A A A A A
Біблія протягом одного року
Січень 11

Буття 21:1-34
1. А Господь згадав Сарру, як сказав був, і вчинив Господь Саррі, як Він говорив.
2. І Сарра зачала, і породила сина Авраамові в старості його на означений час, що про нього сказав йому Бог.
3. І назвав Авраам ім'я синові своєму, що вродився йому, що Сарра йому породила: Ісак.
4. І обрізав Авраам Ісака, сина свого, коли мав він вісім день, як Бог наказав був йому.
5. А Авраам був віку ста літ, як уродився йому Ісак, син його.
6. І промовила Сарра: Сміх учинив мені Бог, кожен, хто почує, буде сміятися з мене.
7. І промовила: Хто б сказав Авраамові: Сарра годує синів? Бо вродила я сина в старості його.
8. І дитина росла, і була відлучена. І справив Авраам велику гостину в день відлучення Ісака.
9. І побачила Сарра сина Аґари єгиптянки, що вродила була Авраамові, що він насміхається.
10. І сказала вона Авраамові: Прожени ту невільницю та сина її, бо не буде наслідувати син тієї невільниці разом із сином моїм, із Ісаком.
11. Але ця справа була дуже не до вподоби Авраамові через сина його.
12. І промовив Господь Авраамові: Нехай не буде не до вподоби тобі це через хлопця та через невільницю твою. Усе, що скаже тобі Сарра, послухай голосу її, бо Ісаком буде покликане тобі потомство.
13. І також сина невільниці тієї учиню його народом, бо він твоє насіння.
14. І встав рано Авраам, і взяв хліба й бурдюка води, і дав до Аґари на плече її, також дитину, та й послав її. І пішла вона, та й заблудила в пустині Беер-Шева.
15. І скінчилась вода в бурдюці, і покинула вона дитину під одним із кущів.
16. І пішла вона, і сіла собі навпроти, на віддалі як стрілити луком, бо сказала: Нехай я не бачу смерти цієї дитини! І сіла навпроти, і піднесла свій голос та й заплакала.
17. І почув Бог голос того хлопця. І кликнув до Аґари Божий Ангол із неба, і сказав їй: Що тобі, Аґаро? Не бійс, бо почув Бог голос хлопц, де він там.
18. Устань, підійми хлопця, і рукою своєю держи його, бо великим народом зроблю Я його.
19. І відкрив Бог очі її, і вона побачила криницю води. І пішла вона, і наповнила бурдюка водою, та й напоїла хлопця.
20. І з хлопцем був Бог, і він виріс. І осів у пустині, і став він стрілець-лучник.
21. І осів він у пустині Паран, а мати його взяла йому жінку з єгипетського краю.
22. І сталося часу того, і сказав Авімелех і Піхол, головний провідник його війська, до Авраама, говорячи: Бог із тобою в усьому, що ти робиш!
23. А тепер присягни ж мені Богом отут, що ти не обманиш мене, і нащадка мого, і онука мого. І яка була ласка, яку я до тебе чинив, ти вчиниш зо мною та з краєм, що ти в нім чужинцем пробуваєш.
24. І сказав Авраам: Я присягаю!
25. І Авраам дорікав Авімелехові за криницю води, що її відняли були Авімелехові раби.
26. І сказав Авімелех: Я не знаю, хто вчинив оту річ, ані ти не розповів мені, й ані я не чув, хібащо сьогодні.
27. І взяв Авраам дрібну та велику худобу, та й дав Авімелехові, і обидва вони склали умову.
28. І поставив Авраам сім овечок з дрібного товару осібно.
29. І сказав Авімелех до Авраама: Що вони, сім овечок отих, що ти їх поставив осібно?
30. А той відказав: Бо з моєї руки сім овечок ти візьмеш, щоб для мене були на свідоцтво, що я викопав цю криницю.
31. Тому то назвав він це місце Беер-Шева, бо там поклялися вони.
32. І склали умову вони в Беер-Шеві. І встав Авімелех та Піхол, головний провідник його війська, і вернулись вони до краю филистимського.
33. А Авраам посадив тамариска в Беер-Шеві, і кликав там Ім'я Господа, Бога Вічного.
34. І Авраам пробував у филистимській землі багато днів.

