Числа 13:1-33 |
1. І промовляв Господь до Мойсея, говорячи: |
2. Пошли людей, і вони розвідають ханаанський Край, що Я даю Ізраїлевим синам; пошлете по одному чоловікові від племени своїх батьків, кожного начальника в них. |
3. І послав їх Мойсей з пустині Паран за Господнім наказом. Усі вони мужі достойні, вони голови Ізраїлевих синів. |
4. А оце ймення їх: для Рувимового племени Шаммуа, син Заккурів; |
5. для Симеонового племени Шафат, син Хоріїв; |
6. для Юдиного племени Калев, син Єфуннеїв; |
7. для Іссахарового племени Їґ'ал, син Йосипів; |
8. для Єфремового племени Осія, син Навинів; |
9. для Веніяминового племени Палті, син Рафуїв; |
10. для Завулонового племени Ґаддіїл, син Содіїв; |
11. для Йосипового племени, для племени Манасіїного Ґадді, син Сусіїв; |
12. для Данового племени Амміїл, син Ґемалліїв; |
13. для Асирового племени Сетур, син Михаїлів; |
14. для Нефталимового племени Нахбі, син Вофсіїв; |
15. для Ґадового племени Ґеуїл, син Махіїв. |
16. Оце ймення тих людей, що Мойсей послав був розвідати той Край. І назвав Мойсей Осію, Навинового сина: Ісус. |
17. І послав їх Мойсей розвідати Край ханаанський, та й промовив до них: Підіть тут на південь, і ввійдете на гору, |
18. та й побачите той Край який він, і народ, що сидить у ньому, чи сильний він, чи слабий, чи малий він, чи численний? |
19. І який той Край, що він сидить у ньому, чи він добрий чи злий? І які ті міста, що він сидить у них, чи в таборах, чи в твердинях? |
20. І яка та земля, чи масна вона, чи пісна? Чи є на ній дерево, чи ні? І будьте відважні, і візьміть з плоду землі; а дні ці дні виноградного первоплоду. |
21. І знялися вони, і розвідали той Край від пустині Цін аж до Рехова, у напрямі до Хамоту. |
22. І пішли вони на південь, і прибули аж до Хеврону, а там були Ахіман, Шешай та Талмай, нащадки велетня. А Хеврон був збудований за сім літ перед Цоаном єгипетським. |
23. І прибули вони аж до долини Ешколу, і витяли там галузку з одним гроном винограду, і вдвох понесли його на жердині; також узяли із гранатів та з фіґ. |
24. Те місце назвали: Нахал-Ешкол, через те гроно, що Ізраїлеві сини витяли були там. |
25. І вернулися вони з розвідки того Краю по сорока днях. |
26. І пішли, і прийшли вони до Мойсея й до Аарона та до всієї громади Ізраїлевих синів, до пустині Паран, до Кадешу, і здали справу їм та всій тій громаді, і показали плід того Краю. |
27. І вони розповіли йому та й сказали: Прибули ми до Краю, куди ти послав був нас, а він тече молоком та медом, а оце плід його! |
28. Та народ той, що сидить у тім Краї, міцний, а міста укріплені, дуже великі. А також бачили ми там нащадків велетня... |
29. Амалик сидить у краї південнім, а хіттеянин, і євусеянин, і амореянин сидять на горі, а ханаанеянин сидить над морем та при Йордані. |
30. А Калев утихомирював народ перед Мойсеєм та й сказав: Конче ввійдемо ми й заволодіємо ним, бо ми справді переможем його! |
31. Та люди, що ходили з ним, сказали: Ми не зможемо ввійти до того народу, бо він сильніший за нас... |
32. І пустили вони між Ізраїлевими синами злу вістку про той Край, що розвідали його, говорячи: Той Край, що ми перейшли по ньому, щоб розвідати його, це край, який поїдає своїх мешканців. А ввесь той народ, що ми бачили в ньому, люди високі на зріст. |
33. І там ми бачили велетнів, синів Енака, з роду велетнів, і були ми в своїх очах немов та сарана, і такими були ми і в їхніх очах. |
Числа 14:1-45 |
1. І зняла зойк уся та громада, та й заголосила. І плакав народ той тієї ночі. |
2. І нарікали на Мойсея та на Аарона всі Ізраїлеві сини. І сказала до них вся громада: О, якби ми померли були в єгипетськім краї, або щоб ми померли були в цій пустині! |
3. І нащо Господь провадить нас до того Краю, щоб нам попадати від меча? Жінки наші та діти наші стануть здобиччю... Чи не краще нам вернутися до Єгипту? |
4. І сказали вони один до одного: Оберімо собі голову, та й вертаймось до Єгипту! |
5. І впали Мойсей та Аарон на обличчя свої перед усім збором громади Ізраїлевих синів. |
