Діяння Апостолів 8

1

А Савл похваляв його вбивство. І утиск великий постав того дня проти єрусалимської Церкви, і всі, крім апостолів, розпорошилися по краях юдейських та самарійських.

2

І поховали Степана мужі побожні, і плакали ревно за ним.

3

А Савл нищив Церкву, вдирався в доми, витягав чоловіків і жінок та давав до в'язниці...

4

Ходили тоді розпорошенці, та Боже Слово благовістили.

5

Ось Пилип прийшов до самарійського міста, і проповідував їм про Христа.

6

А люди вважали на те, що Пилип говорив, і згідно слухали й бачили чуда, які він чинив.

7

Із багатьох бо, що мали їх, духи нечисті виходили з криком великим, і багато розслаблених та кривих уздоровилися.

8

І радість велика в тім місті була!

9

Був один чоловік, на ім'я йому Симон, що до того в цім місті займавсь ворожбитством та дурив самарійський народ, видаючи себе за якогось великого.

10

Його слухали всі, від найменшого аж до найбільшого, кажучи: Він сила Божа, що зветься велика!

11

Його ж слухалися, бо він їх довший час дивував ворожбитством.

12

Та коли йняли віри Пилипові, що благовістив про Боже Царство й Ім'я Ісуса Христа, чоловіки й жінки охристилися.

13

Увірував навіть сам Симон, і, охристившись, тримався Пилипа; а бачивши чуда й знамена великі, він дуже дивувався.

14

Як зачули ж апостоли, які в Єрусалимі були, що Боже Слово прийняла Самарія, то послали до них Петра та Івана.

15

А вони, як прийшли, помолились за них, щоб Духа Святого вони прийняли,

16

бо ще ні на одного з них Він не сходив, а були вони тільки охрищені в Ім'я Господа Ісуса.

17

Тоді на них руки поклали, і прийняли вони Духа Святого!

18

Як побачив же Симон, що через накладання апостольських рук Святий Дух подається, то приніс він їм гроші,

19

і сказав: Дайте й мені таку владу, щоб той, на кого покладу свої руки, одержав би Духа Святого!

20

Та промовив до нього Петро: Нехай згине з тобою те срібло твоє, бо ти думав набути дар Божий за гроші!

21

У цім ділі нема тобі частки ні уділу, бо серце твоє перед Богом не слушне.

22

Тож покайся за це лихе діло своє, і проси Господа, може прощений буде тобі замір серця твого!

23

Бо я бачу, що ти пробуваєш у жовчі гіркій та в путах неправди.

24

А Симон озвався й сказав: Помоліться за мене до Господа, щоб мене не спіткало нічого з того, про що ви говорили...

25

А вони ж, засвідчивши, і Слово Господнє звістивши, повернулись до Єрусалиму, і звіщали Євангелію в багатьох самарійських оселях.

26

А Ангол Господній промовив Пилипові, кажучи: Устань та на південь іди, на дорогу, що від Єрусалиму до Гази спускається, порожня вона.

27

І, вставши, пішов він. І ось муж етіопський, скопець, вельможа Кандаки, цариці етіопської, що був над усіма її скарбами, що до Єрусалиму прибув поклонитись,

28

вертався, і, сидючи на повозі своїм, читав пророка Ісаю.

29

А Дух до Пилипа промовив: Підійди, та й пристань до цього повозу.

30

Пилип же підбіг і почув, що той читає пророка Ісаю, та й спитав: Чи розумієш, що ти читаєш?

31

А той відказав: Як же можу, як ніхто не напутить мене? І впросив він Пилипа піднятись та сісти з ним.

32

А слово Писання, що його він читав, було це: Як вівцю на заріз Його ведено, і як ягня супроти стрижія безголосе, так Він не відкрив Своїх уст!

33

У приниженні суд Йому віднятий був, а про рід Його хто розповість? Бо життя Його із землі забирається...

34

Відізвався ж скопець до Пилипа й сказав: Благаю тебе, це про кого говорить пророк? Чи про себе, чи про іншого кого?

35

А Пилип відкрив уста свої, і, зачавши від цього Писання, благовістив про Ісуса йому.

36

І, як шляхом вони їхали, прибули до якоїсь води. І озвався скопець: Ось вода. Що мені заважає христитись?

37

А Пилип відказав: Якщо віруєш із повного серця свого, то можна. А той відповів і сказав: Я вірую, що Ісус Христос то Син Божий!

38

І звелів, щоб повіз спинився. І обидва Пилип та скопець увійшли до води, і охристив він його.

39

А коли вони вийшли з води, Дух Господній Пилипа забрав, і скопець уже більше не бачив його. І він їхав, радіючи, шляхом своїм.

40

А Пилип опинився в Азоті, і, переходячи, звіщав Євангелію всім містам, аж поки прийшов у Кесарію.