| Буття 41:1-57 |
| 1. І сталося по закінченні двох літ часу, і сниться фараонові, ось він стоїть над Річкою. |
| 2. І ось виходять із Річки семеро корів гарного вигляду й ситого тіла, і паслися на лузі. |
| 3. А ось виходять із Річки за ними семеро корів інших, бридкі виглядом і худі тілом. І вони стали при тих коровах на березі Річки. |
| 4. І корови бридкі виглядом і худі тілом поз'їдали сім корів гарних виглядом і ситих. І прокинувся фараон. |
| 5. І знову заснув він. І снилося йому вдруге, аж ось сходять на однім стеблі семеро колосків здорових та добрих. |
| 6. А ось виростає за ними семеро колосків тонких та спалених східнім вітром. |
| 7. І проковтнули ті тонкі колоски сім колосків здорових та повних. І прокинувся фараон, а то був сон. |
| 8. І сталося рано, і занепокоївся дух його. І послав він, і поскликав усіх ворожбитів Єгипту та всіх мудреців його. І фараон розповів їм свій сон, та ніхто не міг відгадати їх фараонові. |
| 9. І говорив начальник чашників з фараоном, кажучи: Я сьогодні згадую гріхи свої. |
| 10. Розгнівався був фараон на рабів своїх, і вмістив мене під варту дому начальника царської сторожі, мене й начальника пекарів. |
| 11. І однієї ночі снився нам сон, мені та йому, кожному снився сон за своїм значенням. |
| 12. А там з нами був єврейський юнак, раб начальника царської сторожі. І ми розповіли йому, а він відгадав нам наші сни, кожному за сном його відгадав. |
| 13. І сталося, як він відгадав нам, так і трапилося: мене ти вернув на становище моє, а того повісив. |
| 14. І послав фараон, і покликав Йосипа, і його сквапно вивели з в'язниці. І оголився, і змінив одежу свою, і він прибув до фараона. |
| 15. І промовив фараон до Йосипа: Снився мені сон, та нема, хто б відгадав його. А я чув про тебе таке: ти вислухуєш сон, щоб відгадати його. |
| 16. А Йосип сказав до фараона, говорячи: Не я, Бог дасть у відповідь мир фараонові. |
| 17. І сказав фараон до Йосипа: Бачив я в сні своїм ось я стою на березі Річки. |
| 18. І ось виходять із Річки семеро корів ситих тілом і гарних виглядом. І вони паслися на лузі. |
| 19. А ось виходять за ними семеро корів інші, бідні та дуже бридкі виглядом і худі тілом. Таких бридких, як вони, я не бачив у всьому краї єгипетському. |
| 20. І корови худі та бридкі поз'їдали сім корів перших ситих. |
| 21. І ввійшли вони до черева їхнього, та не було знати, що ввійшли вони до черева їхнього, і вигляд їх був лихий, як на початку. І я прокинувся. |
| 22. І побачив я в сні своїм знов, аж ось сходять на однім стеблі семеро колосків повних та добрих. |
| 23. А ось виростає за ними семеро колосків худих, тонких, спалених східнім вітром. |
| 24. І проковтнули ті тонкі колоски сім колосків добрих. І розповів я те ворожбитам, та не було, хто б мені роз'яснив. |
| 25. І сказав Йосип до фараона: Сон фараонів один він. Що Бог робить, те Він звістив фараонові. |
| 26. Семеро корів добрих то сім літ, і семеро колосків добрих сім літ вони. А сон один він. |
| 27. А сім корів худих і бридких, що вийшли за ними, сім літ вони, і сім колосків порожніх і спалених східнім вітром то будуть сім літ голодних. |
| 28. Оце та річ, що я сказав був фараонові: Що Бог робить, те Він показав фараонові. |
| 29. Ось приходять сім літ, великий достаток у всім краї єгипетськім. |
| 30. А по них настануть сім літ голодних, і буде забутий увесь той достаток в єгипетській землі, і голод винищить край. |
| 31. І не буде видно того достатку в краї через той голод, що настане потім, бо він буде дуже тяжкий. |
| 32. А що сон повторився фараонові двічі, це значить, що справа ця постановлена від Бога, і Бог незабаром виконає її. |
