Луки 18

1

І Він розповів їм і притчу про те, що треба молитися завжди, і не занепадати духом,

2

говорячи: У місті якомусь суддя був один, що Бога не боявся, і людей не соромився.

3

У тому ж місті вдова перебувала, що до нього ходила й казала: Оборони мене від мого супротивника!

4

Але він довгий час не хотів. А згодом сказав сам до себе: Хоч і Бога я не боюся, і людей не соромлюся,

5

але через те, що вдовиця оця докучає мені, то візьму в оборону її, щоб вона без кінця не ходила, і не докучала мені.

6

І промовив Господь: Чи чуєте, що говорить суддя цей неправедний?

7

А чи ж Бог в оборону не візьме обраних Своїх, що голосять до Нього день і ніч, хоч і бариться Він щодо них?

8

Кажу вам, що Він їм незабаром подасть оборону! Та Син Людський, як прийде, чи Він на землі знайде віру?...

9

А для деяких, що були себе певні, що вони ніби праведні, і за ніщо мали інших, Він притчу оцю розповів.

10

Два чоловіки до храму ввійшли помолитись, один фарисей, а другий був митник.

11

Фарисей, ставши, так молився про себе: Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: здирщики, неправедні, перелюбні, або як цей митник.

12

Я пощу два рази на тиждень, даю десятину з усього, що тільки надбаю!

13

А митник здалека стояв, та й очей навіть звести до неба не смів, але бив себе в груди й казав: Боже, будь милостивий до мене грішного!...

14

Говорю вам, що цей повернувся до дому свого більш виправданий, аніж той. Бо кожен, хто підноситься, буде понижений, хто ж понижається, той піднесеться.

15

До Нього ж приносили й немовлят, щоб до них доторкнувся, а учні, побачивши, їм докоряли.

16

А Ісус їх покликав та й каже: Пустіте дітей, щоб до Мене приходили, і не забороняйте їм, бо таких Царство Боже.

17

Поправді кажу вам: Хто Божого Царства не прийме, як дитя, той у нього не ввійде!

18

І запитався Його один із начальників, говорячи: Учителю Добрий, що робити мені, щоб вспадкувати вічне життя?

19

Ісус же йому відказав: Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, тільки Сам Бог!

20

Знаєш заповіді: Не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не свідкуй неправдиво, шануй свого батька та матір.

21

А він відказав: Усе це я виконав від юнацтва свого!

22

Як почув це Ісус, то промовив до нього: Одного тобі ще бракує: Розпродай усе, що ти маєш, і вбогим роздай, і матимеш скарб свій на небі. Вертайся тоді, та й іди вслід за Мною!

23

А він, коли почув це, то засумував, бо був вельми багатий.

24

Як побачив Ісус, що той засумував, то промовив: Як тяжко багатим увійти в Царство Боже!

25

Бо верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Божеє Царство ввійти...

26

Ті ж, що чули, спитали: Хто ж тоді може спастися?

27

А Він відповів: Неможливеє людям можливе для Бога!

28

І промовив Петро: От усе ми покинули, та й пішли за Тобою слідом.

29

А Ісус відказав їм: Поправді кажу вам: Немає такого, щоб покинув свій дім, або дружину, чи братів, чи батьків, чи дітей ради Божого Царства,

30

і не одержав би значно більш цього часу, а в віці наступнім життя вічне.

31

І, взявши Дванадцятьох, промовив до них: Оце в Єрусалим ми йдемо, і все здійсниться, що писали Пророки про Людського Сина.

32

Бо Він виданий буде поганам, і буде осміяний, і покривджений, і опльований,

33

і, збичувавши, уб'ють Його, але третього дня Він воскресне!

34

Та з цього нічого вони не збагнули, і ця річ перед ними закрита була, і сказаного вони не розуміли.

35

І сталось, як Він наближався був до Єрихону, один невидющий сидів при дорозі й просив.

36

А коли він прочув, що проходить народ, то спитався: Що це таке?

37

А йому відказали, що проходить Ісус Назарянин.

38

І став він кричати й казати: Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною!

39

А ті, що попереду йшли, сварились на нього, щоб він замовк, а він іще більше кричав: Сину Давидів, змилуйся надо мною!

40

І спинився Ісус, і привести його до Себе звелів. А коли той наблизивсь до Нього, то Він запитався його:

41

Що ти хочеш, щоб зробив Я тобі? А той відповів: Господи, нехай стану видющим!

42

Ісус же до нього сказав. Стань видющий! Твоя віра спасла тебе!

43

І зараз видющим той став, і пішов вслід за Ним, прославляючи Бога. А всі люди, бачивши це, віддали хвалу Богові.