Буття 22:1-24
1. І сталось після цих випадків, що Бог випробовував Авраама. І сказав Він до нього: Аврааме! А той відказав: Ось я!
2. І промовив Господь: Візьми свого сина, свого одинака, що його полюбив ти, Ісака, та й піди собі до краю Морія, і принеси там його в цілопалення на одній із тих гір, що про неї скажу тобі.
3. І встав Авраам рано вранці, і свого осла осідлав; і взяв із собою двох слуг та Ісака, сина свого, і для цілопалення дров нарубав. І встав, і пішов він до місця, що про нього сказав йому Бог.
4. А третього дня Авраам звів очі свої, та й побачив те місце здалека.
5. І сказав Авраам своїм слугам: Сідайте собі тут з ослом, а я й хлопець підем аж туди, і поклонимося, і повернемося до вас.
6. І взяв Авраам дрова для цілопалення, і поклав на Ісака, сина свого, і взяв в свою руку огонь та ножа, і пішли вони разом обоє.
7. І сказав Ісак до Авраама, свого батька, говорячи: Батьку мій! А той відказав: Ось я, сину мій! І промовив Ісак: Ось огонь та дрова, а де ж ягня на цілопалення?
8. І відказав Авраам: Бог нагледить ягня Собі на цілопалення, сину мій! І пішли вони разом обоє.
9. І вони прийшли до місця, що про нього сказав йому Бог. І збудував там Авраам жертівника, і дрова розклав, і зв'язав Ісака, сина свого, і поклав його на жертівника над дровами.
10. І простяг Авраам свою руку, і взяв ножа, щоб зарізати сина свого...
11. Та озвався до нього Ангол Господній із неба й сказав: Аврааме, Аврааме! А той відізвався: Ось я!
12. І Ангол промовив: Не витягай своєї руки до хлопця, і нічого йому не чини, бо тепер Я довідався, що ти богобійний, і не пожалів для Мене сина свого, одинака свого.
13. А Авраам звів очі свої та й побачив, аж ось один баран зав'яз у гущавині своїми рогами. І пішов Авраам, і взяв барана, і приніс його на цілопалення замість сина свого.
14. І назвав Авраам ім'я місця того: Господь нагледить, що й сьогодні говориться: На горі Господь з'явиться.
15. А Ангол Господній із неба озвався до Авраама подруге,
16. і сказав: Клянуся Собою, це слово Господнє, тому, що вчинив ти цю річ, і не пожалів був сина свого, одинака свого,
17. то благословляючи, Я поблагословлю тебе, і розмножуючи, розмножу потомство твоє, немов зорі на небі, і немов той пісок, що на березі моря. І потомство твоє внаслідує брами твоїх ворогів.
18. І всі народи землі будуть потомством твоїм благословляти себе через те, що послухався ти Мого голосу.
19. І вернувсь Авраам до слуг своїх.
20. І сталося по тих випадках, і сказано Авраамові так: Ось також Мілка вродила синів Нахорові, братові твоєму:
21. Уца, перворідного його, і Буза, брата його, і Кемуїла, батька Арамового,
22. І Кеседа, і Хазо, і Пілдаша, і Їдлафа, і Бетуїла.
23. А Бетуїл породив Ревеку. Цих восьмерох породила Мілка Нахорові, братові Авраамовому.
24. А наложниця його а їй на ймення Реума вродила й вона Теваха й Ґахама, і Тахаша й Мааху.

Псалми 6:6-10
6. (6-7) Змучився я від стогнання свого, щоночі постелю свою обмиваю слізьми, сльозами своїми окроплюю ложе своє!...
7. (6-8) Моє око зів'яло з печалі, постаріло через усіх ворогів моїх...
8. (6-9) Відступіться від мене, усі беззаконники, бо почув Господь голос мого плачу!
9. (6-10) Благання моє Господь вислухає, молитву мою Господь прийме,
10. (6-11) усі мої вороги посоромлені будуть, і будуть настрашені дуже: хай вернуться, і будуть вони посоромлені зараз!

Приповісті 3:5-6
5. Надійся на Господа всім своїм серцем, а на розум свій не покладайся!
6. Пізнавай ти Його на всіх дорогах своїх, і Він випростує твої стежки.

Матвія 8:18-34
18. А як угледів Ісус навколо Себе багато народу, наказав переплинути на той бік.
19. І приступив один книжник та й до Нього сказав: Учителю, я піду за Тобою, хоч би куди ти пішов!
20. Промовляє до нього Ісус: Мають нори лисиці, а гнізда небесні пташки, Син же Людський не має де й голови прихилити...
21. А інший із учнів промовив до Нього: Дозволь мені, Господи, перше піти та батька свого поховати.
22. А Ісус йому каже: Іди за Мною, і зостав мертвим ховати мерців своїх!
23. І коли Він до човна вступив, за Ним увійшли Його учні.
24. І ось буря велика зірвалась на морі, аж човен зачав заливатися хвилями. А Він спав...
25. І кинулись учні, і збудили Його та й благали: Рятуй, Господи, гинемо!
26. А Він відповів їм: Чого полохливі ви, маловірні? Тоді встав, заказав бурі й морю, і тиша велика настала...
27. А народ дивувався й казав: Хто ж це такий, що вітри та море слухняні Йому?
28. І, як прибув Він на той бік, до землі Гадаринської, перестріли Його два біснуваті, що вийшли з могильних печер, дуже люті, так що ніхто не міг переходити тією дорогою.
29. І ось, вони стали кричати, говорячи: Що Тобі, Сину Божий, до нас? Прийшов Ти сюди передчасно нас мучити?
30. А оподаль від них пасся гурт великий свиней.
31. І просилися демони, кажучи: Коли виженеш нас, то пошли нас у той гурт свиней.
32. А Він відповів їм: Ідіть. І вийшли вони, і пішли в гурт свиней. І ось кинувся з кручі до моря ввесь гурт, і потопився в воді.
33. Пастухи ж повтікали; а коли прибули вони в місто, то про все розповіли, і про біснуватих.
34. І ось, усе місто вийшло назустріч Ісусові. Як Його ж угледіли, то стали благати, щоб пішов Собі з їхнього краю!..