| Ісая 65:1-25 |
| 1. Я прихилявся до тих, що Мене не питали, Я знайдений тими, що Мене не шукали. Я казав: Оце Я, оце Я! до народу, що Йменням Моїм не був званий. |
| 2. Я ввесь день простягав Свої руки до люду запеклого, що він, за своїми думками, дорогою ходить недоброю, |
| 3. до народу, що в очі Мене прогнівляє постійно, що жертви приносить в садках та що палить кадило на цеглах, |
| 4. що сидить у гробах та ночує по ямах, їсть свинину, і в їхньому посуді юшка нечиста, |
| 5. що говорить: Спинись, не зближайся до мене, бо святий я для тебе! Оце дим в Моїй ніздрі, огонь, що палає ввесь день! |
| 6. Ось написане перед обличчям Моїм: Я не буду мовчати, але відплачу, і надолужу на їхньому лоні! |
| 7. Укупі переступи ваші й переступи ваших батьків, говорить Господь, що кадили на горах і на взгір'ях Мене зневажали, і заплату їм виміряю Я найперше до їхнього лоня!... |
| 8. Так говорить Господь: Коли в гроні знаходиться сік виноградний, і хтось скаже: Не псуй ти його, бо благословення у ньому, отак Я зроблю ради рабів Своїх, щоб усього не нищити! |
| 9. І насіння Я виведу з Якова, а з Юди спадкоємця гір Моїх, і вибранці Мої одідичать її, і раби Мої житимуть там. |
| 10. І стане Шарон пасовиськом отари, а долина Ахор за ліжницю худоби великої, для народу Мого, що шукали Мене. |
| 11. А ви, що Господа кидаєте, забуваєте гору святу Мою, що ставите Ґаду трапезу, а для Мені виповнюєте жертву литу, |
| 12. то вас відраховую Я для меча, й на коліна впадете ви всі на заріз, бо кликав Я вас, та ви відповіді не дали, говорив був, але ви не чули й робили лихе в Моїх очах, і чого не хотів, вибирали собі!... |
| 13. Тому Господь Бог каже так: Ось будуть раби Мої їсти, а ви будете голодувати, ось будуть раби Мої пити, а ви будете спрагнені, ось будуть раби Мої радіти, а ви посоромлені будете... |
| 14. Ось раби Мої будуть співати від радости серця свого, ви ж кричатимете від сердечного болю, і від скрушення духа заводити будете... |
| 15. І ви своє ймення дасте на прокляття вибранцям Моїм, і Господь Бог тебе вб'є, а рабам Своїм дасть інше ймення, |
| 16. так що хто на землі благословлений буде, буде поблагословлений він вірним Богом, а хто на землі присягає, вірним Богом присягне, бо забудуться утиски давні і заховані будуть вони від очей Моїх! |
| 17. Бо ось Я створю нове небо та землю нову, і не згадаються речі колишні, і не прийдуть на серце! |
| 18. Тож навіки радійте та тіштеся тим, що творю Я, бо ось Я створю Єрусалима на радість, а народа його на веселість! |
| 19. І буду Я Єрусалимом радіти, і втішатися буду народом Своїм, і не почується в ньому вже голос плачу й голос зойку! |
| 20. З цього часу не буде вже юного днями й старого, який своїх днів не поповнить, бо сторокий помре як юнак, а грішник і в віці ста літ буде проклятий! |
| 21. І доми побудують, і мешкати будуть, і засадять вони виноградники, і будуть їхній плід споживати. |
| 22. Не будуть вони будувати, щоб інший сидів, не будуть садити, щоб інший спожив, дні бо народу Мого як дні дерева, і вибранці Мої зуживатимуть чин Своїх рук! |
| 23. Не будуть вони працювати надармо, і не будуть родити на страх, вони бо насіння, благословлене Господом, і нащадки їхні з ними. |
| 24. І станеться, поки покличуть, то Я відповім, вони будуть іще говорити, а Я вже почую! |
| 25. Вовк та вівця будуть пастися разом, і лев буде їсти солому, немов та худоба, а гадові хлібом його буде порох!... Вони не чинитимуть зла й вигубляти не будуть на всій святій Моїй горі, говорить Господь. |
| Ісая 66:1-24 |
