Галатів 2

1

Потому, по чотирнадцяти роках, я знову ходив в Єрусалим із Варнавою, взявши й Тита з собою.

2

А пішов я за відкриттям. І подав їм Євангелію, що її проповідую між поганами, особливо знатнішим, чи не дарма змагаюся я чи змагався.

3

Але й Тит, що зо мною, бувши греком, не був до обрізання змушений.

4

А щодо прибулих фальшивих братів, що прийшли підглядати нашу вільність, яку маємо в Христі Ісусі, щоб нас поневолити,

5

то ми їх не послухали ані на хвилю, і не піддалися були, щоб тривала в вас правда Євангелії.

6

Щождо тих, що за щось уважають себе, та якими колись вони були, то ні в чому різниці для мене нема, не дивиться Бог на особу людини! Бо ті, що за щось уважають себе, нічого мені не додали,

7

але навпаки, побачивши, що мені припоручена Євангелія для необрізаних, як Петрові для обрізаних,

8

бо Той, хто помагав Петрові в апостольстві між обрізаними, помагав і мені між поганами,

9

і, пізнавши ту благодать, що дана мені, Яків, і Кифа, і Іван, що стовпами вважаються, подали мені та Варнаві правиці спільноти, щоб ми для поган працювали, вони ж для обрізаних,

10

тільки щоб ми пам'ятали про вбогих, що я й пильнував був чинити таке.

11

Коли ж Кифа прийшов був до Антіохії, то відкрито я виступив супроти нього, заслуговував бо він на осуд.

12

Бо він перед тим, як прийшли були дехто від Якова, споживав із поганами. А коли прибули, став ховатися та відлучатися, боячися обрізаних.

13

А з ним лицемірили й інші юдеї, так що навіть Варнава пристав був до їхнього лицемірства.

14

А коли я побачив, що не йдуть вони рівно за євангельською правдою, то перед усіма сказав Кифі: Коли ти, бувши юдеєм, живеш по-поганському, а не по-юдейському, то нащо поган ти примушуєш жити по-юдейському?

15

Ми юдеї природою, а не грішники з поган...

16

А коли ми дізнались, що людина не може бути виправдана ділами Закону, але тільки вірою в Христа Ісуса, то ми ввірували в Христа Ісуса, щоб нам виправдатися вірою в Христа, а не ділами Закону. Бо жадна людина ділами Закону не буде виправдана!

17

Коли ж, шукаючи виправдання в Христі, ми й самі показалися грішниками, то хіба Христос слуга гріху? Зовсім ні!

18

Бо коли я будую знов те, що був зруйнував, то самого себе роблю злочинцем.

19

Бо Законом я вмер для Закону, щоб жити для Бога. Я розп'ятий з Христом.

20

І живу вже не я, а Христос проживає в мені. А що я живу в тілі тепер, живу вірою в Божого Сина, що мене полюбив, і видав за мене Самого Себе.

21

Божої благодаті я не відкидаю. Бо коли набувається правда Законом, то надармо Христос був умер!