Псалми 2

1

Чого то племена бунтують, а народи задумують марне?

2

Земні царі повстають, і князі нараджуються разом на Господа та на Його Помазанця:

3

Позриваймо ми їхні кайдани, і поскидаймо із себе їхні пута!

4

Але Той, Хто на небесах пробуває посміється, Владика їх висміє!

5

Він тоді в Своїм гніві промовить до них, і настрашить їх Він у Своїм пересерді:

6

Я ж помазав Свого Царя на Сіон, святу гору Свою.

7

Я хочу звістити постанову: Промовив до Мене Господь: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив.

8

Жадай Ти від Мене, і дам Я народи Тобі, як спадщину Твою, володіння ж Твоє аж по кінці землі!

9

Ти їх повбиваєш залізним жезлом, потовчеш їх, як посуд ганчарський...

10

А тепер помудрійте, царі, навчіться ви, судді землі:

11

Служіть Господеві зо страхом, і радійте з тремтінням!

12

Шануйте Сина, щоб Він не розгнівався, і щоб вам не загинути в дорозі, бо гнів Його незабаром запалиться. Блаженні усі, хто на Нього надіється!