A A A A A
Біблія протягом одного року
Січень 21

Буття 41:1-57
1. І сталося по закінченні двох літ часу, і сниться фараонові, ось він стоїть над Річкою.
2. І ось виходять із Річки семеро корів гарного вигляду й ситого тіла, і паслися на лузі.
3. А ось виходять із Річки за ними семеро корів інших, бридкі виглядом і худі тілом. І вони стали при тих коровах на березі Річки.
4. І корови бридкі виглядом і худі тілом поз'їдали сім корів гарних виглядом і ситих. І прокинувся фараон.
5. І знову заснув він. І снилося йому вдруге, аж ось сходять на однім стеблі семеро колосків здорових та добрих.
6. А ось виростає за ними семеро колосків тонких та спалених східнім вітром.
7. І проковтнули ті тонкі колоски сім колосків здорових та повних. І прокинувся фараон, а то був сон.
8. І сталося рано, і занепокоївся дух його. І послав він, і поскликав усіх ворожбитів Єгипту та всіх мудреців його. І фараон розповів їм свій сон, та ніхто не міг відгадати їх фараонові.
9. І говорив начальник чашників з фараоном, кажучи: Я сьогодні згадую гріхи свої.
10. Розгнівався був фараон на рабів своїх, і вмістив мене під варту дому начальника царської сторожі, мене й начальника пекарів.
11. І однієї ночі снився нам сон, мені та йому, кожному снився сон за своїм значенням.
12. А там з нами був єврейський юнак, раб начальника царської сторожі. І ми розповіли йому, а він відгадав нам наші сни, кожному за сном його відгадав.
13. І сталося, як він відгадав нам, так і трапилося: мене ти вернув на становище моє, а того повісив.
14. І послав фараон, і покликав Йосипа, і його сквапно вивели з в'язниці. І оголився, і змінив одежу свою, і він прибув до фараона.
15. І промовив фараон до Йосипа: Снився мені сон, та нема, хто б відгадав його. А я чув про тебе таке: ти вислухуєш сон, щоб відгадати його.
16. А Йосип сказав до фараона, говорячи: Не я, Бог дасть у відповідь мир фараонові.
17. І сказав фараон до Йосипа: Бачив я в сні своїм ось я стою на березі Річки.
18. І ось виходять із Річки семеро корів ситих тілом і гарних виглядом. І вони паслися на лузі.
19. А ось виходять за ними семеро корів інші, бідні та дуже бридкі виглядом і худі тілом. Таких бридких, як вони, я не бачив у всьому краї єгипетському.
20. І корови худі та бридкі поз'їдали сім корів перших ситих.
21. І ввійшли вони до черева їхнього, та не було знати, що ввійшли вони до черева їхнього, і вигляд їх був лихий, як на початку. І я прокинувся.
22. І побачив я в сні своїм знов, аж ось сходять на однім стеблі семеро колосків повних та добрих.
23. А ось виростає за ними семеро колосків худих, тонких, спалених східнім вітром.
24. І проковтнули ті тонкі колоски сім колосків добрих. І розповів я те ворожбитам, та не було, хто б мені роз'яснив.
25. І сказав Йосип до фараона: Сон фараонів один він. Що Бог робить, те Він звістив фараонові.
26. Семеро корів добрих то сім літ, і семеро колосків добрих сім літ вони. А сон один він.
27. А сім корів худих і бридких, що вийшли за ними, сім літ вони, і сім колосків порожніх і спалених східнім вітром то будуть сім літ голодних.
28. Оце та річ, що я сказав був фараонові: Що Бог робить, те Він показав фараонові.
29. Ось приходять сім літ, великий достаток у всім краї єгипетськім.
30. А по них настануть сім літ голодних, і буде забутий увесь той достаток в єгипетській землі, і голод винищить край.
31. І не буде видно того достатку в краї через той голод, що настане потім, бо він буде дуже тяжкий.
32. А що сон повторився фараонові двічі, це значить, що справа ця постановлена від Бога, і Бог незабаром виконає її.
