Біблія протягом одного року
Листопад 19


Єремія 49:1-39
1. На Аммонових синів. Так говорить Господь: Чи немає синів у Ізраїля? Чи немає спадкоємця в нього? Чому Ґада Мілком одідичив й осівся народ його по містах його?
2. Тому настають ось дні, говорить Господь, і Я розголошу крик військовий на Раббу Аммонових синів, і вона стане за купу руїн, а підлеглі міста її спалені будуть огнем, і знов одідичить Ізраїль спадок свій, говорить Господь.
3. Ридай, о Хешбоне, бо місто зруйноване! Кричіть, дочки Рабби, опережіться веретою, лементуйте й блукайте по обійстях, бо Мілком до полону іде, його священики й його зверхники разом!
4. Чого ти долинами хвалишся? Долина твоя розпливається кров'ю, о дочко невірна, що на скарби свої покладаєш надію та кажеш: Хто прийде до мене?
5. Ось Я страх припроваджу на тебе, говорить Господь, Бог Саваот, із усього довкілля твого, і ви повтікаєте кожен наперед себе, і не буде кому втікачів позбирати!...
6. А потім верну Я долю Аммонових синів, говорить Господь.
7. На Едома. Так говорить Господь Саваот: Чи в Темані немає вже мудрости? Чи згинула рада розумних? Хіба зіпсувалась їхня мудрість?
8. Утікайте, оберніться плечима, сядьте глибше, мешканці Дедану, бо привів Я нещастя Ісава на нього, той час, коли покараю його!
9. Якщо прийдуть до тебе збирачі винограду, вони не полишать останків, якщо ж прийдуть злодії вночі, напсують, скільки схочуть.
10. Бо обнажив Я Ісава, повідкривав усі криївки його, і він сховатись не зможе, спустошене буде насіння його, й його браття, і сусіди його, і не буде його!
11. Залиши свої сироти, Я утримаю їх при житті, а вдови твої хай надію на Мене кладуть!
12. Бо так промовляє Господь: Ось і ті, що не мали б пити чаші цієї, пити будуть напевне, а ти непокараним будеш? Не будеш без кари, бо справді ти питимеш чашу!
13. Бо Собою присяг Я, говорить Господь, що Боцра за спустошення стане, за ганьбу, пустиню й прокляття, і руїнами вічними стануть міста її всі!
14. Я звістку від Господа чув, і відправлений вісник між люди: Зберіться й прийдіть проти неї, і встаньте на бій,
15. бо тебе Я зробив ось малим між народами, погордженим серед людей!
16. Страхіття твоє обманило тебе й гордість серця твого, тебе, що в розщілинах скелі живеш, що високих підгірків тримаєшся. Та коли б ти кубло своє й високо звив, мов орел, то й ізвідти Я скину тебе, промовляє Господь.
17. І стане Едом за страхіття, кожен, хто буде проходити ним, остовпіє й засвище, як порази його всі побачить...
18. Як Содом та Гоморру й сусідів її поруйновано, каже Господь, так ніхто там не буде сидіти, і не буде в нім мешкати чужинцем син людський.
19. Ось підійметься він, немов лев, із темного лісу Йордану на водяні луки, і Я вмент зроблю, що він побіжить геть від них, а хто вибраний буде, того Я поставлю над ними. Бо хто є подібний Мені, і хто покличе Мене перед суд, і хто пастир такий, що перед обличчям Моїм устоїть?
20. Тому то послухайте задум Господній, що Він на Едома задумав, і думки Його ті, які Він на мешканців Теману замислив: Направду, найменших з отари потягнуть, і попустошать пасовисько їхнє при них!
21. Від гуку упадку їхнього буде тремтіти земля, буде зойк, аж на морі Червоному чути їхній голос.
22. Ось підійметься він, як орел, і літатиме, й крила свої над Боцрою розгорне: і стане серце хоробрих едомлян в той день, немов серце жони-породіллі...
23. На Дамаск. Засоромивсь Хамаш та Арпад, бо злу звістку почули; в неспокої тривожнім вони, як те море, що не може вспокоїтись.
24. Дамаск сторопів, обернувся втікати, і страх його міцно охопив, біль та муки його обгорнули, немов породіллю...
