Йов 41

1

(40-25) Чи левіятана потягнеш гачком, і йому язика стягнеш шнуром?

2

(40-26) Чи очеретину вкладеш йому в ніздря, чи терниною щоку йому продіравиш?

3

(40-27) Чи він буде багато благати тебе, чи буде тобі говорити лагідне?

4

(40-28) Чи складе він умову з тобою, і ти візьмеш його за раба собі вічного?

5

(40-29) Чи ним бавитись будеш, як птахом, і прив'яжеш його для дівчаток своїх?

6

(40-30) Чи ним спільники торгуватимуть, чи поділять його між купців-хананеїв?

7

(40-31) Чи шпильками проколиш ти шкіру його, а острогою риб'ячою його голову?

8

(40-32) Поклади ж свою руку на нього, й згадай про війну, і більше того не чини!

9

(41-1) Тож надія твоя неправдива, на сам вигляд його упадеш.

10

(41-2) Нема смільчака, щоб його він збудив, а хто ж перед обличчям Моїм зможе стати?

11

(41-3) Хто вийде навпроти Мене й буде цілий? Що під небом усім це Моє!

12

(41-4) Не буду мовчати про члени його, про стан його сили й красу його складу.

13

(41-5) Хто відкриє поверхню одежі його? Хто підійде коли до двійних його щелепів?

14

(41-6) Двері обличчя його хто відчинить? Навколо зубів його жах!

15

(41-7) Його спина канали щитів, поєднання їх крем'яная печать.

16

(41-8) Одне до одного доходить, а вітер між ними не пройде.

17

(41-9) Одне до одного притверджені, сполучені, і не відділяться.

18

(41-10) Його чхання засвічує світло, а очі його як повіки зорі світової!

19

(41-11) Бухає полум'я з пащі його, вириваються іскри огненні!

20

(41-12) Із ніздер його валить дим, немов з того горшка, що кипить та біжить.

21

(41-13) Його подих розпалює вугіль, і бухає полум'я з пащі його.

22

(41-14) Сила ночує на шиї його, а страх перед ним утікає.

23

(41-15) М'ясо нутра його міцно тримається, воно в ньому тверде, не хитається.

24

(41-16) Його серце, мов з каменя вилите, і тверде, як те долішнє жорно!

25

(41-17) Як підводиться він, перелякуються силачі, та й ховаються з жаху.

26

(41-18) Той меч, що досягне його, не встоїть, ані спис, ані ратище й панцер.

27

(41-19) За солому залізо вважає, а мідь за гнилу деревину!

28

(41-20) Син лука, стріла, не примусит увтікати його, каміння із пращі для нього зміняється в сіно.

29

(41-21) Булаву уважає він за соломинку, і сміється із посвисту ратища.

30

(41-22) Під ним гостре череп'я, лягає на гостре, немов у болото.

31

(41-23) Чинить він, що кипить глибочінь, мов горня, і обертає море в окріп.

32

(41-24) Стежка світить за ним, а безодня здається йому сивиною.

33

(41-25) Немає подоби йому на землі, він безстрашним створений,

34

(41-26) він бачить усе, що високе, він цар над усім пишним звір'ям!