Йов 13

1

Ось усе оце бачило око моє, чуло ухо моє, та й усе зауважило...

2

Як знаєте ви знаю й я, я не нижчий від вас,

3

і я говоритиму до Всемогутнього, і переконувати хочу Бога!

4

Та неправду куєте тут ви, лікарі непутящі ви всі!

5

О, коли б ви насправді мовчали, то вам це за мудрість було б!...

6

Послухайте но переконань моїх: і вислухайте заперечення уст моїх.

7

Чи будете ви говорити неправду про Бога, чи будете ви говорити оману про Нього?

8

Чи будете ви уважати на Нього? Чи за Бога на прю постаєте?

9

Чи добре, що вас Він дослідить? Чи як з людини сміються, так будете ви насміхатися з Нього?

10

Насправді Він вас покарає, якщо будете ви потурати таємно особі!

11

Чи ж велич Його не настрашує вас, і не нападає на вас Його страх?

12

Ваші нагадування це прислів'я із попелу, ваші башти це глиняні башти!

13

Мовчіть передо мною, а я говоритиму, і нехай щобудь прийде на мене!

14

Нащо дертиму я своє тіло зубами своїми, а душу свою покладу в свою руку?

15

Ось Він мене вб'є, і я надії не матиму, але перед обличчям Його про дороги свої сперечатися буду!

16

І це мені буде спасінням, бо перед обличчя Його не підійде безбожний.

17

Направду послухайте слова мого, а моє це освідчення в ваших ушах нехай буде.

18

Ось я суд спорядив, бо я справедливий, те знаю!

19

Хто той, що буде зо мною провадити прю? Бо тепер я замовк би й помер би...

20

Тільки двох цих речей не роби Ти зо мною, тоді від обличчя Твого я не буду ховатись:

21

віддали Свою руку від мене, а Твій страх хай мене не жахає!...

22

Тоді клич, а я відповідатиму, або я говоритиму, Ти ж мені відповідь дай!

23

Скільки в мене провин та гріхів? Покажи Ти мені мій переступ та гріх мій!

24

Чому Ти ховаєш обличчя Своє і вважаєш мене Собі ворогом?

25

Чи Ти будеш страхати завіяний вітром листок? Чи Ти соломину суху будеш гнати?

26

Бо Ти пишеш на мене гіркоти й провини мого молодечого віку даєш на спадок мені,

27

і в кайдани заковуєш ноги мої, і всі дороги мої стережеш, назирці ходиш за мною,

28

і він розпадається, мов та трухлявина, немов та одежа, що міль її з'їла!...