Instagram
English
A A A A A
Біблія протягом одного року
Квітня 11

Ісуса Навина 11:1-23
1. І сталося, як почув це хацорський цар Явін, то послав до мадонського царя Йовава, і до царя шімронського, і до царя ахшафського,
2. і до царів, що з півночі на горі та в степу на південь Кінроту, і в Шефелі, і на верхах Дори з заходу,
3. ханаанеянин зо сходу та з заходу, а амореянин, і хіттеянин, і періззеянин, і євусеянин, а хіввеянин під Гермоном, у краї Міцпи.
4. І вийшли вони та всі їхні табори з ними, народ, численний кількістю, як пісок, що на березі моря, і коней та колесниць дуже багато.
5. І змовилися всі ці царі, і прийшли й таборували разом при озері Мером, щоб воювати з Ізраїлем.
6. І сказав Господь до Ісуса: Не бійся їх, бо взавтра коло цього часу Я покладу їх усіх трупами перед Ізраїлем; їхнім коням попідрізуєш жили ніг, а їхні колесниці попалиш в огні.
7. І вийшов на них зненацька Ісус та всі вояки з ним при озері Мером, та й напали на них.
8. І дав їх Господь в Ізраїлеву руку, і вони повбивали їх, і гнали їх аж до Великого Сидону, і аж до Місрефот-Маїму, і аж до долини Міцпи на схід, і повибивали їх, так що не зоставили їм жодного врятованого.
9. І зробив їм Ісус, як сказав йому Господь: їхнім коням попідрізував жили, а їхні колесниці попалив ув огні.
10. І вернувся Ісус того часу, і здобув Хацор, а його царя вбив мечем, бо Хацор перед тим був головою всіх тих царств.
11. І вони повбивали вістрям меча кожну особу, що в ньому, зробили їх закляттям, не позосталася жодна душа, а Хацора спалив огнем.
12. А всі царські міста та всіх їхніх царів Ісус здобув, та й повбивав їх вістрям меча, зробив їх закляттям, як наказав був Мойсей, раб Господній.
13. Тільки всі міста, що стоять на згір'ях своїх, не спалив їх Ізраїль, крім Хацору, одного його спалив Ісус.
14. А всю здобич тих міст та худобу Ізраїлеві сини забрали собі; тільки кожну людину побили вістрям меча, аж поки вони не вигубили їх, не позоставили жодної душі.
15. Як Господь наказав був Мойсеєві, Своєму рабові, так Мойсей наказав Ісусові, і так зробив Ісус, не занехав ані слова зо всього, що Господь наказав був Мойсеєві.
16. І взяв Ісус ввесь той Край: гори Юди і ввесь Неґев, і ввесь ґошенський край, і Шефелу, і Араву, і гори Ізраїлеві, і їхню надморську низину,
17. від гори Халак, що тягнеться до Сеїру, і аж до Баал-Ґаду в ливанській долині під горою Гермон. А всіх їхніх царів він забрав, і бив їх, і повбивав їх.
18. Довгий час провадив Ісус війну зо всіма тими царями.
19. Не було міста, що склало б мир з Ізраїлевими синами, окрім хіввеянина, ґів'онських мешканців, усе взяли війною.
20. Бо від Господа було, щоб зробити запеклим їхнє серце на війну проти Ізраїля, щоб учинити їх закляттям, щоб не було для них милости, але щоб вигубити їх, як Господь наказав був Мойсеєві.
21. І прийшов Ісус того часу, і вигубив велетнів із гори, з Хеврону, з Девіру, з Анаву, і з усіх Юдських гір, і з усіх Ізраїлевих гір, разом з їхніми містами Ісус зробив їх закляттям.
22. Не позоставив велетня в краї Ізраїлевих синів, вони позостали тільки в Аззі, в Ґаті та в Ашдоді.
23. І взяв Ісус увесь Край, усе так, як говорив був Господь до Мойсея. І Ісус дав його Ізраїлеві на спадок, за їхнім поділом на їхні племена. А Край заспокоївся від війни.

Ісуса Навина 12:1-24
1. А оце царі того Краю, яких побили Ізраїлеві сини, і посіли їхній Край по тім боці Йордану на схід сонця, від арнонського потоку аж до гори Гермон, та ввесь степ на схід:
2. Сигон, цар аморейський, що сидів у Хешбоні, що панував від Ароеру, що над берегом арнонського потоку, і середина потоку, і половина Ґілеаду, і аж до потоку Яббоку, границі синів Аммонових,
3. і степ аж до озера Кінроту на схід, і аж до степового моря, моря Солоного на схід, дорогою на Бет-Гаєшімот, і від Теману під узбіччями Пісґі.
4. І границя Оґа, царя башанського, із остатку рефаїв, що сидів в Аштароті, і в Едреї,
5. і що панував на горі Гермон, і на Салха, і на всім Башані аж до границі ґешурейської та маахатейської, і половина Ґілеаду, границя Сигона, царя хешбонського.
6. Мойсей, раб Господній, та Ізраїлеві сини повбивали їх. І дав його Мойсей раб Господній, на спадок Рувимовому та Ґадовому та половині племени Манасіїного.
7. А оце царі того Краю, що повбивав Ісус та Ізраїлеві сини по той бік Йордану на захід від Баал-Ґаду в ливанській долині аж до гори Халак, що підіймається до Сеїру, і Ісус віддав її Ізраїлевим племенам на спадок за їхнім поділом,
8. на горі, і в Шефілі, і в Араві, і на узбіччі, і в пустині, і на півдні, хіттеянина, амореянина, і ханаанеянина, періззеянина, хіввеянина й євусеянина:
9. цар єрихонський один, цар гайський, що з боку Бет-Елу, один,
10. цар єрусалимський один, цар хевронський один,
11. цар ярмутський один, цар лахіський один,
12. цар єґлонський один, цар ґезерський один,
13. цар девірський один, цар ґедерський один,
14. цар хоремський один, цар арадський один,
15. цар лівенський один, цар адулламський один,
16. цар маккедський один, цар бет-елський один,
17. цар таппуахський один, цар хеферський один,
18. цар афекський один, цар шаронський один,
19. цар мадонський один, цар хацорський один,
20. цар шімронський один, цар ахшафський один,
21. цар таанахський один, цар меґіддівський один,
22. цар кедеський один, цар йокнеамський при Кармелі один,
23. цар дорський при Нафат-Дорі один, цар ґоїмський при Ґілґалі один,
24. цар тірцький один. Усіх царів тридцять і один.

