Йов 6

1

А Йов відповів та й сказав:

2

Коли б смуток мій вірно був зважений, а з ним разом нещастя моє підняли на вазі,

3

то тепер воно тяжче було б від морського піску, тому нерозважне слова мої кажуть!...

4

Бо в мені Всемогутнього стріли, і їхня отрута п'є духа мого, страхи Божі шикуються в бій проти мене...

5

Чи дикий осел над травою реве? Хіба реве віл, коли ясла повні?

6

Чи без соли їдять несмачне, чи є смак у білкові яйця?

7

Чого не хотіла торкнутись душа моя, все те стало мені за поживу в хворобі...

8

О, коли б же збулося прохання моє, а моє сподівання дав Бог!

9

О, коли б зволив Бог розчавити мене, простягнув Свою руку й мене поламав,

10

то була б ще потіха мені, і скакав би я в немилосердному болі, бо я не зрікався слів Святого!...

11

Яка сила моя, що надію я матиму? І який мій кінець, щоб продовжити життя моє це?

12

Чи сила камінна то сила моя? Чи тіло моє мідяне?

13

Чи не поміч для мене в мені, чи спасіння від мене відсунене?

14

Для того, хто гине, товариш то ласка, хоча б опустив того страх Всемогутнього...

15

Брати мої зраджують, мов той потік, мов річище потоків, минають вони,

16

темніші від льоду вони, в них ховається сніг.

17

Коли сонце їх гріє, вони висихають, у теплі гинуть з місця свого.

18

Каравани дорогу свою відхиляють, уходять в пустиню й щезають.

19

Каравани з Теми поглядають, походи з Шеви покладають надії на них.

20

І засоромилися, що вони сподівались; до нього прийшли та й збентежились.

21

Так і ви тепер стали ніщо, побачили страх і злякались!

22

Чи я говорив коли: Дайте мені, а з маєтку свого дайте підкуп за мене,

23

і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гнобителевих мене викупіть?

24

Навчіть ви мене і я буду мовчати, а в чім я невмисне згрішив розтлумачте мені...

25

Які гострі слова справедливі, та що то доводить догана від вас?

26

Чи ви думаєте докоряти словами? Бо на вітер слова одчайдушного,

27

і на сироту нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!...

28

Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу перед вами неправди.

29

Верніться ж, хай кривди не буде, і верніться, ще в тім моя правда!

30

Хіба в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку, щоб розпізнати нещастя?