Біблія протягом одного року
Жовтень 29
| Єремія 43:1-13 |
| 1. І сталося, як Єремія скінчив говорити до всього народу всі слова Господа, Бога їхнього, всі ті слова, з якими послав його до них Господь, Бог їхній, |
| 2. то сказав Азарія, син Гошаїн, і Йоханан, син Кареахів, та всі бундючні люди, кажучи до Єремії: Брехню ти говориш! Не послав тебе Господь, Бог наш, сказати: Не входьте до Єгипту, щоб чужинцями замешкати там, |
| 3. то тебе намовив проти нас Барух, син Нерійїн, щоб віддати нас у руку халдеїв, щоб повбивати нас, і щоб вигнати нас до Вавилону... |
| 4. І не послухався Йоханан, син Кареахів, і всі військові зверхники та ввесь народ Господнього голосу, щоб сидіти в Юдиному краї. |
| 5. І взяв Йоханан, син Кареахів, та всі військові зверхники всю Юдину решту, що вернулися від усіх народів, куди були вигнані, щоб замешкати в Юдиному краї, |
| 6. мужчин та жінок, і дітей та царських дочок, і всяку душу, що Невузар'адан, начальник царської сторожі, позоставив був із Ґедалією, сином Ахікама, сина Шафанового, і з пророком Єремією та з Барухом, сином Нерійїним, |
| 7. і прийшли до єгипетського краю, бо не послухалися Господнього голосу, і прийшли до Тахпанхесу. |
| 8. І було слово Господнє до Єремії в Тахпанхесі таке: |
| 9. Візьми в свою руку великі каміння, і сховай їх у глині на цегляному майдані, що при вході до фараонового дому в Тахпанхесі, на очах юдейських людей. |
| 10. І скажеш до них: Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось Я пошлю й візьму Навуходоносора, царя вавилонського, Мого раба, і поставлю його трона над тими каміннями, що Я поховав, і він своє царське шатро розтягне над ними. |
| 11. І він прийде, і вдарить єгипетський край: що призначене на смерть піде на смерть, а що до полону до полону, а що на меча піде на меча... |
| 12. І підпалю огонь у домах єгипетських богів, і він попалить їх, і забере їх у полон, і він очистить єгипетський край, як чистить пастух свою одіж, і вийде звідти в спокої... |
| 13. І він поламає посвячені стовпи Бет-Шемеша, що в єгипетському краї, а доми єгипетських богів попалить огнем. |
| Єремія 44:1-30 |
| 1. Слово, що було до Єремії про всіх юдеїв, що сиділи в єгипетському краї, що сиділи в Міґдолі, і в Тахпанхесі, і в Нофі, і в краю Патрос, говорячи: |
| 2. Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ви бачили все те зло, що Я спровадив на Єрусалим та на всі Юдині міста, і ось вони цього дня руїна, і немає в них мешканця... |
| 3. Це через їхнє зло, яке вони зробили, щоб гнівити Мене, ходячи кадити, служити іншим богам, яких не знали ані вони, ані ви, ані ваші батьки. |
| 4. І посилав Я до вас усіх Моїх рабів пророків, рано та пізно, кажучи: Не робіть цієї обридливої речі, яку Я зненавидив! |
| 5. Та не слухали вони, і не нахилили уха свого, щоб відвернутися від свого зла, щоб не кадити іншим богам. |
| 6. І вилилась лютість Моя та Мій гнів, і запалав він в Юдиних містах та на вулицях Єрусалиму, і стали вони руїною та пустинею, як бачите цього дня... |
| 7. А тепер так говорить Господь, Бог Саваот, Бог Ізраїлів: Нащо ви робите велике зло своїм душам, вигублюючи собі чоловіка та жінку, дитину й немовля з-серед Юди, щоб не залишилася вам решта? |
| 8. Нащо ви робите, щоб гнівити Мене чинами рук своїх, щоб кадити іншим богам в єгипетському краї, куди ви прийшли чужинцями замешкати там, щоб погубити себе, і щоб стати прокляттям та ганьбою серед усіх людів землі? |
| 9. Чи забули ви зло ваших батьків, та зло Юдиних царів, і зло жінок його, і зло ваше та зло ваших жінок, що наробили в Юдиному краї та на вулицях Єрусалиму? |
