Псалми 31

1

Для дириґетна хору. Псалом Давидів. (31-2) На Тебе надіюсь я, Господи, хай не буду повік засоромлений, визволь мене в Своїй правді!

2

(31-3) Нахили Своє ухо до мене, скоро мене порятуй, стань для мене могутньою скелею, домом твердині, щоб спас Ти мене!

3

(31-4) Бо ти скеля моя та твердиня моя, і ради Ймення Свого Ти будеш провадити мене й керувати мене!

4

(31-5) Ти витягнеш з пастки мене, що на мене таємно поставили, бо Ти сила моя!

5

(31-6) У руку Твою доручаю я духа свого, і Ти мене визволиш, Господи, Боже правди!

6

(31-7) Я зненавидив всіх, хто шанує бовванів марних, я ж надіюсь на Господа.

7

(31-8) Я буду радіти та тішитися в Твоїй милості, що побачив Ти горе моє, що приглянувся Ти до скорботи моєї душі,

8

(31-9) і мене не віддав в руку ворога, на місці розлогім поставив Ти ноги мої!

9

(31-10) Помилуй мене, Господи, бо тісно мені, від горя вже виснажилось моє око, душа моя й нутро моє,

10

(31-11) бо скінчилось життя моє в смутку, а роки мої у квилінні, моя сила спіткнулася через мій гріх, і виснажились мої кості!

11

(31-12) Я в усіх ворогів своїх став посміховищем, надто сусідам своїм, і страхіттям знайомим моїм, хто бачить надворі мене утікають від мене!

12

(31-13) Я забутий у серці, немов той небіжчик, став я немов та розбита посудина...

13

(31-14) Бо чую багато шептання, страхання навколо, як змовляються разом на мене, вони замишляють забрати мою душу,

14

(31-15) а я покладаю надію на Тебе, о Господи, я кажу: Ти мій Бог!

15

(31-16) В Твою руку кладу свою долю, Ти ж визволь мене від руки ворогів моїх і моїх переслідників!

16

(31-17) Хай засяє обличчя Твоє на Твого раба, та спаси мене в ласці Своїй,

17

(31-18) Господи, щоб не бути мені посоромленим, що кличу до Тебе! Нехай посоромлені будуть безбожні, хай замовкнуть та йдуть до шеолу,

18

(31-19) нехай заніміють облудні уста, що гидоту говорять на праведного із пихою й погордою!

19

(31-20) Яка величезна Твоя доброта, яку заховав Ти для тих, хто боїться Тебе, яку приготовив для тих, хто на Тебе надіється перед людськими синами!

20

(31-21) Ти їх у заслоні обличчя Свого заховаєш від людських тенет, Ти їх від лихих язиків у наметі сховаєш!

21

(31-22) Благословенний Господь, що вчинив мені милість чудовну Свою в оборонному місті!

22

(31-23) А я говорив у своїм побентеженні: Я відрізаний з-перед очей Твоїх! Та дійсно Ти вислухав голос благання мого, коли я до Тебе взивав...

23

(31-24) Любіть Господа, усі святії Його, стереже Господь вірних, а гордому з лишком відплачує.

24

(31-25) Будьте сильні, і хай буде міцне ваше серце, усі, хто надію покладає на Господа!