| Буття 21:1-34 |
| 1. А Господь згадав Сарру, як сказав був, і вчинив Господь Саррі, як Він говорив. |
| 2. І Сарра зачала, і породила сина Авраамові в старості його на означений час, що про нього сказав йому Бог. |
| 3. І назвав Авраам ім'я синові своєму, що вродився йому, що Сарра йому породила: Ісак. |
| 4. І обрізав Авраам Ісака, сина свого, коли мав він вісім день, як Бог наказав був йому. |
| 5. А Авраам був віку ста літ, як уродився йому Ісак, син його. |
| 6. І промовила Сарра: Сміх учинив мені Бог, кожен, хто почує, буде сміятися з мене. |
| 7. І промовила: Хто б сказав Авраамові: Сарра годує синів? Бо вродила я сина в старості його. |
| 8. І дитина росла, і була відлучена. І справив Авраам велику гостину в день відлучення Ісака. |
| 9. І побачила Сарра сина Аґари єгиптянки, що вродила була Авраамові, що він насміхається. |
| 10. І сказала вона Авраамові: Прожени ту невільницю та сина її, бо не буде наслідувати син тієї невільниці разом із сином моїм, із Ісаком. |
| 11. Але ця справа була дуже не до вподоби Авраамові через сина його. |
| 12. І промовив Господь Авраамові: Нехай не буде не до вподоби тобі це через хлопця та через невільницю твою. Усе, що скаже тобі Сарра, послухай голосу її, бо Ісаком буде покликане тобі потомство. |
| 13. І також сина невільниці тієї учиню його народом, бо він твоє насіння. |
| 14. І встав рано Авраам, і взяв хліба й бурдюка води, і дав до Аґари на плече її, також дитину, та й послав її. І пішла вона, та й заблудила в пустині Беер-Шева. |
| 15. І скінчилась вода в бурдюці, і покинула вона дитину під одним із кущів. |
| 16. І пішла вона, і сіла собі навпроти, на віддалі як стрілити луком, бо сказала: Нехай я не бачу смерти цієї дитини! І сіла навпроти, і піднесла свій голос та й заплакала. |
| 17. І почув Бог голос того хлопця. І кликнув до Аґари Божий Ангол із неба, і сказав їй: Що тобі, Аґаро? Не бійс, бо почув Бог голос хлопц, де він там. |
| 18. Устань, підійми хлопця, і рукою своєю держи його, бо великим народом зроблю Я його. |
| 19. І відкрив Бог очі її, і вона побачила криницю води. І пішла вона, і наповнила бурдюка водою, та й напоїла хлопця. |
| 20. І з хлопцем був Бог, і він виріс. І осів у пустині, і став він стрілець-лучник. |
| 21. І осів він у пустині Паран, а мати його взяла йому жінку з єгипетського краю. |
| 22. І сталося часу того, і сказав Авімелех і Піхол, головний провідник його війська, до Авраама, говорячи: Бог із тобою в усьому, що ти робиш! |
| 23. А тепер присягни ж мені Богом отут, що ти не обманиш мене, і нащадка мого, і онука мого. І яка була ласка, яку я до тебе чинив, ти вчиниш зо мною та з краєм, що ти в нім чужинцем пробуваєш. |
| 24. І сказав Авраам: Я присягаю! |
| 25. І Авраам дорікав Авімелехові за криницю води, що її відняли були Авімелехові раби. |
| 26. І сказав Авімелех: Я не знаю, хто вчинив оту річ, ані ти не розповів мені, й ані я не чув, хібащо сьогодні. |
| 27. І взяв Авраам дрібну та велику худобу, та й дав Авімелехові, і обидва вони склали умову. |
| 28. І поставив Авраам сім овечок з дрібного товару осібно. |
| 29. І сказав Авімелех до Авраама: Що вони, сім овечок отих, що ти їх поставив осібно? |
| 30. А той відказав: Бо з моєї руки сім овечок ти візьмеш, щоб для мене були на свідоцтво, що я викопав цю криницю. |
| 31. Тому то назвав він це місце Беер-Шева, бо там поклялися вони. |
| 32. І склали умову вони в Беер-Шеві. І встав Авімелех та Піхол, головний провідник його війська, і вернулись вони до краю филистимського. |
| 33. А Авраам посадив тамариска в Беер-Шеві, і кликав там Ім'я Господа, Бога Вічного. |
| 34. І Авраам пробував у филистимській землі багато днів. |
| Буття 22:1-24 |
| 1. І сталось після цих випадків, що Бог випробовував Авраама. І сказав Він до нього: Аврааме! А той відказав: Ось я! |
| 2. І промовив Господь: Візьми свого сина, свого одинака, що його полюбив ти, Ісака, та й піди собі до краю Морія, і принеси там його в цілопалення на одній із тих гір, що про неї скажу тобі. |
| 3. І встав Авраам рано вранці, і свого осла осідлав; і взяв із собою двох слуг та Ісака, сина свого, і для цілопалення дров нарубав. І встав, і пішов він до місця, що про нього сказав йому Бог. |
| 4. А третього дня Авраам звів очі свої, та й побачив те місце здалека. |
| 5. І сказав Авраам своїм слугам: Сідайте собі тут з ослом, а я й хлопець підем аж туди, і поклонимося, і повернемося до вас. |
| 6. І взяв Авраам дрова для цілопалення, і поклав на Ісака, сина свого, і взяв в свою руку огонь та ножа, і пішли вони разом обоє. |
