Йов 32

1

І перестали ті троє мужів відповідати Йову, бо він був справедливий в очах своїх.

2

І запалився гнів Елігу, сина Барах'їлового, бузянина, з роду Рамового, на Йова запалився гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога.

3

Також на трьох приятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним.

4

А Елігу вичікував Йова та їх із словами, бо вони були старші віком за нього.

5

І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, і запалився його гнів!

6

І відповів бузянин Елігу, син Барах'їлів, та й сказав: Молодий я літами, ви ж старші, тому то я стримувався та боявся знання своє висловити вам.

7

Я подумав: Хай вік промовляє, і хай розуму вчить многоліття!

8

Справді, дух він у людині, та Всемогутнього подих їх мудрими чинить.

9

Многолітні не завжди розумні, і не все розуміються в праві старі.

10

Тому я кажу: Послухай мене, хай знання своє висловлю й я!

11

Тож слів ваших вичікував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите.

12

І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йову довів, хто б відповідь дав на слова його!

13

Щоб ви не сказали: Ми мудрість знайшли: не людина, а Бог переможе його!

14

Не на мене слова він скеровував, і я не відповім йому мовою вашою.

15

Полякались вони, вже не відповідають, не мають вже слів...

16

Я чекав, що не будуть вони говорити, що спинились, не відповідають уже.

17

Відповім також я свою частку, і висловлю й я свою думку.

18

Бо я повний словами, дух мойого нутра докучає мені...

19

Ось утроба моя, мов вино невідкрите, вона тріскається, як нові бурдюки!

20

Нехай я скажу й буде легше мені, нехай уста відкрию свої й відповім!

21

На особу не буду уваги звертати, не буду підлещуватись до людини,

22

бо не вмію підлещуватись! Коли ж ні, нехай зараз візьме мене мій Творець!