| 33. А тепер нехай фараон наздрить чоловіка розумного й мудрого, і нехай поставить його над єгипетською землею. |
| 34. Нехай учинить фараон, і нехай призначить урядників над краєм, і нехай за сім літ достатку збирає п'ятину врожаю єгипетської землі. |
| 35. І нехай вони позбирають усю їжу тих добрих років, що приходять, і нехай вони позбирають збіжжя під руку фараонову, на їжу по містах, і нехай бережуть. |
| 36. І буде та їжа на запас для краю на сім літ голодних, що настануть в єгипетській землі, і край не буде знищений голодом. |
| 37. І була ця річ добра в очах фараона та в очах усіх його рабів. |
| 38. І сказав фараон своїм рабам: Чи знайдеться чоловік, як оцей, що Дух Божий у нім? |
| 39. І сказав фараон Йосипові: Що Бог відкрив тобі це все, то немає такого розумного й мудрого, як ти. |
| 40. Ти будеш над домом моїм, а слів твоїх уст буде слухатися ввесь народ мій. Тільки троном я буду вищий від тебе. |
| 41. І сказав фараон Йосипові: Дивись, я поставив тебе над усім краєм єгипетським. |
| 42. І зняв фараон персня свого з своєї руки, та й дав його на руку Йосипову, і зодягнув його в одежу віссонну, а на шию йому повісив золотого ланцюга. |
| 43. І зробив, що він їздив його другим повозом, і кричали перед обличчям його: Кланяйтеся! І поставив його над усім єгипетським краєм. |
| 44. І сказав фараон Йосипові: Я фараон, а без тебе ніхто не підійме своєї руки та своєї ноги в усім краї єгипетськім. |
| 45. І назвав фараон ім'я Йосипові: Цофнат-Панеах, і дав йому за жінку Оснату, дочку Поті-Фера, жерця Ону. І Йосип піднявся над єгипетським краєм. |
| 46. А Йосип був віку тридцяти літ, коли він став перед лицем фараона, царя єгипетського. І пішов Йосип від лиця фараонового, і перейшов через увесь єгипетський край. |
| 47. А земля в сім літ достатку родила на повні жмені. |
| 48. І зібрав він усю їжу семи літ, що була в єгипетськім краї, і вмістив їжу по містах: їжу поля міста, що навколо нього, вмістив у ньому. |
| 49. І зібрав Йосип збіжжя дуже багато, як морський пісок, аж перестав рахувати, бо не було вже числа. |
| 50. А Йосипові, поки прийшов рік голодний, уродилися два сини, що вродила йому Осната, дочка Поті-Фера, жерця Ону. |
| 51. І назвав Йосип ім'я перворідному: Манасія, бо Бог зробив мені, що я забув усе своє терпіння та ввесь дім мого батька. |
| 52. А ймення другому назвав: Єфрем, бо розмножив мене Бог у краї недолі моєї. |
| 53. І скінчилися сім літ достатку, що були в єгипетськім краї. |
| 54. І зачали наступати сім літ голодні, як сказав був Йосип. І був голод по всіх краях, а в усім єгипетськім краї був хліб. |
| 55. Але виголоднів увесь єгипетський край, а народ став кричати до фараона про хліб. І сказав фараон усьому Єгиптові: Ідіть до Йосипа. Що він вам скаже, те робіть. |
| 56. І був той голод на всій поверхні землі. І відчинив Йосип усе, що було в них, і продавав поживу Єгиптові. А голод зміцнявся в єгипетськім краї. |
| 57. І прибували зо всієї землі до Йосипа купити поживи, бо голод зміцнявся по всій землі. |
| Буття 42:1-38 |
| 1. А Яків побачив, що в Єгипті є хліб. І сказав Яків до синів своїх: Пощо ви споглядаєте один на одного? |
| 2. І сказав він: Ось чув я, що в Єгипті є хліб; зійдіть туди, і купіть нам хліба ізвідти, і будемо жити, і не помремо. |
| 3. І зійшли десятеро Йосипових братів купити збіжжя з Єгипту. |
| 4. А Веніямина, Йосипового брата, Яків не послав із братами його, бо сказав: Щоб не спіткало його яке нещастя! |
| 5. І прибули Ізраїлеві сини купити хліба разом з іншими, що приходили, бо був голод у Краї ханаанськім. |
