Матвія 14

1

Того часу прочув Ірод чотиривласник чутки про Ісуса,

2

і сказав своїм слугам: Це Іван Христитель, він із мертвих воскрес, і тому чуда творяться ним...

3

Бо Ірод схопив був Івана, і зв'язав його, і посадив у в'язницю через Іродіяду, дружину брата свого Пилипа.

4

Бо до нього Іван говорив: Не годиться тобі її мати!

5

І хотів Ірод смерть заподіяти йому, та боявся народу, бо того за пророка вважали.

6

А як був день народження Ірода, танцювала посеред гостей дочка Іродіядина, та й Іродові догодила.

7

Тому під присягою він обіцявся їй дати, чого тільки попросить вона.

8

А вона, за намовою матері своєї: Дай мені проказала отут на полумиску голову Івана Христителя!...

9

І цар засмутився, але через клятву та тих, хто сидів при столі з ним, звелів дати.

10

І послав стяти Івана в в'язниці.

11

І принесли на полумискові його голову, та й дали дівчині, а та віднесла її своїй матері...

12

А учні його прибули, взяли тіло, і поховали його, та прийшли й сповістили Ісуса.

13

Як Ісус те почув, Він відплив звідти човном у місце пустинне й самотнє. І, прочувши, народ із міст пішов пішки за Ним.

14

І, як вийшов Ісус, Він побачив багато народу, і змилосердивсь над ними, і їхніх слабих уздоровив.

15

А коли настав вечір, підійшли Його учні до Нього й сказали: Тут місце пустинне, і година вже пізня; відпусти народ, хай по селах розійдуться, і куплять поживи собі.

16

А Ісус їм сказав: Непотрібно відходити їм, нагодуйте їх ви!

17

Вони ж кажуть Йому: Не маємо чим тут, тільки п'ятеро хліба й дві рибі.

18

А Він відказав: Принесіть Мені їх сюди.

19

І, звелівши натовпові посідати на траві, Він узяв п'ятеро хліба й дві рибі, споглянув на небо, поблагословив й поламав ті хліби, і дав учням, а учні народові.

20

І всі їли й наситились, а з кусків позосталих назбирали дванадцятеро повних кошів...

21

Їдців же було мужа тисяч із п'ять, крім жінок і дітей.

22

І зараз звелів Ісус учням до човна сідати, і переплисти на той бік раніше Його, аж поки народ Він відпустить.

23

Відпустивши ж народ, Він на гору пішов помолитися насамоті; і як вечір настав, був там Сам.

24

А човен вже був на середині моря, і кидали хвилі його, бо вітер зірвавсь супротивний.

25

А о четвертій сторожі нічній Ісус підійшов до них, ідучи по морю.

26

Як побачили ж учні, що йде Він по морю, то настрашилися та й казали: Мара! І від страху вони закричали...

27

А Ісус до них зараз озвався й сказав: Заспокойтесь, це Я, не лякайтесь!

28

Петро ж відповів і сказав: Коли, Господи, Ти це, то звели, щоб прийшов я до Тебе по воді.

29

А Він відказав йому: Іди. І, вилізши з човна, Петро став іти по воді, і пішов до Ісуса.

30

Але, бачачи велику бурю, злякався, і зачав потопати, і скричав: Рятуй мене, Господи!...

31

І зараз Ісус простяг руку й схопив його, і каже до нього: Маловірний, чого усумнився?

32

Як до човна ж вони ввійшли, буря вщухнула.

33

А приявні в човні вклонились Йому та сказали: Ти справді Син Божий!

34

Перепливши ж вони, прибули в землю Генісаретську.

35

А люди тієї місцевости, пізнавши Його, сповістили по всій тій околиці, і до Нього принесли всіх хворих.

36

І благали Його, щоб бодай доторкнутися краю одежі Його. А хто доторкавсь, уздоровлений був.