Біблія протягом одного року
Найясніший 17


Естер 3:1-15
1. По цих подіях цар Ахашверош звеличив Гамана, сина Гаммедатового, аґаґ'янина, і повищив його, і поставив його крісло понад усіх князів, що були з ним.
2. А всі цареві раби, що були в царській брамі, падали на коліна та вклонялися Гаманові, бо так про нього наказав цар. А Мордехай не падав на коліна й не вклонявся.
3. І сказали царські раби, що були в царській брамі, до Мордехая: Чого ти переступаєш царевого наказа?
4. І сталося, як вони говорили до нього день-у-день, а він не слухався їх, то вони донесли Гаманові, щоб побачити, чи втримається Мордехай у своїм слові, бо він виявив їм, що він юдеянин.
5. І побачив Гаман, що Мордехай не падає на коліна й не вклоняється йому, і Гаман переповнився лютістю...
6. І погорджував він у своїх очах простягнути руку свою не тільки на Мордехая, самого його, бо донесли йому про Мордехаїв народ, і Гаман шукав випадку вигубити всіх юдеян, що були в усьому Ахашверошевому царстві, народ Мордехаїв.
7. Першого місяця, він місяць нісан, дванадцятого року царя Ахашвероша, кидано пура, цебто жеребка, перед Гаманом із дня на день та з місяця на місяць, і жереб упав на дванадцятий місяць, він місяць адар.
8. І сказав Гаман до царя Ахашвероша: Є один народ, розпорошений та поділений між народами в усіх округах твого царства, а закони їх різняться від законів усіх народів і законів царських вони не виконують, і цареві не варто позоставляти їх.
9. Якщо це цареві вгодне, нехай буде написано вигубити їх, а я відважу десять тисяч талантів срібла на руки робітників, щоб унесли до царських скарбниць!
10. І зняв цар персня свого зо своєї руки, і дав його Гаманові, синові Гаммедатовому, аґаґ'янинові, ненависникові юдеїв.
11. І сказав цар до Гамана: Це срібло віддаю тобі, і дається тобі й той народ, щоб робити з ним, як угодно в очах твоїх!
12. І були покликані царські писарі першого місяця тринадцятого дня в ньому, і було написано все так, як наказав Гаман до царських сатрапів та до намісників, що були над кожною скругою, і до князів кожного народу, до кожної округи письмом його, і до кожного народу мовою його; в імені царя Ахашвероша було написано, і припечатано було царським перснем.
13. І були послані листи через гінців до всіх царських округ, щоб були повигублювані, побиті та понищені всі юдеї від хлопця й аж до старого, діти та жінки одного тринадцятого дня місяця дванадцятого, він місяць адар, а здобич по них пограбувати.
14. Відпис із цього листа щоб був виданий як закон, у кожній окрузі, і оголошений для всіх народів, щоб були готові на цей день.
15. Гінці вийшли, пігнані царевим словом. А закон був виданий в замку Сузи. А цар та Гаман сіли до пиття, а місто Сузи було в замішанні.

Естер 4:1-17
1. А Мордехай довідався про все, що було зроблено. І роздер Мордехай одежу свою, і зодягнув веретище та посипався попелом, і вийшов на середину міста, та й кричав криком сильним та гірким!
2. І прийшов він аж під царську браму, бо не можна було входити в царську браму в веретищному убранні.
3. А в кожній окрузі та місці, куди доходило слово царя та його закон, були для юдеїв велика жалоба, і піст, і плач, і голосіння, а веретище та попел були ложем для багатьох...
4. І прийшли дівчата Естерині й евнухи її, та й донесли їй про це. І дуже затремтіла цариця, і послала одежу зодягнути Мордехая та зняти з нього його веретище, та він не прийняв.
5. І покликала Естер Гатаха, одного з евнухів царя, якого він приставив до неї, і наказала йому довідатися про Мордехая, що то з ним, і чого то жалоба?
6. І вийшов Гатах на міську площу, що перед царською брамою.
7. І виявив йому Мордехай усе, що спіткало його, і про суму срібла, яку Гаман сказав відважити до царської скарбниці за юдеїв, щоб вигубити їх.
8. І він дав йому відписа листа закону, що був виданий у Сузах на вигублення їх, щоб показав Естері, та щоб доніс їй, і щоб наказав їй піти до царя благати його та просити перед його обличчям за її народ.
9. І прийшов Гатах, і доніс Естері Мордехаєві слова.
10. І сказала Естер до Гатаха, і наказала йому переказати Мордехаєві:
11. Усі царські раби та народ царських округ знають, що кожен чоловік та жінка, що прийде до царя до внутрішнього подвір'я непокликаний, один йому закон, убити його, окрім того, кому цар простягне золоте берло, і буде він жити. А мене не кличуть входити до царя от уже тридцять день...
12. І переказали Мордехаєві Естерині слова.
13. І сказав Мордехай відповісти Естері: Не думай в душі своїй, що втечеш до царського дому одна з усіх юдеїв...
14. Бо якщо справді будеш ти мовчати цього часу, то полегшення та врятування прийде для юдеїв з іншого місця, а ти та дім твого батька погинете. А хто знає, чи не на час, як оцей, досягла ти царства!...
15. І сказала Естер відповісти Мордехаєві:
16. Іди, збери всіх юдеїв, що знаходяться в Сузах, і постіть за мене, і не їжте й не пийте три дні, ніч та день. Також я та дівчата мої будемо постити так, і так прийду до царя, хоч це не буде за законом. А якщо я загину, то загину...
17. І пішов Мордехай, і зробив усе, як звеліла йому Естер.