| 6. А Йосип він володар над тим краєм, він продавав хліб усьому народові тієї землі. І прибули Йосипові брати, та й уклонилися йому обличчям до землі. |
| 7. І побачив Йосип братів своїх, і пізнав їх, та не дав пізнати себе. І говорив із ними суворо, і промовив до них: Звідкіля прибули ви? А вони відказали: З ханаанського Краю купити їжі. |
| 8. І пізнав Йосип братів своїх, а вони не впізнали його. |
| 9. І згадав Йосип сни, що про них йому снились були. І сказав він до них: Ви шпигуни! Ви прибули підглянути слабі місця цієї землі. |
| 10. А вони відказали йому: Ні, пане мій, а раби твої прибули купити їжі. |
| 11. Ми всі сини одного чоловіка, ми правдиві. Раби твої не були шпигунами! |
| 12. Він же промовив до них: Ні, бо ви прийшли підглянути слабі місця цієї землі! |
| 13. А вони відказали: Дванадцятеро твоїх рабів брати ми, сини одного чоловіка в ханаанському Краї. А наймолодший тепер із батьком нашим, а одного нема. |
| 14. І промовив їм Йосип: Оце те, що я сказав був до вас, говорячи: Ви шпигуни. |
| 15. Оцим ви будете випробувані: Клянуся життям фараоновим, що ви не вийдете звідси, якщо не прийде сюди наймолодший ваш брат! |
| 16. Пошліть з-поміж себе одного, і нехай візьме вашого брата, а ви будете ув'язнені. І слова ваші будуть піддані пробі, чи правда з вами; а коли ні, клянуся життям фараоновим, що ви шпигуни! |
| 17. І він забрав їх під варту на три дні. |
| 18. А третього дня Йосип промовив до них: Зробіть це і живіть. Я Бога боюся, |
| 19. якщо ви правдиві. Один брат ваш буде ув'язнений в домі вашої варти, а ви йдіть, принесіть хліба для заспокоєння голоду ваших домів. |
| 20. А свого наймолодшого брата приведіть до мене, і будуть потверджені ваші слова, а ви не повмираєте. І вони зробили так. |
| 21. І говорили вони один одному: Справді, винні ми за нашого брата, бо ми бачили недолю душі його, коли він благав нас, а ми не послухали... Тому то прийшло це нещастя на нас! |
| 22. І відповів їм Рувим, говорячи: Чи не говорив я вам, кажучи: Не грішіть проти хлопця, та ви не послухали. А оце й кров його жадається... |
| 23. А вони не знали, що Йосип їх розуміє, бо був поміж ними перекладач. |
| 24. А він відвернувся від них та й заплакав... І вернувся до них, і говорив із ними. І взяв від них Симеона, та й зв'язав його на їхніх очах. |
| 25. А Йосип наказав, щоб наповнили їхні мішки збіжжям, а срібло їхнє вернули кожному до його мішка, і дали їм поживи на дорогу. І їм зроблено так. |
| 26. І понесли вони хліб свій на ослах своїх, і пішли звідти. |
| 27. І відкрив один мішка свого, щоб ослові своєму дати паші на нічлігу, та й побачив срібло своє, а воно ось в отворі мішка його! |
| 28. І сказав він братам своїм: Повернене срібло моє, і ось воно в мішку моїм! І завмерло їм серце, і вони затремтіли, говорячи один до одного: Що це Бог нам зробив? |
| 29. І прибули вони до Якова, батька свого, до Краю ханаанського, і розповіли йому все, що їх спіткало було, говорячи: |
| 30. Той муж, пан того краю, говорив із нами суворо, і прийняв був нас як шпигунів того краю. |
| 31. А ми сказали йому: Ми правдиві, не були ми шпигунами! |
| 32. Ми дванадцятеро братів, сини нашого батька. Одного нема, а наймолодший тепер з нашим батьком у ханаанському Краї. |
| 33. І сказав до нас муж той, пан того краю: З того пізнаю, що правдиві ви, зоставте зо мною одного вашого брата, а на голод домів ваших візьміть хліб та й ідіть. |
| 34. І приведіть до мене брата вашого найменшого, і буду я знати, що ви не шпигуни, що ви правдиві. Тоді віддам вам вашого брата, і ви можете переходити цей край для купівлі. |
