Псалми 90

1

Молитва Мойсея, чоловіка Божого. Господи, пристановищем нашим Ти був з роду в рід!

2

Перше ніж гори народжені, і поки Ти витворив землю та світ, то від віку й до віку Ти Бог!

3

Ти людину вертаєш до пороху, і кажеш: Вернітеся, людські сини!

4

Бо в очах Твоїх тисяча літ, немов день той вчорашній, який проминув, й як сторожа нічна...

5

Пустив Ти на них течію, вони стали, як сон, вони, як трава, що минає:

6

уранці вона розцвітає й росте, а на вечір зів'яне та сохне!

7

Бо від гніву Твого ми гинемо, і пересердям Твоїм перестрашені,

8

Ти наші провини поклав перед Себе, гріхи ж нашої молодости на світло Свого лиця!

9

Бо всі наші дні промайнули у гніві Твоїм, скінчили літа ми свої, як зідхання...

10

Дні літ наших у них сімдесят літ, а при силах вісімдесят літ, і гордощі їхні страждання й марнота, бо все швидко минає, і ми відлітаємо...

11

Хто відає силу гніву Твого? А Твоє пересердя як страх перед Тобою!

12

Навчи нас лічити отак наші дні, щоб ми набули серце мудре!

13

Привернися ж, о Господи, доки терпітимемо? і пожалій Своїх рабів!

14

Насити нас уранці Своїм милосердям, і ми будемо співати й радіти по всі наші дні!

15

Порадуй же нас за ті дні, коли Ти впокоряв нас, за ті роки, що в них ми зазнали лихого!

16

Нехай виявиться Твоє діло рабам Твоїм, а величність Твоя їхнім синам,

17

і хай буде над нами благовоління Господа, Бога нашого, і діло рук наших утверди нам, і діло рук наших утверди його!