| 1. Так говорить Господь: Небеса Мій престол, а земля то підніжок для ніг Моїх: який же то храм, що для Мене збудуєте ви, і яке ото місце Його відпочинку? |
| 2. Таж усе це створила рука Моя, і так все це сталось, говорить Господь! І при тому дивлюсь Я на вбогого та на розбитого духом, і на тремтячого над Моїм словом. |
| 3. Інакше хто ріже вола одночасно вбиває людину, приносить у жертву ягня переломлює шию собаці, дарунка приносить вживає свинячої крови, складає з кадила частину пригадувальну, одночасно божка благословить... Отак як дороги свої вони повибирали, і до гидот тих своїх уподобання чує душа їхня, |
| 4. так виберу й Я їх на зведення, і предмета їхнього страху на них наведу, за те, що Я кликав і ніхто відповіді не давав, говорив Я й не чули вони, та чинили лихе в Моїх очах, і вибрали те, чого Я не жадав!... |
| 5. Послухайте слова Господнього ті, що на слово Його тремтите: Кажуть ваші брати, що ненавидять вас, що вас ради Ймення Мого виганяють: Хай прославлений буде Господь, і ми вашу радість побачимо! Та будуть вони посоромлені! |
| 6. Голос гомону з міста, голос із храму, це голос Господа, що заплату дає для Своїх ворогів! |
| 7. Поки зазнала дрижання породу, вона породила, і поки прийшов її біль, то сина легенько вона привела... |
| 8. Хто таке коли чув, і хто бачив таке? Чи зроджена буде земля в один день, чи народжений буде народ за одним разом? Бо як тільки зазнала Сіонська дочка породові дрижання, то синів своїх вже породила... |
| 9. Чи Я допроваджу до породу, і не вчиню, щоб вона породила? говорить Господь. Чи Я, що чиню, щоб родила, і стримаю? каже твій Бог. |
| 10. Радійте із Єрусалимом і тіштеся всі ним, хто його покохав! Втішайтесь ним радістю всі, що з-за нього в жалобі були! |
| 11. Щоб ви ссали й наситилися з перс потіхи його, щоб ви ссали та розкошували із перс його слави! |
| 12. Бо Господь каже так: Ось керую до нього Я мир, немов річку, і славу народів, немов той потік заливний: і ви будете ссати, і на руках вас носитимуть, і бавитимуть на колінах! |
| 13. Як когось його ненька втішає, так вас Я потішу, і ви втішені будете Єрусалимом. |
| 14. І побачите це, й серце ваше радітиме, й як трава молода, розцвітуть ваші кості! І в рабах Його пізнана буде Господня рука, і буде Він гніватися на Своїх ворогів. |
| 15. Бо ось прийде Господь ув огні, а Його колесниці мов буря, щоб відплатити жаром гніву Свого, а погрози Свої полум'яним огнем! |
| 16. Бо огнем та мечем Своїм буде судитись Господь з кожним тілом, і буде багато побитих від Господа... |
| 17. А ті, хто освячується й очищає себе у поганських садках, один по одному, всередині, їдять м'ясо свиняче й гидоти та мишу, вони разом загинуть, говорить Господь!... |
| 18. І Я знаю їхні вчинки та їхні думки, і прийду, щоб зібрати всі народи й язики, і прийдуть вони й Мою славу побачать! |
| 19. І знака на них покладу, і пошлю урятованих з них до народів, у Таршіш, Пул, і Лул, в Мешех і Кос, у Тувал та Яван, в острови предалекі, що звістки про Мене не чули й не бачили слави Моєї, і звістять мою славу вони між народами! |
| 20. І вони приведуть усіх ваших братів із народів усіх у дарунок для Господа на конях та на колесницях, і на фурах та мулах, та на верблюдах, на гору святу Мою, до Єрусалиму, говорить Господь, як приносять синове Ізраїлеві дарунка в посудині чистій до дому Господнього. |
| 21. І візьму Я із них за священиків та за Левитів, говорить Господь. |
| 22. Бо як небо нове та нова та земля, що вчиню, стануть перед обличчям Моїм, говорить Господь, так стоятимуть ваші нащадки та ваше ім'я! |