33. А тепер нехай фараон наздрить чоловіка розумного й мудрого, і нехай поставить його над єгипетською землею.
34. Нехай учинить фараон, і нехай призначить урядників над краєм, і нехай за сім літ достатку збирає п'ятину врожаю єгипетської землі.
35. І нехай вони позбирають усю їжу тих добрих років, що приходять, і нехай вони позбирають збіжжя під руку фараонову, на їжу по містах, і нехай бережуть.
36. І буде та їжа на запас для краю на сім літ голодних, що настануть в єгипетській землі, і край не буде знищений голодом.
37. І була ця річ добра в очах фараона та в очах усіх його рабів.
38. І сказав фараон своїм рабам: Чи знайдеться чоловік, як оцей, що Дух Божий у нім?
39. І сказав фараон Йосипові: Що Бог відкрив тобі це все, то немає такого розумного й мудрого, як ти.
40. Ти будеш над домом моїм, а слів твоїх уст буде слухатися ввесь народ мій. Тільки троном я буду вищий від тебе.
41. І сказав фараон Йосипові: Дивись, я поставив тебе над усім краєм єгипетським.
42. І зняв фараон персня свого з своєї руки, та й дав його на руку Йосипову, і зодягнув його в одежу віссонну, а на шию йому повісив золотого ланцюга.
43. І зробив, що він їздив його другим повозом, і кричали перед обличчям його: Кланяйтеся! І поставив його над усім єгипетським краєм.
44. І сказав фараон Йосипові: Я фараон, а без тебе ніхто не підійме своєї руки та своєї ноги в усім краї єгипетськім.
45. І назвав фараон ім'я Йосипові: Цофнат-Панеах, і дав йому за жінку Оснату, дочку Поті-Фера, жерця Ону. І Йосип піднявся над єгипетським краєм.
46. А Йосип був віку тридцяти літ, коли він став перед лицем фараона, царя єгипетського. І пішов Йосип від лиця фараонового, і перейшов через увесь єгипетський край.
47. А земля в сім літ достатку родила на повні жмені.
48. І зібрав він усю їжу семи літ, що була в єгипетськім краї, і вмістив їжу по містах: їжу поля міста, що навколо нього, вмістив у ньому.
49. І зібрав Йосип збіжжя дуже багато, як морський пісок, аж перестав рахувати, бо не було вже числа.
50. А Йосипові, поки прийшов рік голодний, уродилися два сини, що вродила йому Осната, дочка Поті-Фера, жерця Ону.
51. І назвав Йосип ім'я перворідному: Манасія, бо Бог зробив мені, що я забув усе своє терпіння та ввесь дім мого батька.
52. А ймення другому назвав: Єфрем, бо розмножив мене Бог у краї недолі моєї.
53. І скінчилися сім літ достатку, що були в єгипетськім краї.
54. І зачали наступати сім літ голодні, як сказав був Йосип. І був голод по всіх краях, а в усім єгипетськім краї був хліб.
55. Але виголоднів увесь єгипетський край, а народ став кричати до фараона про хліб. І сказав фараон усьому Єгиптові: Ідіть до Йосипа. Що він вам скаже, те робіть.
56. І був той голод на всій поверхні землі. І відчинив Йосип усе, що було в них, і продавав поживу Єгиптові. А голод зміцнявся в єгипетськім краї.
57. І прибували зо всієї землі до Йосипа купити поживи, бо голод зміцнявся по всій землі.

Буття 42:1-38
1. А Яків побачив, що в Єгипті є хліб. І сказав Яків до синів своїх: Пощо ви споглядаєте один на одного?
2. І сказав він: Ось чув я, що в Єгипті є хліб; зійдіть туди, і купіть нам хліба ізвідти, і будемо жити, і не помремо.
3. І зійшли десятеро Йосипових братів купити збіжжя з Єгипту.
4. А Веніямина, Йосипового брата, Яків не послав із братами його, бо сказав: Щоб не спіткало його яке нещастя!
5. І прибули Ізраїлеві сини купити хліба разом з іншими, що приходили, бо був голод у Краї ханаанськім.