6. А Ісус, син Навинів, та Калев, син Єфуннеїв, із тих, що розвідували той Край, пороздирали одежу свою, |
7. та й сказали до всієї громади Ізраїлевих синів, говорячи: Той Край, що перейшли ми по ньому, щоб розвідати його, Край той дуже-дуже хороший! |
8. Якщо Господь уподобає Собі нас, то впровадить нас до того Краю, і дасть його нам, Край, який тече молоком та медом. |
9. Тільки не бунтуйтесь проти Господа, і не бійтеся народу того Краю, бо вони хліб для нас! Їхня тінь відійшла від них, а з нами Господь, не бійтеся їх! |
10. І сказала була вся громада, щоб камінням закидати їх, та слава Господня появилася в скинії заповіту всім Ізраїлевим синам... |
11. І промовив Господь до Мойсея: Аж доки буде цей народ зневажати Мене, і аж доки не будуть вони вірувати в Мене, у всі ті ознаки, що Я учинив був серед нього? |
12. Ударю його поразою, і позбавлю його насліддя, а тебе зроблю народом більшим і сильнішим від нього. |
13. І сказав Мойсей до Господа: І почує Єгипет, що Ти з-посеред нього вивів Своєю силою народ цей, |
14. та й скаже до мешканців цього Краю, які чули, що Ти Господь серед цього народу, що око-в-око являєшся Ти, Господи, а хмара Твоя стоїть над ними, і що Ти ходиш перед ними в стовпі хмари вдень, а в стовпі огню вночі, |
15. якщо заб'єш Ти цей народ, як одну людину, то скажуть ті люди, що чули слух про Тебе, говорячи: |
16. Через неспроможність Господа впровадити той народ до Краю, якого Він заприсяг був їм, вигубив їх у пустині... |
17. А тепер нехай же звеличиться сила Господня, як Ти наказав був, говорячи: |
18. Господь довготерпеливий, і багатомилостивий, Він прощає провину та переступ, і не очистить винного, а карає провину батьків на третіх і на четвертих поколіннях. |
19. Прости ж провину цього народу через велику милість Свою, як прощав Ти цьому народові від Єгипту й аж сюди! |
20. А Господь сказав: Я простив за словом твоїм. |
21. Але, як Я живий, слава Господня наповнить увесь оцей Край. |
22. Тому всі ті люди, що бачили славу Мою та ознаки Мої, що чинив Я в Єгипті та в пустині, але випробовували Мене оце десять раз та не слухалися голосу Мого, |
23. поправді кажу, не побачать вони того Краю, що Я заприсяг був їхнім батькам. І всі, хто зневажає Мене, не побачать його! |
24. Але раб Мій Калев за те, що з ним був дух інший, і він виконував накази Мої, то Я введу його до того Краю, куди він увійшов був, і потомство його оволодіє ним. |
25. А амаликитянин та ханаанеянин сидить у долині. Узавтра оберніться, та й рушайте на пустиню дорогою Червоного моря! |
26. І Господь промовляв до Мойсея й до Аарона, говорячи: |
27. Аж доки цій злій громаді нарікати на Мене? Нарікання Ізраїлевих синів, що вони нарікають на Мене, Я чув. |
28. Скажи їм: Живий Я! Мова Господня: Поправді кажу, як ви говорили до ушей Моїх, так Я зроблю вам. |
29. У цій пустині попадають ваші трупи, та всі перелічені ваші всім вашим числом від віку двадцяти літ і вище, що нарікали на Мене. |
30. Поправді кажу, ви не ввійдете до того Краю, що Я підносив був на присягу руку Свою, що будете перебувати в нім, окрім Калева, сина Єфуннеєвого, та Ісуса, сина Навинового. |
31. А діти ваші, що про них казали ви: станете здобиччю ворогові, то впроваджу Я їх, і пізнають вони цей Край, яким ви обридили. |
32. І ваші власні трупи попадають у цій пустині! |
33. А ваші сини будуть блукати на пустині сорок літ, і відповідатимуть за зраду вашу, аж поки вигинуть ваші трупи на пустині. |
34. Числом тих днів, що розвідували ви той Край, сорок день, будете ви нести ваші гріхи по року за день сорок літ, і пізнаєте, що значить бути покинутими Мною! |
35. Я, Господь, говорив: Поправді кажу, оце зроблю всій цій злій громаді, що змовляється проти Мене: у цій пустині вигинуть, і тут повмирають. |
36. А ті люди, яких Мойсей послав був розвідати той Край, коли вернулися, то зробили, що вся громада нарікала на нього, і пустили злу вістку на той Край, |
37. то ті люди, що пустили були злу вістку на той Край, повмирали від порази перед Господнім лицем. |
38. А Ісус, син Навинів, та Калев, син Єфуннеїв, жили з тих людей, що ходили розвідати той Край. |