25. Як спорожніло славне це місто, місто втіхи Моєї!
26. Тому юнаки його падати будуть на площах його, і всі військові погинуть того дня, говорить Господь Саваот.
27. І під муром Дамаску огонь запалю, і він пожере Бен-Гададські палаци!...
28. На Кедар та на царства Хацору, що їх побив Навуходоносор, цар вавилонський. Так говорить Господь: Уставайте, ідіть на Кедар, і нехай попустошать війська синів сходу!
29. Заберуть їхні намети та їхню отару, їхні покрови та всі їхні речі, та їхніх верблюдів собі заберуть, і над ними кричатимуть: Жах звідусіль!
30. Утікайте, мандруйте скоріш, сховайтесь в глибоке, мешканці Хацору, говорить Господь, бо раду нарадив на вас Навуходоносор, цар вавилонський, і задум задумав на вас!
31. Уставайте, ідіть на народ, що спокійно, безпечно живе, промовляє Господь, немає воріт, і нема в нього засувів, самітно живуть.
32. І стануть верблюди їхні здобиччю, а їхні череда грабежем, і на всі вітри розвію Я їх, хто волосся довкола стриже, і зо всіх їхніх сторін припроваджу на них їхню погибіль, говорить Господь...
33. І стане Хацор за мешкання шакалів, за вічне спустошення, не замешкає там людина, і син людський не спиниться в ньому!...
34. Слово Господнє, що було пророкові Єремії на Елам на початку царювання Седекії, Юдиного царя, таке:
35. Так говорить Господь Саваот: Ось Я зламаю еламського лука, головну їхню силу!
36. І з чотирьох кінців неба спроваджу чотири вітри до Еламу, і їх розпорошу на всі ці вітри, і не буде такого народу, куди б не прийшли ці вигнанці з Еламу...
37. І настрашу Елам перед їхніми ворогами та перед всіма, хто їхню душу шукає, і лихо на них наведу, лютість гніву Мого, говорить Господь, і пошлю Я за ними меча, аж поки не вигублю їх!
38. І поставлю Престола Свого в Еламі, і вигублю звідти царя й його зверхників, каже Господь...
39. Але буде наприкінці днів, поверну Я Еламові долю, говорить Господь.

Єремія 50:1-46
1. Слово, що Господь говорив на Вавилон, на землю халдеїв через пророка Єремію:
2. Звістіть між народами й розголосіть, підійміте прапора та розголосіть, не затайте, скажіть: Здобутий уже Вавилон, засоромлений Бел, зламаний Меродах, боввани його посоромлені, порозбивані всі його божища!
3. Бо на нього із півночі вийшов народ, що оберне в спустошення землю його, і не буде мешканця у нім: від людини та аж до скотини, усі помандрують та підуть!...
4. За тих днів і того часу, говорить Господь, поприходять сини Ізраїлеві, разом вони й сини Юди, усе плачучи, будуть ходити та Господа, Бога свого шукати...
5. Вони будуть питати про Сіона, куди їхні обличчя повернені, щоб прийти й прилучитись до Господа вічним заповітом, який не забудеться!
6. Мій народ це отара загинула: пастирі їхні вчинили блудячими їх, їх загнали на гори, й ходили вони від гори до підгір'я, забули про ложе своє...
7. Усі, що знаходили їх, жерли їх, і противники їхні говорили: Не завинимо за те, бо вони прогрішилися Господу, Пасовиську правди й надії батьків їхніх, Господеві.
8. Біжіть з Вавилону, і виходьте із краю халдеїв, і будьте, як козлята ті перед отарою!
9. Бо ось Я позбуджую, і на Вавилон наведу збір великих народів з північного краю, і вони проти нього шикуються, звідти здобутий він буде! Його стріли, мов лицар, якому щастить, не вертаються дармо,
10. і здобиччю стане Халдея, наситяться всі, хто пустошить її, промовляє Господь...
11. Бо радієте ви, бо втішаєтесь ви, що спадщину Мою розграбовуєте, бо ви скачете, мов те теля по траві, та іржете, немов румаки...
12. Збентежилася ваша мати занадто, застидалась родителька ваша... Оце для народів кінець: пустиня, сухоземля й степ!