| 35. І сталося, вони випорожнювали мішки свої, а ось у кожного вузлик срібла його в його мішку! І побачили вузлики срібла свого, вони та їх батько, і полякались... |
| 36. І сказав до них Яків, їх батько: Ви позбавили мене дітей, Йосипа нема, і Симеона нема, а тепер Веніямина заберете? Усе те на мене! |
| 37. І промовив Рувим до батька свого, кажучи: Двох синів моїх уб'єш, коли не приведу його до тебе! Дай же його на руку мою, а я поверну його до тебе. |
| 38. А той відказав: Не зійде з вами мій син, бо брат його вмер, а він сам позостався... А трапиться йому нещастя в дорозі, якою підете, то в смутку зведете мою сивину до шеолу!... |
| Псалми 10:12-18 |
| 12. Устань же, о Господи Боже, руку Свою підійми, не забудь про убогих! |
| 13. Чому нечестивий ображує Бога і говорить у серці своїм, що Ти не слідкуєш? |
| 14. Але Ти все бачиш, бо спостерігаєш злочинство та утиск, щоб віддати Своєю рукою! На Тебе слабий опирається, Ти сироті помічник. |
| 15. Зламай же рамено безбожному, і злого скарай за неправду його, аж більше не знайдеш його! |
| 16. Господь Цар на вічні віки, із землі Його згинуть погани! |
| 17. Бажання понижених чуєш Ти, Господи, серця їх зміцняєш, їх вислуховує ухо Твоє, |
| 18. щоб дати суд сироті та пригніченому, щоб більш не страшив чоловік із землі! |
| Приповісті 4:7-9 |
| 7. Початок премудрости мудрість здобудь, а за ввесь свій маєток здобудь собі розуму! |
| 8. Тримай її високо і підійме тебе, ушанує тебе, як її ти пригорнеш: |
| 9. вона дасть голові твоїй гарний вінок, пишну корону тобі подарує! |
| Матвія 14:1-21 |
| 1. Того часу прочув Ірод чотиривласник чутки про Ісуса, |
| 2. і сказав своїм слугам: Це Іван Христитель, він із мертвих воскрес, і тому чуда творяться ним... |
| 3. Бо Ірод схопив був Івана, і зв'язав його, і посадив у в'язницю через Іродіяду, дружину брата свого Пилипа. |
| 4. Бо до нього Іван говорив: Не годиться тобі її мати! |
| 5. І хотів Ірод смерть заподіяти йому, та боявся народу, бо того за пророка вважали. |
| 6. А як був день народження Ірода, танцювала посеред гостей дочка Іродіядина, та й Іродові догодила. |
| 7. Тому під присягою він обіцявся їй дати, чого тільки попросить вона. |
| 8. А вона, за намовою матері своєї: Дай мені проказала отут на полумиску голову Івана Христителя!... |
| 9. І цар засмутився, але через клятву та тих, хто сидів при столі з ним, звелів дати. |
| 10. І послав стяти Івана в в'язниці. |
| 11. І принесли на полумискові його голову, та й дали дівчині, а та віднесла її своїй матері... |
| 12. А учні його прибули, взяли тіло, і поховали його, та прийшли й сповістили Ісуса. |
| 13. Як Ісус те почув, Він відплив звідти човном у місце пустинне й самотнє. І, прочувши, народ із міст пішов пішки за Ним. |
| 14. І, як вийшов Ісус, Він побачив багато народу, і змилосердивсь над ними, і їхніх слабих уздоровив. |
| 15. А коли настав вечір, підійшли Його учні до Нього й сказали: Тут місце пустинне, і година вже пізня; відпусти народ, хай по селах розійдуться, і куплять поживи собі. |
| 16. А Ісус їм сказав: Непотрібно відходити їм, нагодуйте їх ви! |
| 17. Вони ж кажуть Йому: Не маємо чим тут, тільки п'ятеро хліба й дві рибі. |
| 18. А Він відказав: Принесіть Мені їх сюди. |
| 19. І, звелівши натовпові посідати на траві, Він узяв п'ятеро хліба й дві рибі, споглянув на небо, поблагословив й поламав ті хліби, і дав учням, а учні народові. |
| 20. І всі їли й наситились, а з кусків позосталих назбирали дванадцятеро повних кошів... |
| 21. Їдців же було мужа тисяч із п'ять, крім жінок і дітей. |