |
| 16. І станеш ти збезчещеною через себе на очах народів, і пізнаєш, що Я Господь!... |
| 17. І було мені слово Господнє таке: |
| 18. Сину людський, дім Ізраїлів став мені за жужелицю; усі вони мідь, і цина, і залізо, і оливо в середині горна, жужелицею срібла сталися. |
| 19. Тому так говорить Господь Бог: За те, що всі ви стали жужелицею, тому ось Я позбираю вас до середині Єрусалиму. |
| 20. Як збирають срібло, і мідь, і залізо, і оливо, і цину до середини горна, щоб дмухати на нього огнем, щоб розтопити, так зберу у Своїм гніві та в люті Своїй, і покладу, і розтоплю вас! |
| 21. І позбираю вас, і дмухну на вас огнем Свого гніву, і ви будете розтоплені в середині його... |
| 22. Як розтоплюється срібло в середині горна, так будете розтоплені ви в середині його, і пізнаєте, що Я, Господь, вилив гнів Свій на вас!... |
| 23. І було мені слово Господнє таке: |
| 24. Сину людський, скажи до неї: Ти земля неочищена, у дні гніву дощем не политая! |
| 25. Змова її пророків серед нього, як ревучий лев, що здобич шматує: жеруть душу, маєток та багатство забирають, прибільшують удів її в середині її. |
| 26. Священики її ламають Закона Мого, і зневажають Мої святощі, не розрізняють між святим та несвятим, і не оголошують різниці між нечистим та чистим, від субіт Моїх закривають свої очі. І був Я зневажений серед них. |
| 27. Князі її в середині її, немов ті вовки, що здобич шматують, щоб розливати кров, щоб губити душі ради користи. |
| 28. А пророки її все замазують болотом, бачать марноту, і чарують собі неправдою, вони кажуть: Так говорить Господь Бог, а Господь не говорив... |
| 29. Народи Краю тиснуть утиском та грабують грабунком, а вбогого та бідака гноблять, а чужинця тиснуть у безправ'ї... |
| 30. І шукав Я між ними чоловіка, що поставив би загороду, і став би в виломі перед Моїм обличчям за цей Край, щоб Я не знищив його, та Я не знайшов! |
| 31. І Я вилив на них Свій гнів, огнем пересердя Свого повигублював їх, їхню дорогу Я дав на їхню голову, каже Господь Бог... |
| Псалми 126:1-6 |
| 1. Пісня прочан. Як вертався Господь із полоном Сіону, то були ми немов би у сні... |
| 2. Наші уста тоді були повні веселощів, а язик наш співання! Казали тоді між народами: Велике вчинив Господь з ними! |
| 3. Велике вчинив Господь з нами, були радісні ми! |
| 4. Вернися ж із нашим полоном, о Господи, немов ті джерела, на південь! |
| 5. Хто сіє з слізьми, зо співом той жне: |
| 6. все ходить та плаче, хто носить торбину насіння на посів, та вернеться з співом, хто носить снопи свої! |
| Приповісті 28:23-23 |
| 23. Хто напоумляє людину, той знаходить вкінці більшу ласку, ніж той, хто лестить язиком. |
| Євреїв 10:19-39 |
| 19. Отож, браття, ми маємо відвагу входити до святині кров'ю Ісусовою, |
| 20. новою й живою дорогою, яку нам обновив Він через завісу, цебто через тіло Своє, |
| 21. маємо й Великого Священика над домом Божим, |
| 22. то приступімо з щирим серцем, у повноті віри, окропивши серця від сумління лукавого та обмивши тіла чистою водою! |
| 23. Тримаймо непохитне визнання надії, вірний бо Той, Хто обіцяв. |
| 24. І уважаймо один за одним для заохоти до любови й до добрих учинків. |
| 25. Не кидаймо збору свого, як то звичай у деяких, але заохочуймося, і тим більше, скільки більше ви бачите, що зближається день той. |
| 26. Бо як ми грішимо самовільно, одержавши пізнання правди, то вже за гріхи не знаходиться жертви, |
| 27. а страшливе якесь сподівання суду та гнів палючий, що має пожерти противників. |
| 28. Хто відкидає Закона Мойсея, такий немилосердно вмирає при двох чи трьох свідках, |
| 29. скільки ж більшої муки, додумуєтеся? заслуговує той, хто потоптав Сина Божого, і хто кров заповіту, що нею освячений, за звичайну вважав, і хто Духа благодаті зневажив! |
| 30. Бо знаємо Того, Хто сказав: Мені помста належить, Я відплачу, говорить Господь. І ще: Господь буде судити народа Свого! |
| 31. Страшна річ упасти в руки Бога Живого! |
| 32. Згадайте ж про перші дні ваші, як ви просвітилися й витерпіли запеклу боротьбу страждань. |
| 33. Ви були то видовищем зневаги й знущання, то були учасниками тих, що жили так. |
| 34. Ви бо страждали й з ув'язненими, і грабунок свого майна прийняли з потіхою, відаючи, що маєте в небі для себе майно неминуще та краще. |
| 35. Тож не відкидайте відваги своєї, бо має велику нагороду вона. |
| 36. Бо вам терпеливість потрібна, щоб Божу волю вчинити й прийняти обітницю. |
| 37. Бо ще мало, дуже мало, і Той, хто має прийти, прийде й баритись не буде! |
| 38. А праведний житиме вірою. І: Коли захитається він, то душа Моя його не вподобає. |
| 39. Ми ж не з тих, хто хитається на загибіль, але віруємо на спасіння душі. |