13. Від Господнього гніву вона незамешкана буде та стане спустошенням уся... Кожен, хто буде проходити повз Вавилон, остовпіє й засвище, як побачить усі ці порази його!
14. Ушикуйтеся на Вавилон навкруги, всі, хто лука натягує! Стріляйте на нього, стріли не шкодуйте, бо він Господеві згрішив!
15. Здійміть крик проти нього навколо! Він дав руку піддатись, стовпи його впали, зруйновані мури його, бо це помста Господня... Помстіться над ним: як зробив він зробіть так йому!
16. Повигублюйте і сівача з Вавилону, і того, хто хапає серпа в часі жнив! Через меч переслідника вернуться всі до народу свого, і кожен до краю свого втече.
17. Ізраїль вівця розпорошена, що леви погнали її: перший жер його цар асирійський, а останній цей Навуходоносор, цар вавилонський, розтрощив йому кості...
18. Тому так промовляє Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось Я покараю царя вавилонського й землю його, як Я покарав був царя асирійського.
19. І верну Я Ізраїля на пасовисько його, і він пастися буде на Кармелі й Башані, і на горі на Єфремовій та на Ґілеаді душа його ситою буде.
20. За тих днів й того часу говорить Господь будуть шукати провину Ізраїлеву, та не буде її, і прогріхи Юди, одначе не знайдені будуть вони, бо пробачу тому, кого Я позоставлю!
21. На край Чварів подвійних, на нього піди й на мешканців Покарання! Поруйнуй і прокляттям вчини все за ними, говорить Господь, і зроби так усе, як тобі наказав!
22. Гуркіт бою в краю та велике спустошення!
23. Як побитий й поламаний молот всієї землі! Яким жахом зробивсь Вавилон для народів!
24. Я пастку поставив на тебе, і схоплений ти, Вавилоне, хоча ти й не знав! Ти знайдений й схоплений був, бо ставав ти на прю проти Господа!
25. Господь відчинив Своє сховище, і вийняв ізвідти знаряддя гніву Свого, це бо зайняття для Господа, Бога Саваота в халдейському краї.
26. Ідіть ви на нього із краю землі, відчиніть його клуні, порозкладайте його, як снопи, і вчиніте закляттям його, хай не буде йому позосталого!
27. Його всіх волів повбивайте, хай підуть вони на заріз! Горе їм, бо настав їхній день, час навіщення їх!
28. Голос тих, що втікають і рятуються із вавилонського краю, щоб звістити на Сіоні про помсту Господа, нашого Бога, про помсту за храма Його.
29. Скличте на Вавилона стрільців, усіх, хто лука натягує, табором станьте при ньому навколо, нехай йому втечі не буде! Відплатіте йому згідно з чином його, як зробив він зробіть так йому, бо гордим він став проти Господа, проти Святого Ізраїлевого!
30. Тому то його юнаки всі поляжуть на площах його, а військові його того дня всі погинуть, говорить Господь.
31. Ось Я проти тебе, о пихо, говорить Господь, Бог Саваот, бо день твій прийшов, час тебе покарати!
32. І спіткнеться пиха й упаде, і не буде того, хто б підніс її. І огонь по містах його Я запалю, і він пожере всі довкілля його...
33. Так говорить Господь Саваот: Сини Ізраїлеві й сини Юдині разом утискувані, і всі, що в полон їх забрали, тримають їх міцно, не хочуть їх випустити.
34. Але Викупитель їх сильний, Господь Саваот Йому Ймення! Він конче розсудить їхню справу, щоб землю вспокоїти, а вавилонських мешканців стривожити.
35. Меч на халдеїв, говорить Господь, і на мешканців Вавилону, і на князів його, і на його мудреців!
36. Меч на ворожбитів і безглуздими стануть, меч на лицарство його і вони полякаються!
37. Меч на коні його й на його колесниці, та на всю мішанину народів, яка серед нього, і стануть вони як жінки! Меч на скарби його й пограбовані будуть!
38. Посуха на води його, й вони повисихають, бо це край божків, і шаліють вони від бовванів...