Псалми 44:4-19
4. (44-5) Ти Сам Цар мій, о Боже, звели ж про спасіння для Якова:
5. (44-6) Тобою поб'ємо своїх ворогів, ім'ям Твоїм будемо топтати повсталих на нас,
6. (44-7) бо я буду надіятися не на лука свого, і мій меч не поможе мені,
7. (44-8) але Ти нас спасеш від противників наших, і наших ненависників засоромиш!
8. (44-9) Ми хвалимось Богом щодня, і повіки ім'я Твоє славимо, Села,
9. (44-10) та однак Ти покинув і нас засоромив, і вже не виходиш із нашими військами:
10. (44-11) Ти вчинив, що від ворога ми обернулись назад, а наші ненависники грабували собі наш маєток...
11. (44-12) Ти віддав нас на поїд, немов тих овечок, і нас розпорошив посеред народів,
12. (44-13) Ти за безцін продав Свій народ, і ціни йому не побільшив!
13. (44-14) Ти нас нашим сусідам віддав на зневагу, на наругу та посміх для наших околиць,
14. (44-15) Ти нас учинив за прислів'я поганам, і головою хитають народи на нас...
15. (44-16) Передо мною щоденно безчестя моє, і сором вкриває обличчя моє,
16. (44-17) через голос того, хто лає мене й проклинає, через ворога й месника...
17. (44-18) Прийшло було все це на нас, та ми не забули про Тебе, й заповіту Твого не порушили,
18. (44-19) не вступилось назад наше серце, і не відхилився наш крок від Твоєї дороги!
19. (44-20) Хоч у місце шакалів Ти випхнув був нас, і прикрив був нас смертною тінню,

Приповісті 14:1-2
1. Мудра жінка будує свій дім, а безумна своєю рукою руйнує його.
2. Хто ходить в простоті своїй, боїться той Господа, а в кого дороги криві, той погорджує Ним.

Луки 10:25-42
25. І підвівсь ось законник один, і сказав, Його випробовуючи: Учителю, що робити мені, щоб вічне життя осягнути?
26. Він же йому відказав: Що в Законі написано, як ти читаєш?
27. А той відповів і сказав: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всім своїм розумом, і свого ближнього, як самого себе.
28. Він же йому відказав: Правильно ти відповів. Роби це, і будеш жити.
29. А той бажав сам себе виправдати, та й сказав до Ісуса: А хто то мій ближній?
30. А Ісус відповів і промовив: Один чоловік ішов з Єрусалиму до Єрихону, і попався розбійникам, що обдерли його, і завдали йому рани, та й утекли, покинувши ледве живого його.
31. Проходив випадком тією дорогою священик один, побачив його, і проминув.
32. Так само й Левит надійшов на те місце, поглянув, і теж проминув.
33. Проходив же там якийсь самарянин, та й натрапив на нього, і, побачивши, змилосердився.
34. І він підійшов, і обв'язав йому рани, наливши оливи й вина. Потому його посадив на худобину власну, і приставив його до гостиниці, та й клопотався про нього.
35. А другого дня, від'їжджавши, вийняв він два динарії, та й дав їх господареві й проказав: Заопікуйся ним, а як більше що витратиш, заплачу тобі, як вернуся.
36. Котрий же з цих трьох на думку твою був ближній тому, хто попався розбійникам?
37. А він відказав: Той, хто вчинив йому милість. Ісус же сказав йому: Іди, і роби так і ти!
38. І сталось, коли вони йшли, Він прийшов до одного села. Одна ж жінка, Марта їй на ім'я, прийняла Його в дім свій.
39. Була ж в неї сестра, що звалась Марія; вона сіла в ногах у Ісуса, та й слухала слова Його.
40. А Марта великою послугою клопоталась, а спинившись, сказала: Господи, чи байдуже Тобі, що на мене саму полишила служити сестра моя? Скажи ж їй, щоб мені помогла.
41. Господь же промовив у відповідь їй: Марто, Марто, турбуєшся й журишся ти про багато чого,
42. а потрібне одне. Марія ж обрала найкращу частку, яка не відбереться від неї...