| 7. І сказав Ісак до Авраама, свого батька, говорячи: Батьку мій! А той відказав: Ось я, сину мій! І промовив Ісак: Ось огонь та дрова, а де ж ягня на цілопалення? |
| 8. І відказав Авраам: Бог нагледить ягня Собі на цілопалення, сину мій! І пішли вони разом обоє. |
| 9. І вони прийшли до місця, що про нього сказав йому Бог. І збудував там Авраам жертівника, і дрова розклав, і зв'язав Ісака, сина свого, і поклав його на жертівника над дровами. |
| 10. І простяг Авраам свою руку, і взяв ножа, щоб зарізати сина свого... |
| 11. Та озвався до нього Ангол Господній із неба й сказав: Аврааме, Аврааме! А той відізвався: Ось я! |
| 12. І Ангол промовив: Не витягай своєї руки до хлопця, і нічого йому не чини, бо тепер Я довідався, що ти богобійний, і не пожалів для Мене сина свого, одинака свого. |
| 13. А Авраам звів очі свої та й побачив, аж ось один баран зав'яз у гущавині своїми рогами. І пішов Авраам, і взяв барана, і приніс його на цілопалення замість сина свого. |
| 14. І назвав Авраам ім'я місця того: Господь нагледить, що й сьогодні говориться: На горі Господь з'явиться. |
| 15. А Ангол Господній із неба озвався до Авраама подруге, |
| 16. і сказав: Клянуся Собою, це слово Господнє, тому, що вчинив ти цю річ, і не пожалів був сина свого, одинака свого, |
| 17. то благословляючи, Я поблагословлю тебе, і розмножуючи, розмножу потомство твоє, немов зорі на небі, і немов той пісок, що на березі моря. І потомство твоє внаслідує брами твоїх ворогів. |
| 18. І всі народи землі будуть потомством твоїм благословляти себе через те, що послухався ти Мого голосу. |
| 19. І вернувсь Авраам до слуг своїх. |
| 20. І сталося по тих випадках, і сказано Авраамові так: Ось також Мілка вродила синів Нахорові, братові твоєму: |
| 21. Уца, перворідного його, і Буза, брата його, і Кемуїла, батька Арамового, |
| 22. І Кеседа, і Хазо, і Пілдаша, і Їдлафа, і Бетуїла. |
| 23. А Бетуїл породив Ревеку. Цих восьмерох породила Мілка Нахорові, братові Авраамовому. |
| 24. А наложниця його а їй на ймення Реума вродила й вона Теваха й Ґахама, і Тахаша й Мааху. |
| Псалми 6:6-10 |
| 6. (6-7) Змучився я від стогнання свого, щоночі постелю свою обмиваю слізьми, сльозами своїми окроплюю ложе своє!... |
| 7. (6-8) Моє око зів'яло з печалі, постаріло через усіх ворогів моїх... |
| 8. (6-9) Відступіться від мене, усі беззаконники, бо почув Господь голос мого плачу! |
| 9. (6-10) Благання моє Господь вислухає, молитву мою Господь прийме, |
| 10. (6-11) усі мої вороги посоромлені будуть, і будуть настрашені дуже: хай вернуться, і будуть вони посоромлені зараз! |
| Приповісті 3:5-6 |
| 5. Надійся на Господа всім своїм серцем, а на розум свій не покладайся! |
| 6. Пізнавай ти Його на всіх дорогах своїх, і Він випростує твої стежки. |
| Матвія 8:18-34 |
| 18. А як угледів Ісус навколо Себе багато народу, наказав переплинути на той бік. |
| 19. І приступив один книжник та й до Нього сказав: Учителю, я піду за Тобою, хоч би куди ти пішов! |
| 20. Промовляє до нього Ісус: Мають нори лисиці, а гнізда небесні пташки, Син же Людський не має де й голови прихилити... |
| 21. А інший із учнів промовив до Нього: Дозволь мені, Господи, перше піти та батька свого поховати. |
| 22. А Ісус йому каже: Іди за Мною, і зостав мертвим ховати мерців своїх! |
| 23. І коли Він до човна вступив, за Ним увійшли Його учні. |
| 24. І ось буря велика зірвалась на морі, аж човен зачав заливатися хвилями. А Він спав... |
| 25. І кинулись учні, і збудили Його та й благали: Рятуй, Господи, гинемо! |
| 26. А Він відповів їм: Чого полохливі ви, маловірні? Тоді встав, заказав бурі й морю, і тиша велика настала... |
| 27. А народ дивувався й казав: Хто ж це такий, що вітри та море слухняні Йому? |
| 28. І, як прибув Він на той бік, до землі Гадаринської, перестріли Його два біснуваті, що вийшли з могильних печер, дуже люті, так що ніхто не міг переходити тією дорогою. |
| 29. І ось, вони стали кричати, говорячи: Що Тобі, Сину Божий, до нас? Прийшов Ти сюди передчасно нас мучити? |
| 30. А оподаль від них пасся гурт великий свиней. |
| 31. І просилися демони, кажучи: Коли виженеш нас, то пошли нас у той гурт свиней. |
| 32. А Він відповів їм: Ідіть. І вийшли вони, і пішли в гурт свиней. І ось кинувся з кручі до моря ввесь гурт, і потопився в воді. |
| 33. Пастухи ж повтікали; а коли прибули вони в місто, то про все розповіли, і про біснуватих. |
| 34. І ось, усе місто вийшло назустріч Ісусові. Як Його ж угледіли, то стали благати, щоб пішов Собі з їхнього краю!.. |