Псалми 89:46-52
46. (89-47) Доки, Господи, будеш ховатись назавжди, доки буде палати Твій гнів, як огонь?
47. (89-48) Пам'ятай же про мене, яка довгота життя людського? Для чого створив Ти всіх людських синів на ніщо?
48. (89-49) Котрий чоловік буде жити, а смерти на бачитиме, збереже свою душу від сили шеолу? Села.
49. (89-50) Де Твої перші милості, Господи, що їх присягав Ти Давидові у Своїй вірності?
50. (89-51) Згадай, Господи, про ганьбу рабів Своїх, яку я ношу в своїм лоні від усіх великих народів,
51. (89-52) якою Твої вороги зневажають, о Господи, і кроки Твого помазанця безславлять!
52. (89-53) Благословенний навіки Господь! Амінь і амінь!

Приповісті 22:7-8
7. Багатий панує над бідними, а боржник раб позичальника.
8. Хто сіє кривду, той жатиме лихо, а бич гніву його покінчиться.

Римлян 3:1-31
1. Отож, що має більшого юдей, або яка користь від обрізання?
2. Багато, на всякий спосіб, а насамперед, що їм довірені були Слова Божі.
3. Бо що ж, що не вірували деякі? Чи ж їхнє недовірство знищить вірність Божу?
4. Зовсім ні! Бож Бог правдивий, а кожна людина неправдива, як написано: Щоб був Ти виправданий у словах Своїх, і переміг, коли будеш судитися.
5. А коли наша неправда виставляє правду Божу, то що скажемо? Чи ж Бог несправедливий, коли гнів виявляє? Говорю по-людському.
6. Зовсім ні! Бож як Бог судитиме світ?
7. Бо коли Божа правда через мою неправду збільшилась на славу Йому, пощо судити ще й мене, як грішника?
8. І чи не так, як нас лають, і як деякі говорять, ніби ми кажемо: Робімо зле, щоб вийшло добре? Справедливий осуд на таких!
9. То що ж? Маємо перевагу? Анітрохи! Бож ми перед тим довели, що юдеї й геллени усі під гріхом,
10. як написано: Нема праведного ані одного;
11. нема, хто розумів би; немає, хто Бога шукав би,
12. усі повідступали, разом стали непотрібні, нема доброчинця, нема ні одного!
13. Гріб відкритий їхнє горло, язиком своїм кажуть неправду, отрута зміїна на їхніх губах,
14. уста їхні повні прокляття й гіркоти!
15. Швидкі їхні ноги, щоб кров проливати,
16. руїна та злидні на їхніх дорогах,
17. а дороги миру вони не пізнали!
18. Нема страху Божого перед очима їхніми...
19. А ми знаємо, що скільки говорить Закон, він говорить до тих, хто під Законом, щоб замкнути всякі уста, і щоб став увесь світ винний Богові.
20. Бо жадне тіло ділами Закону не виправдається перед Ним, Законом бо гріх пізнається.
21. А тепер, без Закону, правда Божа з'явилась, про яку свідчать Закон і Пророки.
22. А Божа правда через віру в Ісуса Христа в усіх і на всіх, хто вірує, бо різниці немає,
23. бо всі згрішили, і позбавлені Божої слави,
24. але дарма виправдуються Його благодаттю, через відкуплення, що в Ісусі Христі,
25. що Його Бог дав у жертву примирення в крові Його через віру, щоб виявити Свою правду через відпущення давніше вчинених гріхів,
26. за довготерпіння Божого, щоб виявити Свою правду за теперішнього часу, щоб бути Йому праведним, і виправдувати того, хто вірує в Ісуса.
27. Тож де похвальба? Виключена. Яким законом? Законом діл? Ні, але законом віри.
28. Отож, ми визнаємо, що людина виправдується вірою, без діл Закону.
29. Хіба ж Бог тільки для юдеїв, а не й для поган? Так, і для поган,
30. бо є один тільки Бог, що виправдає обрізання з віри й необрізання через віру.
31. Тож чи не нищимо ми Закона вірою? Зовсім ні, але зміцнюємо Закона.