Йов 31

1

Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на дівчину?

2

І зверху яка доля від Бога, чи спадщина від Всемогутнього із висот?

3

Хіба не загибіль для кривдника, і хіба не нещастя злочинцям?

4

Хіба ж Він не бачить дороги мої, і не лічить усі мої кроки?

5

Якщо я ходив у марноті, і на оману спішила нога моя,

6

то нехай на вазі справедливости зважить мене, і невинність мою Бог пізнає!

7

Якщо збочує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх нечисть приліпла,

8

то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай вирвана буде з корінням!

9

Якщо моє серце зваблялось до жінки чужої, і причаювався я при дверях мойого товариша,

10

то хай меле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиляються інші!

11

Бо гидота оце, й це провина підсудна,

12

бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддону, і вирве з корінням увесь урожай мій!...

13

Якщо я понехтував правом свойого раба чи своєї невільниці в їх суперечці зо мною,

14

то що я зроблю, як підійметься Бог? А коли Він приглянеться, що Йому відповім?

15

Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утворив нас в утробі?

16

Чи бажання убогих я стримував, а очі вдовицям засмучував?

17

Чи я сам поїдав свій шматок, і з нього не їв сирота?

18

Таж від днів молодечих моїх виростав він у мене, як в батька, і від утроби матері моєї я провадив його!

19

Якщо бачив я гинучого без одежі, і вбрання не було в сіромахи,

20

чи ж не благословляли мене його стегна, і руном овечок моїх він не грівся?

21

Якщо на сироту я порушував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу,

22

хай рамено моє відпаде від свойого плеча, а рука моя від суглобу свого нехай буде відламана!

23

Бо острах на мене нещастя від Бога, а перед величчям Його я не можу встояти...

24

Чи я золото клав за надію собі, чи до щирого золота я говорив: Ти, безпеко моя?

25

Чи тішився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?

26

Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе,

27

то коли б потаємно повабилось серце моє, і цілунки рукою я їм посилав,

28

це так само провина підсудна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!

29

Чи я тішивсь упадком свойого ненависника, чи порушувавсь я, коли зло спотикало його?

30

Таки ні, не давав я на гріх піднебіння свого, щоб прокляттям жадати душі його.

31

Хіба люди намету мого не казали: Хто покаже такого, хто з м'яса його не наситився?

32

Чужинець на вулиці не ночував, я двері свої відчиняв подорожньому.

33

Чи ховав свої прогріхи я, як людина, щоб у своєму нутрі затаїти провину свою?

34

Бо тоді я боявся б великого натовпу, і сором від родів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не виходив...

35

О, якби мене вислухав хто! Оце підпис моєї руки: Нехай Всемогутній мені відповість, а ось звій, зо скаргою, що його написав мій противник...

36

Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обвинувся б ним, як вінками?

37

Число кроків своїх я представлю йому; мов до князя, наближусь до нього.

38

Якщо проти мене голосить земля моя, й її борозни плачуть із нею,

39

якщо без грошей я їв плоди її, а її власника я стогнати примушував,

40

то замість пшениці хай виросте терен, а замість ячменю кукіль!... Слова Йова скінчилися.