Луки 19

1

І, ввійшовши Ісус, переходив через Єрихон.

2

І ось чоловік, що звався Закхей, він був старший над митниками, і був багатий,

3

бажав бачити Ісуса, хто Він, але з-за народу не міг, бо малий був на зріст.

4

І, забігши вперед, він виліз на фіґове дерево, щоб бачити Його, бо Він мав побіч нього проходити.

5

А коли на це місце Ісус підійшов, то поглянув угору до нього й промовив: Закхею, зійди зараз додолу, бо сьогодні потрібно Мені бути в домі твоїм!

6

І той зараз додолу ізліз, і прийняв Його з радістю.

7

А всі, як побачили це, почали нарікати, і казали: Він до грішного мужа в гостину зайшов!

8

Став же Закхей та й промовив до Господа: Господи, половину маєтку свого я віддам ось убогим, а коли кого скривдив був чим, верну вчетверо.

9

Ісус же промовив до нього: Сьогодні на дім цей спасіння прийшло, бо й він син Авраамів.

10

Син бо Людський прийшов, щоб знайти та спасти, що загинуло!

11

Коли ж вони слухали це, розповів Він іще одну притчу, бо Він був недалеко від Єрусалиму, вони ж думали, що об'явиться Боже Царство тепер.

12

Отож Він сказав: Один чоловік, роду славного, відправлявся в далеку країну, щоб царство прийняти й вернутись.

13

І покликав він десятьох своїх рабів, дав їм десять мін, і сказав їм: Торгуйте, аж поки вернуся.

14

Та його громадяни його ненавиділи, і послали посланців услід за ним, кажучи: Не хочемо, щоб він був над нами царем.

15

І сталось, коли він вернувся, як царство прийняв, то звелів поскликати рабів, яким срібло роздав, щоб довідатися, хто що набув.

16

І перший прийшов і сказав: Пане, міна твоя принесла десять мін.

17

І відказав він йому: Гаразд, рабе добрий! Ти в малому був вірний, володій десятьма містами.

18

І другий прийшов і сказав: Пане, твоя міна п'ять мін принесла.

19

Він же сказав і тому: Будь і ти над п'ятьма містами.

20

І ще інший прийшов і сказав: Пане, ось міна твоя, що я мав її сховану в хустці.

21

Я бо боявся тебе, ти ж бо людина жорстока: береш, чого не поклав, і жнеш, чого не посіяв.

22

І відказав той йому: Устами твоїми, злий рабе, суджу я тебе! Ти знав, що я жорстока людина, беру, чого не поклав, і жну, чого не посіяв.

23

Чому ж не віддав ти міняльникам срібла мого, і я, повернувшись, узяв би своє із прибутком?

24

І сказав він присутнім: Візьміть міну від нього, та дайте тому, хто десять мін має.

25

І відказали йому: Пане, він десять мін має.

26

Говорю бо я вам: Кожному, хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього і те, що він має.

27

А тих ворогів моїх, які не хотіли, щоб царював я над ними, приведіте сюди, і на очах моїх їх повбивайте.

28

А як це оповів, Він далі пішов, простуючи в Єрусалим.

29

І ото, як наблизився до Вітфагії й Віфанії, на горі, що Оливною зветься, Він двох учнів послав,

30

наказуючи: Ідіть у село, яке перед вами; увійшовши до нього, знайдете прив'язане осля, що на нього ніколи ніхто із людей не сідав. Відв'яжіть його, і приведіть.

31

Коли ж вас хто спитає: Нащо відв'язуєте?, відкажіть тому так: Господь потребує його.

32

Посланці ж відійшли, і знайшли, як Він їм був сказав.

33

А коли осля стали відв'язувати, хазяї його їх запитали: Нащо осля ви відв'язуєте?

34

Вони ж відказали: Господь потребує його.

35

І вони привели до Ісуса його, і, поклавши одежу свою на осля, посадили Ісуса.

36

Коли ж Він їхав, вони простилали одежу свою по дорозі.

37

А як Він наближався вже до сходу з гори Оливної, то ввесь натовп учнів, радіючи, почав гучним голосом Бога хвалити за всі чуда, що бачили,

38

кажучи: Благословенний Цар, що йде у Господнє Ім'я! Мир на небесах, і слава на висоті!

39

А деякі фарисеї з народу сказали до Нього: Учителю, заборони Своїм учням!

40

А Він їм промовив у відповідь: Кажу вам, що коли ці замовкнуть, то каміння кричатиме!

41

І коли Він наблизився, і місто побачив, то заплакав за ним,

42

і сказав: О, якби й ти хоч цього дня пізнало, що потрібне для миру тобі! Та тепер від очей твоїх сховане це.

43

Бо прийдуть на тебе ті дні, і твої вороги тебе валом оточать, і обляжуть тебе, і стиснуть тебе звідусюди.

44

І зрівняють з землею тебе, і поб'ють твої діти в тобі, і не позоставлять у тобі каменя на камені, бо не зрозуміло ти часу відвідин твоїх...

45

А коли Він у храм увійшов, то почав виганяти продавців,

46

до них кажучи: Написано: Дім Мій дім молитви, а ви з нього зробили печеру розбійників.

47

І Він кожного дня у храмі навчав. А первосвященики й книжники й найважніші з народу шукали, щоб Його погубити,

48

але не знаходили, що вчинити Йому, бо ввесь народ горнувся до Нього та слухав Його.