| 10. Не були вони впокорені аж до цього дня, і не бояться, і не ходять Законом Моїм та Моїми уставами, що Я дав вам та вашим батькам. |
| 11. Тому так промовляє Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось Я зверну обличчя Своє на вас вам на зло, щоб викоренити всього Юду! |
| 12. І візьму Я залишок Юди, що звернули обличчя своє на мандрівку в єгипетський край, щоб чужинцями замешкати там, і погинуть усі в єгипетському краї, попадають від меча та від голоду, погинуть від малого й аж до великого, повмирають від меча та від голоду, і стануть клятьбою, застрашенням, і прокляттям та ганьбою... |
| 13. І покараю замешкалих в єгипетському краї, як покарав Я Єрусалим, мечем, голодом та моровицею... |
| 14. І не буде втікача та врятованих із решти Юди, що прийшли чужинцями замешкати там в єгипетському краї, щоб вернутися до Юдиного краю, куди вони бажають усією душею своєю вернутися й оселитися там. Але не вернуться вони, хіба тільки поодинокі втікачі! |
| 15. І відповіли Єремії всі ті люди, що знали, що їхні жінки кадять іншим богам, і всі ті жінки, що стояли там, великий збір, і ввесь народ, що сидів в єгипетському краї в Патросі, говорячи: |
| 16. Щодо слова, що ти говорив до нас Господнім Ім'ям, ми не слухаємо тебе. |
| 17. Бо напевно виконаємо кожне те слово, що виходить із наших уст, щоб кадити небесній цариці й лити їй литі жертви, як робили ми та батьки наші, царі наші та зверхники наші в Юдиних містах та на вулицях Єрусалиму. І насичувалися ми хлібом, і було нам добре, а зла ми не бачили. |
| 18. А відколи перестали ми кадити небесній цариці й лити ій литі жертви, брак нам усього, і ми гинемо від меча та голоду! |
| 19. А коли ми кадимо небесній цариці й приносимо їй литі жертви, то хіба без відома наших чоловіків ми робимо для неї жертовні калачі з її зображенням, і ллємо їй литі жертви? |
| 20. І сказав Єремія до всього народу, до чоловіків та до жінок, та до всього народу, що відповідали йому таке, говорячи: |
| 21. Хіба не кадило, яке кадили в Юдиних містах та на вулицях Єрусалиму ви та ваші батьки, ваші царі та зверхники ваші й народ цього краю, хіба не згадав це Господь, і не ввійшло воно до серця Його? |
| 22. І не зміг Господь більше знести зла ваших чинів, та ті гидоти, що ви наробили, тому став ваш Край руїною, і застрашенням та прокляттям, так що немає мешканця, як бачите цього дня... |
| 23. За те, що кадили ви, і що грішили Господеві, і не слухалися Господнього голосу, і не ходили Законом Його й Його правом та свідоцтвами Його, тому спіткало вас оце зло, як бачите цього дня. |
| 24. І сказав Єремія до всього народу та до всіх жінок: Послухайте Господнього слова, ввесь Юдо, що в єгипетському краї! |
| 25. Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів, кажучи: Ви та ваші жінки говорили своїми устами й своїми руками виконували, кажучи: Конче виконаємо свої присяги, що ми присягали кадити небесній цариці й лити їй литі жертви, тому напевно здійсніте ваші присяги, і конче виконайте обітниці ваші. |
| 26. Тому то послухайте Господнього слова, ввесь Юдо, що сидиш в єгипетському краї: Ось Я присягнув великим Своїм Ім'ям, говорить Господь, що не буде вже Ім'я Моє кликатися устами жодного юдеянина, кажучи: Живий Господь Бог! у всьому єгипетському краї. |
| 27. Ось Я пильную вас на зло, а не на добро, і загине кожен юдеянин, що в єгипетському краї, від меча та від голоду, аж до їх скону. |
| 28. А врятовані від меча вернуться з єгипетського краю до краю Юдиного нечисленними. І пізнає ввесь останок Юди, що прийшли до єгипетського краю чужинцями замешкати там, чиє слово виконається: Моє чи їхнє? |
| 29. А оце вам той знак, говорить Господь, що Я відвідаю вас у цьому місці, щоб ви пізнали, що конче справдяться Мої слова на вас на зло. |