39. І говорив Мойсей ці слова до всіх Ізраїлевих синів, і народ був у тяжкій жалобі! |
40. І повставали вони рано вранці, та й повиходили на верхів'я гори, говорячи: Ось ми, і ми підемо до місця, що Господь був сказав, бо ми прогрішили. |
41. А Мойсей сказав: Чому ж ви переступаєте наказ Господній? Таж це не вдасться! |
42. Не виходьте, бо Господь не серед вас, а то будете побиті своїми ворогами. |
43. Бо там перед вами амаликитянин і ханаанеянин, і ви попадаєте від меча, бо ви відвернулися від Господа, і не буде Господь із вами. |
44. Але вони осмілилися вийти на верхів'я гори, а ковчег свідоцтва Господнього та Мойсей не рушилися з-посеред табору. |
45. І зійшов амаликитянин та ханаанеянин, що сидить на тій горі, та й побили їх, і били їх аж до Хорми. |
Псалми 31:19-24 |
19. (31-20) Яка величезна Твоя доброта, яку заховав Ти для тих, хто боїться Тебе, яку приготовив для тих, хто на Тебе надіється перед людськими синами! |
20. (31-21) Ти їх у заслоні обличчя Свого заховаєш від людських тенет, Ти їх від лихих язиків у наметі сховаєш! |
21. (31-22) Благословенний Господь, що вчинив мені милість чудовну Свою в оборонному місті! |
22. (31-23) А я говорив у своїм побентеженні: Я відрізаний з-перед очей Твоїх! Та дійсно Ти вислухав голос благання мого, коли я до Тебе взивав... |
23. (31-24) Любіть Господа, усі святії Його, стереже Господь вірних, а гордому з лишком відплачує. |
24. (31-25) Будьте сильні, і хай буде міцне ваше серце, усі, хто надію покладає на Господа! |
Приповісті 11:15-15 |
15. Зле робить, як хто за чужого поручується, хто ж поруку ненавидить, той безпечний. |
Марк 10:32-52 |
32. Були ж у дорозі вони, простуючи в Єрусалим. А Ісус ішов попереду них, аж дуже вони дивувались, а ті, що йшли вслід за Ним, боялись. І, взявши знов Дванадцятьох, почав їм розповідати, що з Ним статися має: |
33. Оце в Єрусалим ми йдемо, і первосвященикам і книжникам виданий буде Син Людський, і засудять на смерть Його, і поганам Його видадуть, |
34. і насміхатися будуть із Нього, і будуть плювати на Нього, і будуть Його бичувати, і вб'ють, але третього дня Він воскресне! |
35. І підходять до Нього Яків та Іван, сини Зеведеєві, та й кажуть Йому: Учителю, ми хочемо, щоб Ти зробив нам, про що будемо просити Тебе. |
36. А Він їх поспитав: Чого ж хочете, щоб Я вам зробив? |
37. Вони ж відказали Йому: Дай нам, щоб у славі Твоїй ми сиділи праворуч від Тебе один, і ліворуч один! |
38. А Ісус відказав їм: Не знаєте, чого просите. Чи ж можете ви пити чашу, що Я її п'ю, і христитися хрищенням, що Я ним хрищуся? |
39. Вони відказали Йому: Можемо. А Ісус їм сказав: Чашу, що Я її п'ю, ви питимете, і хрищенням, що Я ним хрищусь, ви охриститеся. |
40. А сидіти праворуч Мене та ліворуч не Моє це давати, а кому уготовано. |
41. Як почули ж це Десятеро, то обурились на Якова та на Івана. |
42. А Ісус їх покликав, і промовив до них: Ви знаєте, що ті, що вважають себе за князів у народів, панують над ними, а їхні вельможі їх тиснуть. |
43. Не так буде між вами, але хто з вас великим бути хоче, нехай буде він вам за слугу. |
44. А хто з вас бути першим бажає, нехай буде всім за раба. |
45. Бо Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, але щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох. |
46. І приходять вони в Єрихон. А коли з Єрихону виходив Він разом із Своїми учнями й з безліччю люду, сидів і просив при дорозі сліпий Вартимей, син Тимеїв. |
47. І, прочувши, що то Ісус Назарянин, почав кликати та говорити: Сину Давидів, Ісусе, змилуйся надо мною! |
48. І сварились на нього багато-хто, щоб мовчав, а він іще більше кричав: Сину Давидів, змилуйся надо мною! |
49. І спинився Ісус та й сказав: Покличте його! І кличуть сліпого та й кажуть йому: Будь бадьорий, устань, Він кличе тебе. |
50. А той скинув плаща свого, і скочив із місця, і прибіг до Ісуса. |
51. А Ісус відповів і сказав йому: Що ти хочеш, щоб зробив Я тобі? Сліпий же Йому відказав: Учителю, нехай я прозрю! |
52. Ісус же до нього промовив: Іди, твоя віра спасла тебе! І той зараз прозрів, і пішов за Ісусом дорогою. |