| Буття 17:1-27 |
| 1. І був Аврам віку дев'ятидесяти літ і дев'яти літ, коли явився Господь Аврамові та й промовив до нього: Я Бог Всемогутній! Ходи перед лицем Моїм, і будь непорочний! |
| 2. І дам Я Свого заповіта поміж Мною та поміж тобою, і дуже-дуже розмножу тебе. |
| 3. І впав Аврам на обличчя своє, а Бог до нього промовляв, говорячи: |
| 4. Я, ось Мій заповіт із тобою, і станеш ти батьком багатьох народів. |
| 5. І не буде вже кликатись ім'я твоє: Аврам, але буде ім'я твоє: Авраам, бо вчинив Я тебе батьком багатьох народів. |
| 6. І вчиню Я тебе дуже-дуже плідним, і вчиню, щоб вийшли з тебе народи, і царі з тебе вийдуть. |
| 7. І Я складу заповіта Свого поміж Мною та поміж тобою, і поміж твоїм потомством по тобі на їхні покоління на вічний заповіт, що буду Я Богом для тебе й для нащадків твоїх по тобі. |
| 8. І дам Я тобі та потомству твоєму по тобі землю скитання твого, увесь Край ханаанський, на вічне володіння, і Я буду їм Богом. |
| 9. І сказав Авраамові Бог: А ти заповіта Мого стерегтимеш, ти й потомство твої по тобі в їхніх поколіннях. |
| 10. То Мій заповіт, що його ви виконувать будете, поміж Мною й поміж вами, і поміж потомством твоїм по тобі: нехай кожен чоловічої статі буде обрізаний у вас. |
| 11. І будете ви обрізані на тілі крайньої плоті вашої, і стане це знаком заповіту поміж Мною й поміж вами. |
| 12. А кожен чоловічої статі восьмиденний у вас буде обрізаний у всіх ваших поколіннях, як народжений дому, так і куплений за срібло з-поміж чужоплемінних, що він не з потомства твого. |
| 13. Щодо обрізання, нехай буде обрізаний уроджений дому твого й куплений за срібло твоє, і буде Мій заповіт на вашім тілі заповітом вічним. |
| 14. А необрізаний чоловічої статі, що не буде обрізаний на тілі своєї крайньої плоті, то стята буде душа та з народу свого, він зірвав заповіта Мого! |
| 15. І сказав Авраамові Бог: Сара, жінка твоя, нехай свого ймення не кличе вже: Сара, бо ім'я їй: Сарра. |
| 16. І поблагословлю Я її, і теж з неї дам сина тобі. І поблагословлю Я її, і стануться з неї народи, і царі народів будуть із неї. |
| 17. І впав Авраам на обличчя своє, і засміявся. І подумав він у серці своїм: Чи в столітнього буде народжений, і чи Сарра в віці дев'ятидесяти літ уродить? |
| 18. А до Бога сказав Авраам: Хоча б Ізмаїл жив перед лицем Твоїм! |
| 19. Бог же сказав: Але Сарра, твоя жінка, сина породить тобі, а ти назвеш ім'я йому Ісак. І Свого заповіта з ним Я складу, щоб був вічний заповіт для нащадків його по нім. |
| 20. А щодо Ізмаїла, Я послухав тебе: Ось Я поблагословлю його, і вчиню його плідним, і дуже-дуже розмножу його. Він породить дванадцять князів, і великим народом учиню Я його. |
| 21. А Свого заповіта Я складу з Ісаком, що його Сарра вродить тобі на цей час другого року. |
| 22. І Він перестав говорити з ним. І Бог вознісся від Авраама. |
| 23. І взяв Авраам Ізмаїла, сина свого, і всіх уроджених у домі його, і всіх, хто куплений за срібло його, кожного чоловічої статі з-поміж людей Авраамового дому, і обрізав тіло крайньої плоті їх того самого дня, як Бог говорив з ним. |
| 24. А Авраам був віку дев'ятидесяти й дев'яти літ, як обрізано було тіло крайньої плоті його. |
| 25. А Ізмаїл був віку тринадцяти літ, як обрізано було тіло крайньої плоті його. |
| 26. Того самого дня був обрізаний Авраам та Ізмаїл, син його. |
| 27. І всі мужі дому його, народжені дому й куплені за срібло з-поміж чужоплемінних, були обрізані з ним. |
| Буття 18:1-33 |
| 1. І явився до нього Господь між дубами Мамре, а він сидів при вході в намет під час денної спеки. |
| 2. І він ізвів очі свої та й побачив: ось три Мужі стоять біля нього. І побачив, і вибіг із входу намету назустріч Їм, і вклонився до землі, |
| 3. та й промовив: Господи, коли тільки знайшов я милість в очах Твоїх, не проходь повз Свойого раба! |
| 4. Принесуть трохи води, і ноги Свої помийте, і спочиньте під деревом. |
| 5. І хай хліба шматок принесу я, а Ви підкріпіть серце Ваше. Потому підете, бо на те Ви йдете повз свойого раба. І сказали вони: Зроби так, як сказав. |
