Екклезіяст 6

1

Є ще зло, що я бачив під сонцем, і багато його між людьми:

2

Ось людина, що Бог їй багатство дає, і маєтки та славу, і недостатку ні в чому, чого зажадає, не чує вона для своєї душі, але Бог не дав влади їй те споживати, бо чужа людина те поїсть: Це марнота й недуга тяжка!...

3

Якби сотню дітей наплодив чоловік, і прожив пречисленні літа, і дні віку його були довгі, але не наситилась добрим душа його, а до того не мав би й належного похорону, то кажу: недоноскові краще від нього!...

4

Бо в марноті прийшов він, і в темряву йде, і в темряві сховане буде імення його,

5

ані сонця не бачив він, ані пізнав: йому спокійніше від того!...

6

А коли б він жив двічі по тисячі літ, та не бачив добра, то хіба не до місця одного все йде?

7

Увесь труд людини для рота її, і пожадання її не виповнюються.

8

Бо що більшого має мудрець, ніж безглуздий, що має убогий над те, що перед живими уміє ходити?

9

Краще бачити очима, аніж мандрувати жаданнями, і також це марнота та ловлення вітру...

10

Що було, тому ймення його вже надане давно, і відоме, що він чоловік, і він не може правуватися з сильнішим від нього,

11

бо багато речей, що марноту примножуть, але яка користь від них для людини?

12

Бо хто знає, що добре людині в житті, за небагатьох днів марного життя її, які пробуває вона, немов тінь? Та й що хто розкаже людині, що буде під сонцем по ній?