6. А Йосип він володар над тим краєм, він продавав хліб усьому народові тієї землі. І прибули Йосипові брати, та й уклонилися йому обличчям до землі.
7. І побачив Йосип братів своїх, і пізнав їх, та не дав пізнати себе. І говорив із ними суворо, і промовив до них: Звідкіля прибули ви? А вони відказали: З ханаанського Краю купити їжі.
8. І пізнав Йосип братів своїх, а вони не впізнали його.
9. І згадав Йосип сни, що про них йому снились були. І сказав він до них: Ви шпигуни! Ви прибули підглянути слабі місця цієї землі.
10. А вони відказали йому: Ні, пане мій, а раби твої прибули купити їжі.
11. Ми всі сини одного чоловіка, ми правдиві. Раби твої не були шпигунами!
12. Він же промовив до них: Ні, бо ви прийшли підглянути слабі місця цієї землі!
13. А вони відказали: Дванадцятеро твоїх рабів брати ми, сини одного чоловіка в ханаанському Краї. А наймолодший тепер із батьком нашим, а одного нема.
14. І промовив їм Йосип: Оце те, що я сказав був до вас, говорячи: Ви шпигуни.
15. Оцим ви будете випробувані: Клянуся життям фараоновим, що ви не вийдете звідси, якщо не прийде сюди наймолодший ваш брат!
16. Пошліть з-поміж себе одного, і нехай візьме вашого брата, а ви будете ув'язнені. І слова ваші будуть піддані пробі, чи правда з вами; а коли ні, клянуся життям фараоновим, що ви шпигуни!
17. І він забрав їх під варту на три дні.
18. А третього дня Йосип промовив до них: Зробіть це і живіть. Я Бога боюся,
19. якщо ви правдиві. Один брат ваш буде ув'язнений в домі вашої варти, а ви йдіть, принесіть хліба для заспокоєння голоду ваших домів.
20. А свого наймолодшого брата приведіть до мене, і будуть потверджені ваші слова, а ви не повмираєте. І вони зробили так.
21. І говорили вони один одному: Справді, винні ми за нашого брата, бо ми бачили недолю душі його, коли він благав нас, а ми не послухали... Тому то прийшло це нещастя на нас!
22. І відповів їм Рувим, говорячи: Чи не говорив я вам, кажучи: Не грішіть проти хлопця, та ви не послухали. А оце й кров його жадається...
23. А вони не знали, що Йосип їх розуміє, бо був поміж ними перекладач.
24. А він відвернувся від них та й заплакав... І вернувся до них, і говорив із ними. І взяв від них Симеона, та й зв'язав його на їхніх очах.
25. А Йосип наказав, щоб наповнили їхні мішки збіжжям, а срібло їхнє вернули кожному до його мішка, і дали їм поживи на дорогу. І їм зроблено так.
26. І понесли вони хліб свій на ослах своїх, і пішли звідти.
27. І відкрив один мішка свого, щоб ослові своєму дати паші на нічлігу, та й побачив срібло своє, а воно ось в отворі мішка його!
28. І сказав він братам своїм: Повернене срібло моє, і ось воно в мішку моїм! І завмерло їм серце, і вони затремтіли, говорячи один до одного: Що це Бог нам зробив?
29. І прибули вони до Якова, батька свого, до Краю ханаанського, і розповіли йому все, що їх спіткало було, говорячи:
30. Той муж, пан того краю, говорив із нами суворо, і прийняв був нас як шпигунів того краю.
31. А ми сказали йому: Ми правдиві, не були ми шпигунами!
32. Ми дванадцятеро братів, сини нашого батька. Одного нема, а наймолодший тепер з нашим батьком у ханаанському Краї.
33. І сказав до нас муж той, пан того краю: З того пізнаю, що правдиві ви, зоставте зо мною одного вашого брата, а на голод домів ваших візьміть хліб та й ідіть.
34. І приведіть до мене брата вашого найменшого, і буду я знати, що ви не шпигуни, що ви правдиві. Тоді віддам вам вашого брата, і ви можете переходити цей край для купівлі.