| 6. І Авраам поспішив до намету до Сарри й сказав: Візьми швидко три міри пшеничної муки, заміси, і зроби коржі. |
| 7. І побіг Авраам до товару, і взяв молоде та добре теля, і дав слузі, а той швидко його приготовив. |
| 8. І взяв масла й молока, та теля приготовлене, та й поклав перед Ними, а сам став біля Них під деревом. І їли Вони. |
| 9. І сказали до нього: Де Сарра, жінка твоя? А він відказав: Ось у наметі. |
| 10. І сказав один з Них: Я напевно вернуся до тебе за рік цього самого часу. І ось буде син у Сарри, жінки твоєї... А Сарра це чула при вході намету, що був за Ним. |
| 11. Авраам же та Сарра старі були, віку похилого. У Сарри перестало бувати звичайне жіноче. |
| 12. І засміялася Сарра в нутрі своїм, говорячи: Коли я зів'яла, то як станеться розкіш мені? Таж пан мій старий! |
| 13. І сказав Господь до Авраама: Чого то сміялася Сарра отак: Чи ж справді вроджу, коли я зостарілась? |
| 14. Чи для Господа є річ занадто трудна? На означений час Я вернуся до тебе за рік цього самого часу, Сарра ж тоді матиме сина. |
| 15. А Сарра відріклася, говорячи: Не сміялася я, бо боялась. Але Він відказав: Ні, таки сміялася ти! |
| 16. І повставали звідти ті Мужі, і поглянули на Содом, а Авраам пішов з Ними, щоб Їх відпровадити. |
| 17. А Господь сказав: Чи Я від Авраама втаю, що Я маю зробити? |
| 18. Бож Авраам справді стане народом великим та дужим, і в ньому поблагословляться всі народи землі! |
| 19. Бо вибрав Я його, щоб він наказав синам своїм і домові своєму по собі. І будуть вони дотримуватися дороги Господньої, щоб чинити справедливість та право, а то для того, щоб Господь здійснив на Авраамові, що сказав був про нього. |
| 20. І промовив Господь: Через те, що крик Содому й Гомори великий, і що гріх їхній став дуже тяжкий, |
| 21. зійду ж Я та й побачу, чи не вчинили вони так, як крик про них, що доходить до Мене, тоді їм загибіль, а як ні то побачу. |
| 22. І повернулися звідти ті Мужі, і пішли до Содому, а Авраам усе ще стояв перед Господнім лицем. |
| 23. І Авраам підійшов та й промовив: Чи погубиш також праведного з нечестивим? |
| 24. Може є п'ятдесят праведних у цьому місті, чи також вигубиш і не пробачиш цій місцевості ради п'ятидесяти тих праведних, що в ньому є? |
| 25. Не можна Тобі чинити так, щоб убити праведного з нечестивим, бо стане праведний як нечестивий, цього ж не можна Тобі! Чи ж Той, Хто всю землю судить, не вчинить правди? |
| 26. І промовив Господь: Коли Я в Содомі, у цьому місті, знайду п'ятдесят праведних, то вибачу цілій місцевості ради них. |
| 27. І відповів Авраам та й промовив: Оце я осмілився був говорити до Господа свого, а я порох та попіл. |
| 28. Може п'ятдесят тих праведних не матиме п'яти, чи Ти знищиш ціле місто через п'ятьох? І промовив Господь: Не знищу, коли там знайду сорок і п'ять! |
| 29. І промовив до Нього він ще, та й сказав: Може сорок там знайдеться? А Господь відказав: Не зроблю й ради сорока! |
| 30. І сказав Авраам: Хай не гніває це мого Господа, і нехай я скажу: Може тридцять там знайдеться? А Господь відказав: Не зроблю, коли й тридцять знайду там! |
| 31. І сказав Авраам: Оце я осмілився був говорити до Господа мого: Може двадцять там знайдеться? А Господь відказав: Не зроблю й ради двадцяти! |
| 32. І сказав Авраам: Хай не гніває це мого Господа, і нехай я скажу тільки разу цього: Може хоч десять там знайдеться? А Господь відказав: Не знищу й ради десятьох! |
| 33. І пішов Господь, як скінчив говорити до Авраама. А Авраам вернувся до свого місця. |
| Псалми 5:8-12 |
| 8. (5-9) Провадь мене, Господи, в правді Своїй задля моїх ворогів, і вирівняй передо мною дорогу Свою, |
| 9. (5-10) бо в їхніх устах нема правди, нутро їхнє приносить нещастя, гріб відкритий їхнє горло, свій язик вони роблять гладеньким! |
| 10. (5-11) Признай їх за винних, о Боже, через свої заміри хай упадуть, за їхні великі злочинства відкинь їх від Себе, бо вони проти Тебе бунтують! |
| 11. (5-12) А всі, хто надію на Тебе складають, хай тішаться, будуть вічно співати вони, і Ти їх охорониш, і будуть радіти Тобою, хто любить ім'я Твоє! |
