Іван 4

1

Як Господь же довідався, що почули фарисеї, що Ісус учнів більше збирає та христить, як Іван,

2

хоч Ісус не христив Сам, а учні Його,

3

Він покинув Юдею та знову пішов у Галілею.

4

І потрібно було Самарію Йому переходити.

5

Отож, прибуває Він до самарійського міста, що зветься Сіхар, недалеко від поля, яке Яків був дав своєму синові Йосипові.

6

Там же була Яковова криниця. І Ісус, дорогою зморений, сів отак край криниці. Було коло години десь шостої.

7

Надходить ось жінка одна з Самарії набрати води. Ісус каже до неї: Дай напитись Мені!

8

Бо учні Його відійшли були в місто, щоб купити поживи.

9

Тоді каже Йому самарянка: Як же Ти, юдеянин бувши, та просиш напитись від мене, самарянки? Бо юдеї не сходяться із самарянами.

10

Ісус відповів і промовив до неї: Коли б знала ти Божий дар, і Хто Той, Хто говорить тобі: Дай напитись Мені, ти б у Нього просила, і Він тобі дав би живої води.

11

Каже жінка до Нього: І черпака в Тебе, Пане, нема, а криниця глибока, звідки ж маєш Ти воду живу?

12

Чи Ти більший за нашого отця Якова, що нам дав цю криницю, і він сам із неї пив, і сини його, і худоба його?

13

Ісус відповів і сказав їй: Кожен, хто воду цю п'є, буде прагнути знову.

14

А хто питиме воду, що Я йому дам, прагнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне.

15

Каже жінка до Нього: Дай мені, Пане, цієї води, щоб я пити не хотіла, і сюди не приходила брати.

16

Говорить до неї Ісус: Іди, поклич чоловіка свого та й вертайся сюди.

17

Жінка відповіла та й сказала: Чоловіка не маю... Відказав їй Ісус: Ти добре сказала: Чоловіка не маю.

18

Бо п'ятьох чоловіків ти мала, а той, кого маєш тепер, не муж він тобі. Це ти правду сказала.

19

Каже жінка до Нього: Бачу, Пане, що Пророк Ти.

20

Отці наші вклонялися Богу на цій ось горі, а ви твердите, що в Єрусалимі те місце, де потрібно вклонятись.

21

Ісус промовляє до неї: Повір, жінко, Мені, що надходить година, коли ні на горі цій, ані в Єрусалимі вклонятись Отцеві не будете ви.

22

Ви вклоняєтесь тому, чого ви не знаєте, ми вклоняємось тому, що знаємо, бо спасіння від юдеїв.

23

Але наступає година, і тепер вона є, коли богомільці правдиві вклонятися будуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомільців.

24

Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклонятись.

25

Відказує жінка Йому: Я знаю, що прийде Месія, що зветься Христос, як Він прийде, то все розповість нам.

26

Промовляє до неї Ісус: Це Я, що розмовляю з тобою...

27

І тоді надійшли Його учні, і дивувались, що з жінкою Він розмовляв. Проте жаден із них не спитав: Чого хочеш? або: Про що з нею говориш?

28

Покинула жінка тоді водоноса свого, і побігла до міста, та й людям говорить:

29

Ходіть но, побачте Того Чоловіка, що сказав мені все, що я вчинила. Чи Він не Христос?

30

І вони повиходили з міста, і до Нього прийшли.

31

Тим часом же учні просили Його та й казали: Учителю, їж!

32

А Він їм відказав: Я маю поживу на їдження, якої не знаєте ви.

33

Питали тоді один одного учні: Хіба хто приніс Йому їсти?

34

Ісус каже до них: Пожива Моя чинити волю Того, Хто послав Мене, і справу Його довершити.

35

Чи не кажете ви: Ще чотири от місяці, і настануть жнива? А Я вам кажу: Підійміть свої очі, та гляньте на ниви, як для жнив уже пополовіли вони!

36

А хто жне, той заплату бере, та збирає врожай в життя вічне, щоб хто сіє й хто жне разом раділи.

37

Бо про це поговірка правдива: Хто інший сіє, а хто інший жне.

38

Я вас жати послав, де ви не працювали: працювали інші, ви ж до їхньої праці ввійшли.

39

З того ж міста багато-хто із самарян в Нього ввірували через слово жінки, що свідчила: Він сказав мені все, що я вчинила була!

40

А коли самаряни до Нього прийшли, то благали Його, щоб у них позостався. І Він перебув там два дні.

41

Значно ж більш вони ввірували через слово Його.

42

А до жінки казали вони: Не за слово твоє ми вже віруємо, самі бо ми чули й пізнали, що справді Спаситель Він світу!

43

Як минуло ж два дні, Він ізвідти пішов в Галілею.

44

Сам бо свідчив Ісус, що не має пошани пророк у вітчизні своїй.

45

А коли Він прийшов в Галілею, Його прийняли галілеяни, побачивши все, що вчинив Він в Єрусалимі на святі, бо ходили на свято й вони.

46

Тоді знову прийшов Ісус у Кану Галілейську, де перемінив був Він воду на вино. І був там один царедворець, що син його хворів у Капернаумі.

47

Він, почувши, що Ісус із Юдеї прибув в Галілею, до Нього прийшов і благав Його, щоб пішов і сина йому вздоровив, бо мав той умерти.

48

Ісус же промовив до нього: Як знамен тих та чуд не побачите, не ввіруєте!

49

Царедворець говорить до Нього: Піди, Господи, поки не вмерла дитина моя!

50

Промовляє до нього Ісус: Іди, син твій живе! І повірив той слову, що до нього промовив Ісус, і пішов.

51

А коли ще в дорозі він був, то раби його перестріли його й сповістили, говорячи: Син твій живе.

52

А він їх запитав про годину, о котрій стало легше йому. Вони ж відказали до нього: Учора о сьомій годині гарячка покинула його.

53

Зрозумів тоді батько, що була то година, о котрій до нього промовив Ісус: Син твій живе. І ввірував сам і ввесь його дім.

54

Це знов друге знамено Ісус учинив, як вернувся до Галілеї з Юдеї.