35. І сталося, вони випорожнювали мішки свої, а ось у кожного вузлик срібла його в його мішку! І побачили вузлики срібла свого, вони та їх батько, і полякались...
36. І сказав до них Яків, їх батько: Ви позбавили мене дітей, Йосипа нема, і Симеона нема, а тепер Веніямина заберете? Усе те на мене!
37. І промовив Рувим до батька свого, кажучи: Двох синів моїх уб'єш, коли не приведу його до тебе! Дай же його на руку мою, а я поверну його до тебе.
38. А той відказав: Не зійде з вами мій син, бо брат його вмер, а він сам позостався... А трапиться йому нещастя в дорозі, якою підете, то в смутку зведете мою сивину до шеолу!...

Псалми 10:12-18
12. Устань же, о Господи Боже, руку Свою підійми, не забудь про убогих!
13. Чому нечестивий ображує Бога і говорить у серці своїм, що Ти не слідкуєш?
14. Але Ти все бачиш, бо спостерігаєш злочинство та утиск, щоб віддати Своєю рукою! На Тебе слабий опирається, Ти сироті помічник.
15. Зламай же рамено безбожному, і злого скарай за неправду його, аж більше не знайдеш його!
16. Господь Цар на вічні віки, із землі Його згинуть погани!
17. Бажання понижених чуєш Ти, Господи, серця їх зміцняєш, їх вислуховує ухо Твоє,
18. щоб дати суд сироті та пригніченому, щоб більш не страшив чоловік із землі!

Приповісті 4:7-9
7. Початок премудрости мудрість здобудь, а за ввесь свій маєток здобудь собі розуму!
8. Тримай її високо і підійме тебе, ушанує тебе, як її ти пригорнеш:
9. вона дасть голові твоїй гарний вінок, пишну корону тобі подарує!

Матвія 14:1-21
1. Того часу прочув Ірод чотиривласник чутки про Ісуса,
2. і сказав своїм слугам: Це Іван Христитель, він із мертвих воскрес, і тому чуда творяться ним...
3. Бо Ірод схопив був Івана, і зв'язав його, і посадив у в'язницю через Іродіяду, дружину брата свого Пилипа.
4. Бо до нього Іван говорив: Не годиться тобі її мати!
5. І хотів Ірод смерть заподіяти йому, та боявся народу, бо того за пророка вважали.
6. А як був день народження Ірода, танцювала посеред гостей дочка Іродіядина, та й Іродові догодила.
7. Тому під присягою він обіцявся їй дати, чого тільки попросить вона.
8. А вона, за намовою матері своєї: Дай мені проказала отут на полумиску голову Івана Христителя!...
9. І цар засмутився, але через клятву та тих, хто сидів при столі з ним, звелів дати.
10. І послав стяти Івана в в'язниці.
11. І принесли на полумискові його голову, та й дали дівчині, а та віднесла її своїй матері...
12. А учні його прибули, взяли тіло, і поховали його, та прийшли й сповістили Ісуса.
13. Як Ісус те почув, Він відплив звідти човном у місце пустинне й самотнє. І, прочувши, народ із міст пішов пішки за Ним.
14. І, як вийшов Ісус, Він побачив багато народу, і змилосердивсь над ними, і їхніх слабих уздоровив.
15. А коли настав вечір, підійшли Його учні до Нього й сказали: Тут місце пустинне, і година вже пізня; відпусти народ, хай по селах розійдуться, і куплять поживи собі.
16. А Ісус їм сказав: Непотрібно відходити їм, нагодуйте їх ви!
17. Вони ж кажуть Йому: Не маємо чим тут, тільки п'ятеро хліба й дві рибі.
18. А Він відказав: Принесіть Мені їх сюди.
19. І, звелівши натовпові посідати на траві, Він узяв п'ятеро хліба й дві рибі, споглянув на небо, поблагословив й поламав ті хліби, і дав учням, а учні народові.
20. І всі їли й наситились, а з кусків позосталих назбирали дванадцятеро повних кошів...
21. Їдців же було мужа тисяч із п'ять, крім жінок і дітей.