| 30. Так говорить Господь: Ось Я видам фараона Хофру, єгипетського царя, в руку його ворогів та в руку тих, що шукають душі його, як дав Я Седекію, Юдиного царя, у руку Навуходоносора, вавилонського царя, його ворога, що шукав душі його! |
| Псалми 119:97-104 |
| 97. Як я кохаю Закона Твого, цілий день він розмова моя! |
| 98. Твоя заповідь робить мудрішим мене від моїх ворогів, вона бо навіки моя! |
| 99. Я став розумніший за всіх своїх учителів, бо свідоцтва Твої то розмова моя! |
| 100. Став я мудріший за старших, бо держуся наказів Твоїх! |
| 101. Я від кожної злої дороги повстримую ноги свої, щоб держатися слова Твого. |
| 102. Я не ухиляюся від Твоїх присудів, Ти бо навчаєш мене. |
| 103. Яке то солодке слово Твоє для мого піднебіння, солодше від меду воно моїм устам! |
| 104. Від наказів Твоїх я мудріший стаю, тому то ненавиджу всяку дорогу неправди! |
| Приповісті 28:3-3 |
| 3. Людина убога, що гнобить нужденних, це злива рвучка, що хліба по ній не буває. |
| 2 Тимофію 2:1-26 |
| 1. Отож, сину мій, зміцняйся в благодаті, що в Христі Ісусі вона! |
| 2. А що чув ти від мене при багатьох свідках, те передай вірним людям, що будуть спроможні й інших навчити. |
| 3. А ти терпи лихо, як добрий вояк Христа Ісуса! |
| 4. Бо жаден вояк не в'яжеться в справи життя, аби догодити тому, хто військо збирає. |
| 5. А як хто йде на змаги, то вінка не одержує, якщо незаконно змагається. |
| 6. Трудящому хліборобові належиться першому покуштувати з плоду. |
| 7. Розумій, що я говорю. А Господь нехай дасть тобі розум у всьому. |
| 8. Пам'ятай про Ісуса Христа з насіння Давидового, що воскрес із мертвих, за моєю Євангелією, |
| 9. за яку я терплю муки аж до ув'язнення, як той злочинець. Але Слова Божого не ув'язнити! |
| 10. Через це переношу я все ради вибраних, щоб і вони доступили спасіння, що в Христі Ісусі, зо славою вічною. |
| 11. Вірне слово: коли разом із Ним ми померли, то й житимемо разом із Ним! |
| 12. А коли терпимо, то будемо разом також царювати. А коли відцураємось, то й Він відцурається нас! |
| 13. А коли ми невірні, зостається Він вірним, бо не може зректися Самого Себе! |
| 14. Нагадуй про це й заклинай перед Богом, щоб не сперечались словами, бо нінащо воно, хіба слухачам на руїну. |
| 15. Силкуйся поставити себе перед Богом гідним, працівником бездоганним, що вірно навчає науки правди. |
| 16. Стережися ж базікань марних, бо вони ще більше провадять до безбожности, |
| 17. а їхнє слово, як рак, буде ширитися. Від таких Гіменей і Філіт, |
| 18. що вони погрішилися в правді, казавши, що воскресіння було вже, і віру деяких руйнують. |
| 19. Та однако стоїть міцна Божа основа та має печатку оцю: Господь знає тих, хто Його, та: Нехай від неправди відступиться всякий, хто Господнє Ім'я називає! |
| 20. А в великому домі знаходиться посуд не тільки золотий та срібний, але й дерев'яний та глиняний, і одні посудини на честь, а другі на нечесть. |
| 21. Отож, хто від цього очистить себе, буде посуд на честь, освячений, потрібний Володареві, приготований на всяке добре діло. |
| 22. Стережися молодечих пожадливостей, тримайся правди, віри, любови, миру з тими, хто Господа кличе від чистого серця. |
| 23. А від нерозумних та від невчених змагань ухиляйся, знавши, що вони родять сварки. |
| 24. А раб Господній не повинен сваритись, але бути привітним до всіх, навчальним, до лиха терплячим, |
| 25. що навчав би противників із лагідністю, чи Бог їм не дасть покаяння, щоб правду пізнати, |
| 26. щоб визволитися від сітки диявола, що він уловив їх для роблення волі своєї. |
|