| 23. І станеться, кожного новомісяччя в часі його, і щосуботи за часу її кожне тіло приходитиме, щоб вклонятися перед обличчям Моїм, говорить Господь. |
| 24. І вийдуть вони та й побачать ті трупи людей, що відпали від Мене, бо їхня черва не помре й не погасне огонь їхній, і стануть вони за гидоту для кожного тіла! |
| Псалми 116:1-4 |
| 1. (115-1) Люблю я Господа, бо Він почув голос мій у благаннях моїх, |
| 2. (115-2) бо Він нахилив Своє ухо до мене, і я кликатиму в свої дні! |
| 3. (115-3) Болі смерти мене оточили і знайшли мене муки шеолу, нещастя та смуток знайшов я! |
| 4. (115-4) А я в ім'я Господа кличу: О Господи, визволи ж душу мою! |
| Приповісті 26:28-28 |
| 28. Брехливий язик ненавидить своїх утискуваних, і уста гладенькі до згуби провадять. |
| Филипян 2:1-30 |
| 1. Отож, коли є в Христі яка заохота, коли є яка потіха любови, коли є яка спільнота духа, коли є яке серце та милосердя, |
| 2. то доповніть радість мою: щоб думали ви одне й те, щоб мали ту саму любов, одну згоду й один розум! |
| 3. Не робіть нічого підступом або з чванливости, але в покорі майте один одного за більшого від себе. |
| 4. Нехай кожен дбає не про своє, але кожен і про інших. |
| 5. Нехай у вас будуть ті самі думки, що й у Христі Ісусі! |
| 6. Він, бувши в Божій подобі, не вважав за захват бути Богові рівним, |
| 7. але Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина, |
| 8. Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної... |
| 9. Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім'я, що вище над кожне ім'я, |
| 10. щоб перед Ісусовим Ім'ям вклонялося кожне коліно небесних, і земних, і підземних, |
| 11. і щоб кожен язик визнавав: Ісус Христос то Господь, на славу Бога Отця! |
| 12. Отож, мої любі, як ви завжди слухняні були не тільки в моїй присутності, але значно більше тепер, у моїй відсутності, зо страхом і тремтінням виконуйте своє спасіння. |
| 13. Бо то Бог викликає в вас і хотіння, і чин за доброю волею Своєю. |
| 14. Робіть усе без нарікання та сумніву, |
| 15. щоб були ви бездоганні та щирі, невинні діти Божі серед лукавого та розпусного роду, що в ньому ви сяєте, як світла в світі, |
| 16. додержуючи слово життя на похвалу мені в день Христа, що я біг не надармо, що я працював не надармо. |
| 17. Та хоч і стаю я жертвою при жертві і при службі вашої віри, я радію та тішуся разом із вами всіма. |
| 18. Тіштесь тим самим і ви, і тіштеся разом зо мною! |
| 19. Надіюся в Господі Ісусі незабаром послати до вас Тимофія, щоб і я зміцнів духом, розізнавши про вас. |
| 20. Бо я однодумця не маю ні одного, щоб щиріше подбав він про вас. |
| 21. Усі бо шукають свого, а не Христового Ісусового. |
| 22. Та ви знаєте досвід його, бо він, немов батькові син, зо мною служив для Євангелії. |
| 23. Отже, маю надію негайно послати цього, як тільки довідаюся, що буде зо мною. |
| 24. Але в Господі маю надію, що й сам незабаром прибуду до вас. |
| 25. Але я вважав за потрібне послати до вас брата Епафродита, свого співробітника та співбойовника, вашого апостола й служителя в потребі моїй, |
| 26. бо він побивався за вами всіма, і сумував через те, що ви чули, що він хворував. |
| 27. Бо смертельно він був хворував. Але змилувався Бог над ним, і не тільки над ним, але й надо мною, щоб я смутку на смуток не мав. |
| 28. Отож, тим швидше послав я його, щоб тішились ви, його знову побачивши, і щоб без смутку я був. |
| 29. Тож прийміть його в Господі з повною радістю, і майте в пошані таких, |
| 30. бо за діло Христове наблизився був аж до смерти, наражаючи на небезпеку життя, щоб доповнити ваш нестаток служіння для мене. |