39. Тому звірі пустинні там будуть сидіти з шакалами, і струсі будуть у ньому сидіти, і не буде заселений він вже навіки, і не буде замешканий він з роду в рід...
40. Як Содом та Гоморру й сусідів її Бог був поруйнував, говорить Господь, так ніхто там не буде сидіти, і не буде в нім мешкати чужинцем син людський!
41. Ось із півночі прийде народ, і люд великий, і численні царі, вони збуджені будуть із кінців землі:
42. Лук та ратище міцно тримають, жорстокі вони й милосердя не мають, їхній голос, як море реве, вони їдуть на конях, на тебе вони вшикувались, як муж на війну, вавилонськая дочко!
43. Почув цар вавилонський відомість про них, й опустилися руки йому, обхопив його страх і тремтіння, немов породіллю!...
44. Ось підіймається він, немов лев, із темного лісу Йордану на водяні луки, і Я вмент зроблю, що він побіжить геть від них, а хто вибраний буде, того Я поставлю над ними! Бо хто є подібний Мені, і хто покличе Мене перед суд, і хто пастир такий, що перед обличчям Моїм він устоїть?
45. Тому то послухайте задум Господній, що на Вавилон Він задумав, і думки Його ті, що на землю халдейську замислив: Поправді кажу вам, найменших з отари потягнуть, і попустошать пасовисько їхнє при них!
46. Від розголосу про взяття Вавилону земля задрижить, і почується крик між народами!...

Псалми 119:121-128
121. Я право та правду чиню, щоб мене не віддав Ти моїм переслідникам.
122. Поручи Ти на добре Свого раба, щоб мене гордуни не гнобили.
123. Гаснуть очі мої за спасінням Твоїм та за словом правди Твоєї.
124. Учини ж Ти Своєму рабові за Своїм милосердям, і навчи Ти мене Своїх постанов!
125. Я раб Твій, і зроби мене мудрим, і свідоцтва Твої буду знати!
126. Це для Господа час, щоб діяти: Закона Твого уневажнили.
127. Тому я люблю Твої заповіді більш від золота й щирого золота.
128. Тому всі накази Твої уважаю за слушні, а кожну дорогу неправди ненавиджу!

Приповісті 28:6-6
6. Ліпше убогий, що ходить в своїй неповинності, ніж криводорогий, хоч він і багач.

Тита 1:1-16
1. Павло, раб Божий, а апостол Ісуса Христа, по вірі вибраних Божих і пізнанні правди, що за благочестям,
2. в надії вічного життя, яке обіцяв був від вічних часів необманливий Бог,
3. і часу свого з'явив Слово Своє в проповіданні, що доручене було мені з наказу Спасителя нашого Бога,
4. до Тита, щирого сина за спільною вірою: благодать, милість та мир від Бога Отця й Христа Ісуса, Спасителя нашого!
5. Я для того тебе полишив був у Кріті, щоб ти впорядкував недокінчене та пресвітерів настановив по містах, як тобі я звелів,
6. коли хто бездоганний, муж єдиної дружини, має вірних дітей, недокорених за блуд або неслухняність.
7. Бо єпископ мусить бути бездоганний, як Божий доморядник, не самолюбний, не гнівливий, не п'яниця, не заводіяка, не корисливий,
8. але гостинний до приходнів, добролюбець, поміркований, справедливий, побожний, стриманий,
9. що тримається вірного слова згідно з наукою, щоб мав силу й навчати в здоровій науці, і переконувати противних.
10. Багато бо є неслухняних, марнословців, зводників, особливо ж з обрізаних,
11. їм треба уста затуляти: вони цілі доми баламутять, навчаючи, чого не належить, для зиску брудного.
12. Сказав один з них, їхній власний пророк: Крітяни завжди брехливі, люті звірі, черевані ліниві!...
13. Це свідоцтво правдиве. Ради цієї причини докоряй їм суворо, щоб у вірі здорові були,
14. і на юдейські байки не вважали, ані на накази людей, що від правди відвертаються.
15. Для чистих все чисте, а для занечищених та для невірних не чисте ніщо, але занечистилися і розум їхній, і сумління.
16. Вони твердять, немов знають Бога, але відкидаються вчинками, бувши бридкі й неслухняні, і до всякого доброго діла нездатні.