| 12. (5-13) Бо Ти, Господи, благословлятимеш праведного, милістю вкриєш його, як щитом! |
| Приповісті 2:10-22 |
| 10. бо мудрість увійде до серця твого, і буде приємне знання для твоєї душі! |
| 11. розважність тоді тебе пильнуватиме, розум тебе стерегтиме, |
| 12. щоб тебе врятувати від злої дороги, від людини, що каже лукаве, |
| 13. від тих, хто стежки простоти покидає, щоб ходити дорогами темряви, |
| 14. що тішаться, роблячи зло, що радіють крутійствами злого, |
| 15. що стежки їхні круті, і відходять своїми путями, |
| 16. щоб тебе врятувати від блудниці, від чужинки, що мовить м'якенькі слова, |
| 17. що покинула друга юнацтва свого, а про заповіт свого Бога забула, |
| 18. вона бо із домом своїм западеться у смерть, а стежки її до померлих, |
| 19. ніхто, хто входить до неї, не вернеться, і стежки життя не досягне, |
| 20. щоб ходив ти дорогою добрих, і стежки справедливих беріг! |
| 21. Бо замешкають праведні землю, і невинні зостануться в ній, |
| 22. а безбожні з землі будуть вигублені, і повириваються з неї невірні! |
| Матвія 7:1-29 |
| 1. Не судіть, щоб і вас не судили; |
| 2. бо яким судом судити будете, таким же осудять і вас, і якою мірою будете міряти, такою відміряють вам. |
| 3. І чого в оці брата свого ти заскалку бачиш, колоди ж у власному оці не чуєш? |
| 4. Або як ти скажеш до брата свого: Давай вийму я заскалку з ока твого, коли он колода у власному оці? |
| 5. Лицеміре, вийми перше колоду із власного ока, а потім побачиш, як вийняти заскалку з ока брата твого. |
| 6. Не давайте святого псам, і не розсипайте перел своїх перед свиньми, щоб вони не потоптали їх ногами своїми, і, обернувшись, щоб не розшматували й вас... |
| 7. Просіть і буде вам дано, шукайте і знайдете, стукайте і відчинять вам; |
| 8. бо кожен, хто просить одержує, хто шукає знаходить, а хто стукає відчинять йому. |
| 9. Чи ж то серед вас є людина, що подасть своєму синові каменя, коли хліба проситиме він? |
| 10. Або коли риби проситиме, то подасть йому гадину? |
| 11. Тож як ви, бувши злі, потрапите добрі дари своїм дітям давати, скільки ж більше Отець ваш Небесний подасть добра тим, хто проситиме в Нього! |
| 12. Тож усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви. Бо в цьому Закон і Пророки. |
| 13. Увіходьте тісними ворітьми, бо просторі ворота й широка дорога, що веде до погибелі, і нею багато-хто ходять. |
| 14. Бо тісні ті ворота, і вузька та дорога, що веде до життя, і мало таких, що знаходять її! |
| 15. Стережіться фальшивих пророків, що приходять до вас ув одежі овечій, а всередині хижі вовки. |
| 16. По їхніх плодах ви пізнаєте їх. Бо хіба ж виноград на тернині збирають, або фіґи із будяків? |
| 17. Так ото родить добрі плоди кожне дерево добре, а дерево зле плоди родить лихі. |
| 18. Не може родить добре дерево плоду лихого, ані дерево зле плодів добрих родити. |
| 19. Усяке ж дерево, що доброго плоду не родить, зрубується та в огонь укидається. |
| 20. Ото ж бо, по їхніх плодах ви пізнаєте їх! |
| 21. Не кожен, хто каже до Мене: Господи, Господи! увійде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю Мого Отця, що на небі. |
| 22. Багато-хто скажуть Мені того дня: Господи, Господи, хіба ми не Ім'ям Твоїм пророкували, хіба не Ім'ям Твоїм демонів ми виганяли, або не Ім'ям Твоїм чуда великі творили? |
| 23. І їм оголошу Я тоді: Я ніколи не знав вас... Відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня! |
| 24. Отож, кожен, хто слухає цих Моїх слів і виконує їх, подібний до чоловіка розумного, що свій дім збудував на камені. |
| 25. І линула злива, і розлилися річки, і буря знялася, і на дім отой кинулась, та не впав, бо на камені був він заснований. |
| 26. А кожен, хто слухає цих Моїх слів, та їх не виконує, подібний до чоловіка того необачного, що свій дім збудував на піску. |
| 27. І линула злива, і розлилися річки, і буря знялася й на дім отой кинулась, і він упав. І велика була та руїна його! |
| 28. І ото, як Ісус закінчив ці слова, то народ дивувався з науки Його. |
| 29. Бо навчав Він їх, як можновладний, а не як ті книжники їхні. |