Йов 4

1

І відповів теманянин Еліфаз та й сказав:

2

Коли спробувать слово до тебе, чи мука не буде ще більша? Та хто стримати зможе слова?

3

Таж ти багатьох був навчав, а руки ослаблі зміцняв,

4

того, хто спотикавсь, підіймали слова твої, а коліна тремткі ти зміцняв!

5

А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло воно і ти налякався...

6

Хіба не була богобійність твоя за надію твою, за твоє сподівання невинність доріг твоїх?

7

Пригадай но, чи гинув невинний, і де праведні вигублені?

8

Як я бачив таких, що орали були беззаконня, та сіяли кривду, то й жали її:

9

вони гинуть від подиху Божого, і від духу гнівного Його погибають!

10

Левине ричання й рик лютого лева минає, і левчукам вилущаються зуби.

11

Гине лев, як немає здобичі, і левенята левиці втікають.

12

І закрадається слово до мене, і моє ухо почуло ось дещо від нього.

13

у роздумуваннях над нічними видіннями, коли міцний сон обіймає людей,

14

спіткав мене жах та тремтіння, і багато костей моїх він струсонув,

15

і дух перейшов по обличчі моїм, стало дуба волосся на тілі моїм...

16

Він стояв, але я не пізнав його вигляду, образ навпроти очей моїх був, і тихий голос почув я:

17

Хіба праведніша людина за Бога, хіба чоловік за свойого Творця є чистіший?

18

Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголів!

19

Що ж тоді мешканці глиняних хат, що в поросі їхня основа? Як міль, вони будуть розчавлені!

20

Вони товчені зранку до вечора, і без помочі гинуть назавжди...

21

Слава їхня минається з ними, вони помирають не в мудрості!...