Матвія 22

1

А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм притчами, кажучи:

2

Царство Небесне подібне одному цареві, що весілля справляв був для сина свого.

3

І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весілля запрошений, та ті не хотіли прийти.

4

Знову послав він інших рабів, наказуючи: Скажіть запрошеним: Ось я приготував обід свій, закололи бики й відгодоване, і все готове. Ідіть на весілля!

5

Та вони злегковажили та порозходились, той на поле своє, а той на свій торг.

6

А останні, похапавши рабів його, знущалися, та й повбивали їх.

7

І розгнівався цар, і послав своє військо, і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив.

8

Тоді каже рабам своїм: Весілля готове, але недостойні були ті покликані.

9

Тож підіть на роздоріжжя, і кого тільки спіткаєте, кличте їх на весілля.

10

І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, злих і добрих. І весільна кімната гістьми переповнилась.

11

Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весільну не вбраного,

12

та й каже йому: Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної? Той же мовчав.

13

Тоді цар сказав своїм слугам: Зв'яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зовнішньої темряви, буде плач там і скрегіт зубів...

14

Бо багато покликаних, та вибраних мало.

15

Тоді фарисеї пішли й умовлялись, як зловити на слові Його.

16

І посилають до Нього своїх учнів із іродіянами, і кажуть: Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на людське обличчя не дивишся Ти.

17

Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для кесаря, чи ні?

18

А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: Чого ви, лицеміри, Мене випробовуєте?

19

Покажіть Мені гріш податковий. І принесли динарія Йому.

20

А Він каже до них: Чий це образ і напис?

21

Ті відказують: Кесарів. Тоді каже Він їм: Тож віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже.

22

А почувши таке, вони диву далися. І, лишивши Його, відійшли.

23

Того дня приступили до Нього саддукеї, що твердять, ніби нема воскресення, і запитали Його,

24

та й сказали: Учителю, Мойсей наказав: Коли хто помре, не мавши дітей, то нехай його брат візьме вдову його, і відновить насіння для брата свого.

25

Було ж у нас сім братів. І перший, одружившись, умер, і, не мавши насіння, зоставив дружину свою братові своєму.

26

Так само і другий, і третій, аж до сьомого.

27

А по всіх вмерла й жінка.

28

Отож, у воскресенні котрому з сімох вона дружиною буде? Бо всі мали її.

29

Ісус же промовив у відповідь їм: Помиляєтесь ви, не знавши писання, ні Божої сили.

30

Бо в воскресенні ні женяться, ані заміж виходять, але як Анголи ті на небі.

31

А про воскресення померлих хіба не читали прореченого вам від Бога, що каже:

32

Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих.

33

А народ, чувши це, дивувався науці Його.

34

Фарисеї ж, почувши, що Він уста замкнув саддукеям, зібралися разом.

35

І спитався один із них, учитель Закону, Його випробовуючи й кажучи:

36

Учителю, котра заповідь найбільша в Законі?

37

Він же промовив йому: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою.

38

Це найбільша й найперша заповідь.

39

А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе.

40

На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять.

41

Коли ж фарисеї зібрались, Ісус їх запитав,

42

і сказав: Що ви думаєте про Христа? Чий Він син? Вони Йому кажуть: Давидів.

43

Він до них промовляє: Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже:

44

Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм.

45

Тож, коли Давид зве Його Господом, як же Він йому син?

46

І ніхто не спромігся відповісти Йому ані слова... І ніхто з того дня не наважувався більш питати Його.