Йов 9

1

А Йов відповів та й сказав:

2

Справді пізнав я, що так... Та як оправдатись людині земній перед Богом?

3

Якщо вона схоче на прю стати з Ним, Він відповіді їй не дасть ні на одне із тисячі скаржень...

4

Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий і цілим зостався?

5

Він гори зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх перевернув.

6

Він землю трясе з її місця, і стовпи її трусяться.

7

Він сонцеві скаже, й не сходить воно, і Він запечатує зорі.

8

Розтягує небо Він Сам, і ходить по морських висотах,

9

Він Воза створив, Оріона та Волосожара, та зорі південні.

10

Він чинить велике та недослідиме, предивне, якому немає числа!...

11

Ось Він надо мною проходить, та я не побачу, і Він перейде, а я не приглянусь до Нього...

12

Ось Він схопить кого, хто заверне Його, хто скаже Йому: що Ти робиш?

13

Бог гніву Свойого не спинить, під Ним гнуться Рагавові помічники,

14

що ж тоді відповім я Йому? Які я слова підберу проти Нього,

15

я, який коли б був справедливий, то не відповідав би, я, що благаю свойого Суддю?

16

Коли б я взивав, а Він мені відповідь дав, не повірю, що вчув би мій голос,

17

Він, що бурею може розтерти мене та помножити рани мої безневинно...

18

Не дає Він мені й звести духа мого, бо мене насичає гіркотою.

19

Коли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, хто посвідчить мені?

20

Якщо б справедливим я був, то осудять мене мої уста, якщо я безневинний, то вчинять мене винуватим...

21

Я невинний, проте своєї душі я не знаю, і не радий життям своїм я...

22

Це одне, а тому я кажу: невинного як і лукавого Він вигубляє...

23

Якщо нагло бич смерть заподіює, Він з проби невинних сміється...

24

У руку безбожного дана земля, та Він лиця суддів її закриває... Як не Він, тоді хто?

25

А дні мої стали швидкіші, як той скороход, повтікали, не бачили доброго,

26

проминули, немов ті човни очеретяні, мов орел, що несеться на здобич...

27

Якщо я скажу: Хай забуду своє нарікання, хай зміню я обличчя своє й підбадьорюся,

28

то боюся всіх смутків своїх, і я знаю, що Ти не очистиш мене...

29

Все одно буду я винуватий, то нащо надармо я мучитися буду?

30

Коли б я умився сніговою водою, і почистив би лугом долоні свої,

31

то й тоді Ти до гробу опустиш мене, і учинить бридким мене одіж моя...

32

Бо Він не людина, як я, й Йому відповіді я не дам, і не підемо разом на суд,

33

поміж нами нема посередника, що поклав би на нас на обох свою руку...

34

Нехай забере Він від мене Свойого бича, Його ж страх хай мене не жахає,

35

тоді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою!...